Фінансово-господарська діяльність

Церква, піклуючись про духовне добро людей, потребує дочасного майна і користується ним, наскільки цього вимагає її місія, особливо для богопочитання, діл апостоляту, належного утримання служителів та інших цілей.

Відповідно до кан. 1007 Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ), Церкві належить природне право набувати дочасне майно, яке необхідне для досягнення церковних цілей, володіти та управляти ним, а також відчужувати його.

Суб’єктом, здатним набувати дочасне майно, володіти, управляти ним і відчужувати його, згідно з приписами канонічного права, є будь-яка юридична особа (див. кан. 1010 ККСЦ), наприклад Церква свого права. Усе дочасне майно, яке належить юридичним особам, є церковним майном (див. кан. 1009 ККСЦ).