EN
#2 — Чому молитву варто починати з подяки?

#2 — Чому молитву варто починати з подяки?

23 травня 2020, 21:00 277

У 2-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розповів про те, що молитву потрібно починати із подяки. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.

Дорогі брати і сестри!

Від одного з наших слухачів я отримав цікаве запитання: з чого варто розпочинати наше спілкування з Богом? Часом у молитві ми просимо, часом дякуємо чи маємо якісь інші теми для розмови. Починати, однак, я радив би з молитви подяки, яка має бути першим кроком у спілкуванні людини з Богом. Чому?

Пригадування того, що вже отримали

Якщо, спілкуючись із рідною особою, перед тим ніж щось у неї просити, ми пригадаємо все те, що вже отримали, то наше прохання буде кращим, глибшим, зрозумілішим для нас самих. Таким чином молитва подяки стане своєрідним підсумком уже отриманих дарів.

Молитва подяки повинна, передусім, основуватися на вдячності за дар створення та дар спасіння, на вдячності за всі ті дари, які я особисто отримав.

«Дякую, Боже, за те, що я є»

Подяка за створення є основним елементом молитви. Хочу спершу подякувати Богові за те, що можу це робити, за те, що живу, подякувати за те, що я є. Адже моє життя є великим знаком того, що Бог мене любить.

«Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут. 2, 7).

У книзі Буття ми чуємо, що, коли Бог створив людину, вдихнув у її ніздрі віддих життя, і тоді вона стала душею живою. Це вдихання Богом життя у мене є постійним актом. Я цього дня живу і можу звертатися до Бога в молитві, тому що Він мною дихає. Господь дихає любов’ю стосовно мене. А моє звернення до Нього є начебто моїм віддихом назад до Нього, до Джерела мого життя.

Тому так важливо перед тим, ніж що-небуть до Бога казати, подякувати Йому за те, що я дихаю, живу, за те, що Він мною дихає і мене любить. Тому що Бог мене любить і хоче, щоби я жив, я цього ранку є, я можу звернутися в розмові до Джерела мого життя. Я, створіння, можу говорити зі своїм Творцем.

«Дякую, Боже за те, що Ти мене спас»

Другим елементом молитви подяки є подяка за дар спасіння, подяка Богові Отцеві за дар Його єдинородного Сина.

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16).

В Ісусі Христі ми маємо можливість бути прощеними з усіх гріхів. У Ньому через Його страждання, розп’яття, смерть і Воскресіння маємо можливість бути причасниками вічного життя. Навіть більше, через Його воплочення, пасхальне таїнство — смерть і Воскресіння — ми, християни, є членами Його тіла — Церкви. Тому, коли я молюся, то молюся не наодинці. Моя молитва є завжди молитвою разом із Церквою. Ба більше, моя молитва завжди є разом з Ісусом Христом. Він молиться в мені і зі мною кожного разу, коли я звертаюся до мого Небесного Отця. А Дух Святий — це той Дух сопричастя, єдності, молитви, яким подається всяке інше благо. Дух Святий є якраз тим носієм усіх благодатей, дарів, які я, можливо, намагаюся виблагати собі в молитві.

«Дякую, Боже, за те, що я маю!»

Третій елемент молитви подяки — це подяка за всі особисті дари і вислухані молитви, які я досвідчив на собі впродовж усього життя. Скільки багато дарів мені Господь Бог дав, яких я, може, вже навіть не пам’ятаю. Адже людина має схильність пам’ятати те, чого їй ще бракує, чого хтось їй ще не зробив чи не додав. Людина має схильність забувати добро, яке отримала від свого ближнього, від Господа Бога. Тому так важливо на початку молитви пригадати собі всі ті блага, дари, ті вияви любові і опіки Бога наді мною, які я вже досі отримав.

Важливо також дякувати Господу Богу за ті дари, про які я, можливо, навіть не знаю. У молитві Літургії, під час анафори, ми дякуємо нашому Богові за всі дари, знані і не знані, явні і не явні. Справді, Господь Бог зробив нам більше добра, аніж ми про нього знаємо. Лише пізнаючи Бога, можемо відкривати потрохи всі ті таємні моменти доброчинства Бога стосовно нас, завдяки яким ми сьогодні живемо й існуємо.

Ми всі знаємо про святого Миколая, який таємно робив дари, щоб рятувати життя. Ось він є для нас таким прикладом Божої любові, тих дарів, які Бог посилає нам навіть тоді, коли, можливо, думаємо, що вони є чимось, що мені належить.

Ми дуже часто усвідомлюємо ці дари, коли їх втрачаємо. Коли під час пандемії ми є обмежені в можливості пересуватися, зустрічати інших людей, ми відчуваємо, що зустріч з іншою людиною і можливість бути разом є великим Божим даром для усіх нас.

Так важливо зрозуміти, як багато дарів Бог мені дав, а я їх, можливо, змарнував, розтратив. Це так, як у притчі про таланти. Бог дає мені дари, щоб я їх примножив, щоби я за допомогою них здобув ще інші блага для служіння своєму ближньому. Скільки таких Божих дарів ми закопали?! Скільки талантів ми змарнували?! І ти ще щось хочеш просити в таких обставинах?! Якщо ми відчуваємо, що якісь дари ще в собі не реалізували або втратили, потрібно спочатку це усвідомити. Тому молитва подяки завжди є першою у спілкуванні з Богом.

† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької

Персони

Інші проповіді