#25 — Яким чином людина відповідає Богові у вірі?
У 25-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розважав над тим, яким чином людина відповідає Богові у вірі. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри! Продовжуємо нашу мандрівку в роздумах над тим, що таке віра і що означає вірити. Сьогодні запрошую вас поміркувати над тим, яким чином людина відповідає Богові у вірі.
Під час минулої передачі ми говорили, що вірити означає відповісти Богові, сприйняти того Бога, який до мене приходить, мені об’являється і себе мені дарує. А як це зробити? Над цим і роздумаймо сьогодні. Як я можу правильно відповісти на це Боже запрошення?
Відповідь на Боже об’явлення розумом
Щоб зробити якусь дію, якийсь учинок, людина вживає свій розум, свою волю і свої почуття. Тож ми відповідаємо нашому Богові своїм розумом. Віра і розум є дуже важливими елементами, які один одного доповнюють і кличуть. За допомогою розуму ми відкриваємо Бога як найвищу істину. Господь Бог кличе людський розум пізнати власну гідність.
Я пригадую собі таку історію. Якось у час передріздвяного посту я був в базиліці Святого Петра на Літургії, яку служив нині святий папа Іван Павло ІІ. І ось він говорив до студентів про те, яким чином співдіють віра і розум. Він зауважив, що Господь Бог створив нас розумними. За допомогою розуму, природної здатності пізнавати істину ми можемо піднятися до великих висот, можемо пізнати сутність речей. Але в певний момент наш розум відчуває межу. (Це відбувається подібно, як із якимсь надзвуковим літаком, який може піднятися дуже високо в небеса, проте є певні межі швидкості і висоти, що їх він здатний набрати.) Тоді назустріч величі людського розуму, який пронизує небеса, виходить сила Божественної істини, Божого об’явлення, Божого одкровення. І піднімає його на ще більшу висоту, впроваджує його в такі можливості пізнання вічних істин, на які сила лише людського розуму не здатна. Тому-то святий Августин каже: «Я розумію для того, щоб вірити, і вірю, щоб розуміти».
Навіть у наших людських стосунках, аби пізнати якусь особу, треба провести з нею деякий час, кажемо: потрібно з’їсти з нею пуд солі. Особистий досвід спілкування дозволяє нам глибше і краще пізнати ту людину, істоту, особу, яка є поруч. А що сказати про пізнання у вірі самого Бога, який нам себе об’являє?!
Відповідь волею
Ми відповідаємо Богові і нашою волею. Адже потрібно хотіти вірити. Потрібно прийняти рішення відкритися назустріч Богові, який стукає до дверей мого серця. Треба захотіти того Бога прийняти, який себе мені дарує. Нашою волею ми сприймаємо Його як найвище добро. І лише тоді, коли наша воля сприймає добро і починає його досвідчувати, чинити, тоді ця воля стає вільною. Отже, повірити нашою волею у Господа Бога означає почати підкоряти свою волю тому добру, яке ми пізнаємо, означає чинити добро.
Біблійні приклади — Авраам і Діва Марія
У Святому Письмі ми маємо два приклади, які допомагають нам краще зрозуміти все те, що ми щойно почули. Перший приклад — патріарх Авраам, батько кожного віруючого. Він почув поклик Божий, на нього відповів і пішов у невідоме. Залишив своє родинне коло, своє місто і пішов у землю, у яку Господь Бог його повів. Так він почав пізнавати Бога, слухати Його і бути Йому послушним, пізнавати те, що Бог каже, і ким Він є. Таким чином Авраам підкорив особисту людську історію покликанню, у яке запросив його Господь Бог.
Другий приклад — Пречиста Діва Марія, яка є Матір’ю всіх віруючих людей. Вона першою повірила у слово ангела, зокрема про воплочення Сина Божого. Ми знаємо, що коли ангел прийшов до Діви Марії і звістив Їй, принісши добру новину у Благовіщенні, про те, що Син Божий стане людиною, Вона сказала: «Нехай мені станеться за твоїм словом». І ось силою і діянням Святого Духа через те, що Пречиста Діва Марія дозволила Богові ввійти в Її особисте життя, відбулося таїнство воплочення.
Те саме відбувається з нами, коли ми переживаємо Божу присутність. І постать Авраама, і постать Пречистої Діви Марії кажуть нам, що пізнати Бога означає насамперед із Ним зустрітися, Його пережити — розумом, волею, своїми почуттями, а відтак дати можливість Йому перебувати в нашому житті.
Тому ми й кажемо, що віра — це особливий момент зустрічі. Віра — це здатність людини побачити невидиме. Євангелист Марко часто говорить про віру як про дар прозорливості. Людина, яка вірить у Бога, здатна не лише побачити зовнішнє, а й проникнути в глибину речей. Здатна побачити не лише наслідки, а й причини багатьох явищ. Віруюча людина бачить невидиме очима своєї душі.
Бажаю усім вам, щоб, прийнявши особисте рішення повірити в того Бога, який дається вам як дар, ви пережили все те, про що ми сьогодні чули в наших роздумах.
Слава Ісусу Христу!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
