#30 — Як Бог промовляє до нас через Святе Писання і чи справді так важливо читати Біблію?
У 30-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розповів про один із способів, за допомогою якого Бог звертається до людини. Це Святе Письмо, або Біблія. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри, достойні учасники цієї мандрівки, під час якої ми роздумуємо над тим, що означає вірити. У попередніх роздумах ми говорили про те, що вірити означає відкритися тому Богові, який себе людині об’являє і дарує. Говорили також про те, що той спосіб, у який Бог об’являє себе людині, доступний кожному з нас через Боже одкровення. Бог хоче, щоб ми про Нього знали.
Ми можемо довідатися про це Боже одкровення насамперед через Традицію, через Передання Христової Церкви. Те Передання не означає лише якісь звички людини. Воно є можливістю зустрітися із живим Богом, який продовжує до нас промовляти. Святе Передання означає передати наступним поколінням повноту можливості зустрічі з тим воплоченим Словом Життя, про яке згадував нам минулого разу апостол і євангелист Іван.
Господь Бог до нас говорить через Святе Письмо
Сьогодні я б хотів з вами роздумати над ще одним способом, за допомогою якого Бог стукає до нашого серця і до нас промовляє. Господь Бог до нас говорить через Священне Писання, через Боже слово.
Святе Письмо як написані книги є важливим елементом спадку, який ми, як віруючі християни, отримали від апостолів — тих, що були особистими свідками життя між нами на землі нашого Спасителя Ісуса Христа. Саме спільнота тих, які особисто пережили зустріч із Христом, передали нам повноту цього Божого одкровення.
Прагну, щоб ми собі усвідомили те, що християнство, чи християнська віра, не є вірою книги. Ми не є релігією книги, але ми маємо Святе Письмо. Святе Письмо зародилося в контексті Божого об’явлення. Святе Письмо зародилося в лоні Святого Передання.
Святе Письмо — записаний досвід спілкування людини з Богом
Священні книги є нічим іншим, як записаним досвідом спілкування людини з Богом. Так було з історією вибраного Божого народу у Старому Заповіті. Переживаючи якусь подію, усвідомлюючи, що в ті чи ті епізоди історії живий Бог об’явив себе серед свого народу, люди почали розуміти, що ця подія має значення не лише в якомусь окремому, зафіксованому в часі моменті, але є дуже важливою для нащадків, вона виходить поза рамки, поза межі простору і часу. Тому й дбали про те, щоби про неї дізналися нащадки. Таким чином автори, натхненні Духом Святим, описували ці події. Вони описували історії, у яких Бог об’являв себе людині. Так почали творитися священні книги.
Очевидно, що автори книг Святого Письма описували досвід спілкування з Богом у притаманний їм спосіб — через категорії певного культурного, мистецького життя свого часу, своєї епохи. Тому в книгах Святого Письма ми зустрічаємо Бога, який себе об’являє, але присутні також елементи людини, яка це Боже об’явлення сприймає, усвідомлює, записує, передає. Ми можемо сказати, що священні книги творилися якраз у контексті живого спілкування людини з Богом.
Так само народилися і священні книги Нового Заповіту. Якраз апостоли, а згодом і їхні учні, намагалися те почуте слово, пережите в особистому житті, у житті Церкви, передати у вигляді записаного тексту.
Канонічність книг Святого Письма
У ранній Церкві розрізняли книги, які ми можемо назвати натхненними Богом, які справді є Божим словом, і тексти, які є просто творінням людини, тобто вони, маючи певну цінність і вартість, не є текстами Священного Писання.
Розрізняючи різні писання, Христова Церква перших століть християнства оцінювала їх у контексті живого спілкування молитовної спільноти з Богом. Цікаво, що саме ті книги, які читали під час Божественної Літургії в християнських спільнотах у всій Церкві, могли бути названі богонатхненними текстами. Вони увійшли до канону священних книг. Саме ті книги, які Христова Церква породила, написала і автентичність яких засвідчила, тобто, що вони справді були нахтненні Святим Духом і написані богонатхненними авторами, сьогодні передані нам як священні книги і становлять Святе Письмо, Священне Писання, джерело нашої віри.
Зрозуміти і правильно пояснити книги Святого Письма можна тільки в контексті їхньої інтерпретації самою спільнотою Церкви. Тому ми завжди намагаємося читати, пояснювати, розуміти Святе Письмо в Церкві і разом з Церквою. Іншими словами, саме ця спільнота, яка породила ці книги, справді має ключ до їхнього автентичного, справжнього розуміння.
Через Святе Письмо Бог говорить до нас і сьогодні
Через Священне Писання Господь Бог продовжує до нас говорити. Щоразу, коли ми розгортаємо Святе Письмо, ми входимо у спілкування не тільки з написаною буквою. Ми входимо в особисте спілкування з тим Господом Богом, який навіть через ці написані книги хоче об’явити себе людині і дати себе пізнати, запрошує до розмови і діалогу.
Тому таким важливим елементом є духовне і молитовне читання Святого Письма. Не пізнавши Святого Письма, ми не можемо пізнати Господа Бога. Один із великих дослідників Святого Письма IV ст., святий Єронім, говорив так: «Хто не знає Святого Письма — той не знає Христа». З іншого боку, ми можемо сказати, що той, хто знає Христа, хто є носієм Святого Духа, який надихав авторів священних книг, є тим, хто може по-справжньому і глибоко розуміти зміст Священного Писання.
Запрошую всіх вас читати Святе Письмо разом зі своєю Церквою в контексті Божого Передання і щодня дедалі глибше відкривати для себе того Бога, який сьогодні до нас промовляє своїм словом, словом Святого Письма.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви