#33 — «Символ віри»: значення і походження
У 33-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розпочав серію роздумів над Символом віри. Зокрема, у цьому випуску Блаженніший Святослав пояснив значення і походження Нікейсько-Царгородського Символу віру, який ми урочисто співаємо під час Божественної Літургії як молитву «Вірую». Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри, у наших попередніх роздумах ми з вами намагалися зосередити нашу увагу на двох найважливіших істинах християнської віри, які позначають нас як християн. Це — віра в одного Бога в трьох особах і віра у низходження, воплочення і факт, що Ісус Христос, друга особа Пресвятої Трійці, став людиною.
Сьогодні я хотів би роздумати над Символом тієї віри, який у собі об’єднує, розкриває і до нас доносить тих дві істини: таїнство Трійці і таїнство воплочення Сина Божого.
Значення слова «символ»
Слово «символ» є грецького походження і означає «об’єднувати», «складати разом». Слово «символ» вживалося в ранніх віках християнства для того, щоб можна було зрозуміти, ким є особа, з якою я спілкуюся. Коли хтось хотів себе відрекомендувати таким, що належить до тієї самої християнської спільноти, до тієї самої Церкви, мусів представити свій символ віри.
Слово «символ» дослівно означає з’єднання разом, відновлення цілісності зламаної печаті. Коли ламається печать, одна особа отримує одну половину, інша — другу половину, і для того, щоб можна було себе відрекомендувати, а відтак визнати себе членом тієї самої дійсності, тих дві частини єдиної печаті намагалися з’єднати разом. Якщо вони співпадали, це був знак ідентифікації особи, яка вірить в те саме, у що вірю я.
Подібно вчинялося, беручи до рук монету, яку розбивалося на дві частини. Відтак інша особа, щоб себе ідентифікувати, прикладала другу частину цієї монети, яка, складаючись, показувала, що справді вона є частиною тієї цілої монети, і таким чином вона є єдиної з тобою Церкви, віри, ісповіді в єдиного Бога.
Цікаво, що подібний спосіб ідентифікації незнаної часом особи вживали наші священники і єпископи і священники у підпільній Церкві, коли потрібно було прийняти особу, яку ти особисто, можливо, і не знав, але, прикладаючи свою частину цього символу, вона представляла себе людиною, до тієї самої спільноти, в якій живеш і дієш ти.
Символом віри людину вводили в таїнство християнської віри
Символи віри були певними способами введення людини в таїнства християнської віри, готуючи її до Хрещення. Символ віри завжди був хрещальним символом, який коротко підсумовував усі найголовніші істини, найважливіші правди, в які вірить справжній християнин. Перед тайною Хрещення у ранніх віках християнства відбувався обряд передавання Символу віри. Якраз цей обряд передавання короткого викладу головної суті християнської віри називався моментом передання або традиції. Слово «церковна традиція» походить з обряду передачі Символу віри тому, хто готується прийняти тайну Хрещення. Усі ранні Церкви мали такі короткі виклади, які підсумовували, у що ж вірить Христова Церква. Кожна рання Церква мала свій спосіб, як підсумувати цю віру і передати тому, хто хреститься.
Святий Кирило Єрусалимський, великий учитель і проповідник передхрещальних катехиз Єрусалимської Церкви IV століття, говорить, що Символ віри є подібний до зерна гірчиці, того зерна, яке у собі, будучи навіть маленьким, має зародок повноти християнської віри; коротко передає, пояснює новоохрещеному всі ті найважливіші істини, в які вірить Христова Церква.
Нікейсько-Царгородський Символ віри або молитва «Вірую»
Ми сьогодні користуємося в наших богослужіннях, а відтак передаємо тим, хто приймає тайну Хрещення у нашій Церкві сьогодні Символ віри, який є відомий як Нікейсько-Царгородський символ віри. З розвитком Христової Церкви, з розвитком її життя, Церква повинна була щораз то глибше пояснювати, у що вона вірить, часом навіть спростовуючи різні помилки, відповідаючи на різні закиди, а то і поборюючи різнорідні єресі. Якраз Нікейсько-Царгородський Символ віри був сформований на двох Вселенських соборах, коли всі ранні помісні Церкви, зібравшись разом, співставили між собою свої хрещальні символи віри. Вони не просто співставили, але випрацювали єдиний Символ віри, який би міг ідентифікувати в нових обставинах члена Христової Вселенської Церкви. Отож, можемо сказати, що хто сьогодні ісповідує той символ віри, який ми отримали від ранньої Церкви через вселенські собори, зокрема Нікейський і Царгородський IV століття, вірить точно так само, як вірили апостоли, як вірила Пречиста Діва Марія, як вірили ранні християни. І в тому Символі віри, ми можемо сьогодні перейняти повноту апостольської традиції і показати, що наша віра співпадає, з’єднується з вірою християнської Церкви так, як дві частини єдиної печаті, дві частини єдиної монети, як повнота вселенської віри Христової Церкви.
Нікейсько-Царгородський Символ віри передає нам ті головні елементи — Трійці і воплочення Божого Сина, — про які ми говорили від самого початку.
Нікейсько-Царгородський Символ віри має 12 членів, тобто 12 частин, в яких ми визнаємо 6 головних елементів Христової віри. Ми ісповідуємо віру в Трійцю — Отця і Сина, і Святого Духа. Ми ісповідуємо нашу віру в єдину, святу, соборну і апостольську Церкву. Ми ісповідуємо нашу віру в єдине хрещення на відпущення гріхів. І ми ісповідуємо нашу віру в очікування другого і славного приходу Ісуса Христа, воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.
Отож сьогоднішній наш Символ віри підсумовує і передає нам те, що Христова Церква перейняла від апостолів, передала незмінним і уточненим до наших днів для того, щоб ми мали правдиве розуміння і могли пізнати того Бога, якого об’явив нам Син Ісус Христос силою і діянням Святого Духа, — нашого єдиного Бога у трьох особах.
В нашому Символі віри, можна сказати, ми з вами не просто переймаємо цю віру, але й намагаємося її пізнати і у ній зростати. Ми урочисто співаємо цей Символ віри як молитву «Вірую» під час Божественної Літургії. У наступних наших роздумах ми намагатимемося глибше пізнати 12 членів Символу віри і краще збагнути те Боже об’явлення, ті істини нашої віри, які нам передані у ньому.
До наступної зустрічі!
Слава Ісусу Христу!
