«Часом, коли Бог мовчить, Він може ще голосніше промовляти до нас через своє мовчання», — Блаженніший Святослав
Можливо, кожен із нас часом відчував мовчанку Бога. Ми приходимо з якимось проханням, зі своєю молитвою, зі своєю потребою. І нам видається, що Бог не відповідає. А тоді Господь Бог починає живити нас своєю присутністю. Бо коли ми молимося, то перебуваємо в Божій присутності. На цьому наголосив Блаженніший Святослав у своїй проповіді в неділю, 9 жовтня, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
«Присутність Бога силою благодаті Святого Духа є необхідною умовою для повноцінності, цілісності людської істоти, її здоров’я, — зазначив Патріарх. — Ба більше, вся та подія, яку ми чуємо сьогодні в Євангелії, начебто пояснює нам вічну актуальність одного слова, яке сказав Господь Бог до свого народу в пустелі, коли вів його як мандрівника до обітованої землі, — того народу, якому бракувало води, бракувало харчування. Тоді Бог каже до своїх людей: „Не хлібом єдиним живе людина, але кожним словом, яке виходить із уст Божих“».
Архиєрей закликав вірних прислухатися до крику жінки-ханаанянки, а відтак до слова Ісуса Христа стосовно неї. «Коли вона взиває до Нього, Христос мовчить. Нас сьогодні би дуже здивувала така поведінка. І тоді ця жінка звертається до Нього словами, які, можливо, не кожен ізраїльтянин міг би сформулювати. Каже: „Господи, поможи мені“, а потім: „Сину Давидів, змилуйся наді мною“. Христос говорить до неї про хліб: „Не годиться брати хліб у дітей і кидати його щенятам“. Ще гостріша фраза. Гостріше від самої мовчанки. Але про який хліб дітей Він говорить?».
«Христос начебто об’являє себе як нового Мойсея, який годує у пустелі свій народ, як колись Мойсей спровадив з небес манну для свого народу. Але тим хлібом дітей є не щось, а хтось — Він сам. Він — небесний хліб, який зійшов з неба для того, щоб накормити своїх дітей. А той стіл, та трапеза, до якої засідають діти, — це є Божественна Літургія, бенкет Небесного Царства. І що цікаво, що той небесний хліб, та Тайна Євхаристії, яку ми споживаємо як діти Божі на Божественній Літургії, має одну особливу властивість. Христос вповні присутній як у маленькій крихті, так і у великій частиці. Він приходить до своїх дітей незалежно від їхнього походження для того, щоб їх зробити своїми, накормити їх собою, дати їм життя».
Натомість жінка починає просити не так про свої потреби, не так лише про зцілення своєї доньки, а й цього хліба дітей — і лише тоді стається чудо. Чудо усиновлення. Вона стає частиною тієї трапези, входить у спільноту Божих дітей, стає донькою Божою. І лише тоді стається так, як вона бажає, — її донька звільняється від злого духа.
І сьогодні Господь ставить віру тої жінки прикладом для всіх нас. «Ми не можемо Бога використовувати як інструмент для сліпого задоволення моїх забаганок. Коли ми ростемо у вірі і просимо про Його присутність, милосердя, коли приступаємо до Святого Таїнства Євхаристії — лише тоді нам Бог починає відповідати».
Блаженніший Святослав наголосив, що в час війни нам так потрібно цієї Божої присутності. «Нам так потрібно хліба дітей, Пресвятої Євхаристії, Тіла і Крові нашого Спасителя, який готовий і далі творити чудеса в цьому світі, але через нас. Через своїх дітей, яким Божої присутності ніколи не забракне».
Департамент інформації УГКЦ
