«До останнього свого дихання він молився за Україну, нашу Церкву і народ», — Глава УГКЦ про владику Василя Медвіта
Ділимося сьогодні з вами, присутніми тут, і всією нашою Церквою сумною вісткою з Варшави. Вчора, близько 8-ї вечора після тривалої важкої хвороби упокоївся в Бозі преосвященний владика Василь Медвіт, єпископ-емерит нашого Харківського екзархату. Такими словами зранку 13 вересня 2024 року Блаженніший Святослав звернувся наприкінці заупокійної Божественної Літургії до вірних у храмі Успіння Пресвятої Богородиці при монастирі отців василіан у Варшаві.
Читайте також:
Упокоївся в Бозі владика Василь Медвіт
Глава УГКЦ наголосив, що владика Василь «відіграв надзвичайно важливу, інколи навіть головну роль у відродженні нашої Церкви в Києві та Центрі, Сході й Півдні Україні».
Свою хіротонію, як пригадав Предстоятель, владика Василь отримав із рук блаженної пам’яті Мирослава Івана кардинала Любачівського у Львові у свято Верховних апостолів Петра і Павла 1994 року. Після цього служив єпископом-помічником Львівської архиєпархії, опікувався нашими людьми в Казахстані, відвідуючи їх, щоб послужити тим, хто потерпів від репресій сталінської влади, а також їхнім нащадкам.
«Владика особливо причинився до розвитку нашої Церкви в Києві як екзарх Києво-Вишгородський. Він назавжди записаний золотими літерами в історії будівництва Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві», — зауважив Блаженніший Святослав.
Владика Василь завершив своє служіння в Україні в Харкові. Через важкі обставини зі своїм здоров’ям на Синоді Єпископів у Києві 2013 року владика подав на емеритуру і згодом повернувся до Польщі, де ще активно служив у різних парафіях та спільнотах. «До останнього свого дихання він молився за Україну, нашу Церкву, наш український народ», — зазначив Глава Церкви.
Блаженніший Святослав поділився, що щоразу, коли відвідував Варшаву, спілкувався з владикою Василем і захоплювався його силою духу. «Незважаючи на невиліковну хворобу і лежачий стан, він завжди усміхався. Я запитував його: „Владико, як Ви маєтеся?“. І одного разу він відповів мені мудрістю одеського рабина: „Ніколи не кажи, що тобі зле, бо Господь Бог подивиться і скаже: „Хе, ти ще не знаєш, що таке зле“, і покаже, що таке зле. Завжди кажи, що тобі добре, навіть коли тяжко. Тоді Господь Бог подивиться на тебе і скаже: „Хіба то добре?“ і покаже тобі, що таке добре“. Та сила духу й оптимізм просто вражали всіх, хто його відвідував“», — розповів Глава Церкви.
У день відходу владики Василя Блаженніший Святослав був поруч. «Це дивне Боже провидіння, що Церква в Україні, у моїй особі, могла супроводжувати владику в останні години і хвилини його земного життя», — сказав Патріарх.
Читайте також:
Блаженніший Святослав відвідав важкохворого владику Василя Медвіта
Від імені всієї Церкви та Синоду Єпископів, Секретарем якого свого часу був владика Василь Медвіт, Блаженніший Святослав висловив сердечну вдячність спільноті Чину Святого Василія Великого за ревну і справжню опіку над співбратом, особливо в найтяжчі останні роки.
Предстоятель подякував вислуженому протоігумену отців василіан у Польщі о. Миколаю Козіцькому, який прийняв владику Василя до монастиря у Варшаві й оточив його всебічною опікою: людською, християнською, а також професійною медичною. «Завдяки вам владика міг відсвяткувати всі свої ювілеї цього року. Нехай Господь Бог віддячить вам сторицею за вашу братню любов до вашого немічного, а вчора ми бачили, вмираючого співбрата», — сказав він.
«Сьогодні сумує Київ, сумує Харків, але, мабуть, радіє владика, бо його хресний шлях уже завершився. Він уже стоїть перед Божим обличчям на небесах», — ствердив Глава УГКЦ.
Своє слово Блаженніший Святослав завершив молитвою: «Отче, прийми Твого вірного слугу у Твої небесні обійми. Бо Ти сказав: „Добрий і вірний слуго, у малому був ти мені вірним, над великим тебе поставлю. Увійди в радість Господа твого!“».
Нагадуємо, що 12 вересня о 20:00 місцевого часу, на 76-му році життя, після тривалої хвороби єпископ-емерит Василь Медвіт упокоївся в Бозі в монастирі отців василіан у Варшаві. Зранку того дня Глава УГКЦ ще зумів відвідати важкохворого владику.
