Духовне слово Блаженнішого Святослава в Зарваниці під час Молебню до Пресвятої Богородиці
Високопреосвященний владико Апостольський нунцію!
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні сестри в монашестві!
Любі діти України!
Дорогий наш народе!
Слава Ісусу Христу!
Щоразу, коли ми приходимо сюди як прочани, переживаємо особливий момент. Щиро признаюся — я чекаю на нього цілий рік! Ця ніч, що надходить, має глибокий зміст для України і нашої Церкви. Найперше — ми відчуваємо, що тут, у Зарваниці, відкрите небо. Навколо йдуть дощі, а тут — тепло. Так само відкрите серце Пречистої Діви Марії до наших молитов.
У цю ніч відбувається щось містичне: раз на рік, коли десятки тисяч людей тримають у руках марійські свічки, об’являється обличчя нашої Церкви-мучениці, яке сяє молитвою. Церква Христова, як наречена, приходить до свого Нареченого — зі своїми мріями, проханнями, тривогами. Наша Церква стає перед своєю Матір’ю-Богородицею в молитві.
Можливо, сьогодні з нашого серця виривається крик: «Мамо, рятуй!». Щодня нас убивають у наших мирних містах і селах — на Заході, Сході, Півночі, Півдні, у Центрі України. Щоночі ворог краде життя наших дівчат і хлопців, які боронять нас на фронті.
Ми волаємо: «Мамо, рятуй!» Бо не лише на людські зусилля надіємося (як сказав владика Вісвальдас). У цій боротьбі замало людської сили. Мамо, ми покладаємося на Тебе, на Твою молитву.
Господи, тільки в Тобі — наша сила і перемога! Ми приходимо молитися, насамперед — молитвою подяки.
Дозвольте подякувати владиці Максимові — нашому новому екзарху Донецькому. Половина його екзархату окупована. Він разом із попередником, владикою Степаном, живе в Запоріжжі — за кілька кілометрів від лінії фронту. Те, що він сьогодні говорив, — не з книжок. Він сам бачив, як молитва зупиняє зло. Владико Максиме, те, що ви живі, — велика ласка Богородиці. Ви там разом із нашими священниками й монахинями, тримаєте за руку наших військових, які щодня дивляться смерті у вічі. Дякуємо вам за свідчення і слово.
Дякуємо також усьому світові, що підтримує Україну. Нині з нами — гість із Німеччини, зі стародавньої дієцезії Мюнстера. Дякуємо, владико, що німецький народ сьогодні разом із нами. Ми знаємо: німецькі католики підтримують Україну. Дякуємо, що ви молитеся з нами тут, у Зарваниці.
Цьогорічна проща особлива. Ми дякуємо Богові за ще одного великого святого, який тепер молиться на небесах, а ми, перебуваючи на землі, — за його прославу. Ми святкуємо 160 років від дня народження праведного митрополита Андрея Шептицького — провідника нашої Церкви під час двох світових війн, який сформував її обличчя. Він і сьогодні навчає нас, як будувати рідну хату.
Також цього року виповнюється 30 років Всеукраїнській прощі до Зарваниці. Саме в цьому святому місці мій попередник Іван Мирослав кардинал Любачівський, повернувшись після римського заслання до України, провів першу прощу. Тоді сюди прийшов мільйон українців. Можливо, хтось із нас це пам’ятає. Тридцять років тому патріарх відновив посвяту України під покров Пречистої Діви Марії — як зробив великий князь Ярослав Мудрий ще за часів Київської держави.
Ще одна важлива річ, за яку хочемо подякувати Господеві, — цей собор, який стоїть перед нами і який має титул малої папської базиліки. Минуло 25 років з дня його освячення. Його будівничий, митрополит Василь, може розповісти про численні чуда, завдяки яким постала ця святиня. Сьогодні тут відкриті ювілейні двері. Кожен, хто сповідався, причащався і пройшов крізь ці двері, може цього вечора отримати повний відпуст із папським благословенням.
Маємо за дякувати. І саме в цій подяці кується перемога. Бо ми часто нарікаємо, бачачи тільки те, чого в нас ще нема, і не помічаючи того, що вже маємо, — не помічаємо тих великих Божих дарів, які дають нам силу, завдяки яким Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться.
Мати Божа, рятуй! Тобі довіряємо наші молитви, тому що бачимо: перед молитвою зло відступає. Мати Божа, виблагай миру для нас усіх, виблагай, щоб наші сини й доньки повернулися додому, щоб знайшлися зниклі безвісти, щоб загоїлися рани поранених, щоб були звільнені полонені, щоб повернулися додому розсіяні, щоб ми відбудували зруйноване. Для цього прикликаємо Боже благословення — на наш народ, на Церкву, на Україну!
Помолімося в наміренні Папи Лева «Отче наш» і «Богородице Діво». А тоді ми разом з нашим Нунцієм і владиками уділимо вам повний ювілейний відпуст надії.
† СВЯТОСЛАВ
