Філадельфійська архиєпархія збагатилася двома новими священниками
Протягом липня-серпня цього року Філадельфійська архиєпархія збагатилася двома новими священниками. 24 липня, у празник князів-страстотерпців Бориса і Гліба за григоріанським календарем, з рук митрополита Бориса Ґудзяка священичі свячення отримав диякон Андрій Рубель, а 15 серпня, на свято Успіння Богородиці, — диякон Пол Споттс. Ці свячення у Філадельфійській архиєпархії відбулися після десяти років перерви.
Отцеві Андрієві Рубелю 30 років, і він є уродженцем Сокальщини на Львівщині. Навчався в Івано-Франківській богословській семінарії священномученика Йосафата та Папському Салезіанському Університеті в Римі.
Отець Пол Споттс народився у містечку Фраквіль, штат Пенсильванія, йому 61 рік, і протягом багатьох років разом з дружиною Донною та шістьма дітьми був відданим членом парафії Архистратига Михаїла. Восени 2009 митрополит Стефан Сорока уділив йому дияконські свячення.
«Священство — це не особистий вибір, а покликання. Ті з нас, хто був покликаний до священства, до чернечого життя, знають, що це часто довгий шлях. Є багато питань і сумнівів», — підкреслив у проповіді під час свячення отця Пола Спотса митрополит Борис. І висловив вдячність тим, хто відповідає на Божий поклик.
«Люди потребують священника, який буде поруч, який зустрічатиме людей там, де вони є, буде відданий своїм парафіянам і буде із ними у часи потреби. Моє головне завдання — бути з людьми», — поділився нововисвячений ієрей Пол Спотс. «Дружина, діти, свекри та двоюрідні брати й сестри прийняли мою роль диякона протягом багатьох років. Мої діти заангажовані до Церкви. Вони живуть поруч і розуміють відданість Церкві і моє служіння».
Отець Андрій Рубель зауважує, що у контексті Філадельфійської архиєпархії священичої віддачі потребує не лише молодь, на методах служіння якій він фокусувався під час свого навчання в Римі, але й люди літнього віку. «Важливо бути тут і зараз, в цьому моменті, з тими, хто цього потребує і часто почувається самотнім, ціна кожної миті життя однаково важлива. Одного разу, ліплячи вареники з парафіянами церкви Жінок-Мироносиць [у цій парафії о. Андрій проходив практику дияконського служіння], де понад 40 осіб літнього віку були зосереджені над роботою, але в той же час в невимушено-щасливий спосіб ділились здобутками дітей, радістю від покращення здоров’я, планами на майбутнє, я зупинився на мить і подумав — так виглядає Царство Небесне у спільноті», — розповів о. Андрій.
