Глава УГКЦ Блаженніший Святослав про нового Папу Лева XIV: «Він чітко заявив, що росія є агресором»

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав про нового Папу Лева XIV: «Він чітко заявив, що росія є агресором»

12 травня 2025, 11:13 1173

«Господь Бог покликав і обрав того, хто справді потрібен Церкві та людству сьогодні», — так сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в інтерв’ю польському журналісту Кшиштофу Томасіку (KAI), який є автором книг-бесід з Блаженнішим Святославом «Діалог лікує рани» (2019) — про польсько-українські стосунки, та «Бог не покинув Україну» (2023) — про перший рік повномасштабної війни росії в Україні.

Глава УГКЦ говорить про попередників Лева XIV та значення їхніх поглядів і вчень — Лева I Великого та Лева XIII, про найбільші виклики для Церкви та світу, які стоять перед новим Папою, про значення голосу Папи для українців у часі російської агресії, а також про запрошення Папи Лева XIV в Україну.

— «Habemus Papam», у нас новий Папа, Лев XIV. Це несподіванка, що саме він?

Якщо ми говоримо про кандидатів на Папу і різні спекуляції перед конклавом, то можна сказати, що так, несподіванка. Але якщо йдеться про Божу перспективу, про Його погляд на Церкву та світ, я завжди казав, що не кардинали обирають Папу. Коли вони визнають обраного Папу, це означає, що той, хто насправді обирає, — це Бог. Це Він кличе наступника апостола Петра, а кардинали повинні мати духовний зір, відкрите серце та добрий слух, щоби почути голос Бога, розпізнати поміж собою того, кого Бог покликав і обрав. Тому для мене це несподіванкою не є: Господь покликав і обрав того, хто сьогодні справді потрібен Церкві і людству.

— Ви ж зустрічалися з кардиналом Робертом Превостом раніше?

Так, зустрічався — зокрема, на Синодах єпископів у Ватикані. Сказати, що знаю його особисто, було б не зовсім правдою, бо ми не мали особливої нагоди поговорити на різні теми. У мене склалося враження, що він — дуже тиха людина, хтось навіть сказав би — непомітна. Тобто його справді не було чутно й видно, він тихо молився, був дуже скромною людиною.

Цікаво, що його доля трохи схожа на мою, але, звичайно, наше життя проходило у різних контекстах. Ми обоє навчалися в Домініканському Папському університеті Святого Томи Аквінського — Анджелікумі, у Римі. Він трохи раніше захистив докторську дисертацію з канонічного права, я трохи пізніше — докторську з теологічної антропології та основ морального богослов’я у візантійській богословській традиції. У нас були одні й ті ж викладачі, і, властиво, ми виховувалися інтелектуально в одному середовищі. Скажу також, що в певний момент майбутній Лев XIV, родом із Північної Америки, покинув один світ і вирушив із місією у зовсім інший — до Південної Америки. Будучи громадянином США, він залишився у Перу і повністю присвятив себе його народу, був там місіонером впродовж п’ятнадцяти років, а потім став єпископом. Він поєднав у собі, в одній людині, два світи, які у багатьох аспектах є антагоністичними.

Ще як єпископ у Перу, він виголосив дуже чітку заяву, назвавши російську агресію імперіалістичною, і чітко сказав, що росія — агресор, а українці — сильний народ, який має право захищатися.

Хотів би ще раз підкреслити, що це — Папа, який справді здатний об’єднати у своїй особі два світи, які часто протистоять один одному — світ Південної Америки й світ Америки Північної. Фактично, з американської точки зору, Північ і Південь — це два світи, які часто називають колонізаторами і колоніями відповідно: і в Аргентині, і в Перу Північну Америку часто асоціюють із сучасними агресивними колонізаторами, які висмоктують енергію й сили з бідного Півдня. І нинішньому Папі Леву вдалося поєднати ці два світи — американцеві, який у Ватикані майже не розмовляв англійською. До речі, його називали найменш американським із усіх американських кардиналів.

— Ну й ваші долі, як єпископів, дещо схожі…

Певною мірою, так: мені також довелося покинути Україну і мою працю викладача богослов’я: мене було покликано до Буенос-Айреса, в Аргентину, бути єпископом УГКЦ для українців. Потім наш Синод єпископів покликав мене знову в Україну.

У свою чергу, єпископа Роберта Превост з Перу викликав до Риму Папа Франциск, який довірив йому дуже важливу посаду у Ватикані — очільника Дикастерії у справах єпископів. І впродовж останніх двох років він представляв на затвердження Папі Римському усіх нових єпископів латинського обряду Католицької Церкви.

Тому, так, є деякі подібності, але є й відмінності. Мені дуже цікаво, що, як єпископ, я служу довше, ніж Папа Лев, хоча я на десяток років молодший.

— Чи здивувало вас ім’я Папи — Лев XIV?

Це також певна несподіванка, але й таїна. Коли ми почули ім’я Лева, я, як глава Східної Католицької Церкви, одразу подумав про Папу Лева І Великого. Це папа, якого дуже добре знають і шанують як святого в Православній Церкві: православні християни шанують його як ініціатора IV Вселенського (Халкедонського) Собору, на якому вдалося досягти зустрічі Латинської та Візантійської Церков та об’єднати Західну та Східну Римські імперії. Це означає, що у Христі ми всі стаємо одним цілим. Аналогічно, у наші часи, можливо, Папа Лев XIV зможе об’єднати не лише Північну та Південну Америки, а й Захід і Схід у Європі.

Коли я почув ім’я — Лев, то згадав чудову фреску мого улюбленого художника епохи Відродження Рафаеля Санціо Урбіно, на якій зображена історична зустріч у 425 році Папи Лева I і Аттіли, ватажка гунів, які спустошували Італію і йшли на Рим. Це залишилося загадкою історії; бо ніхто не знає, що Папа тоді сказав Аттілі, ніхто навіть не знає, якою мовою вони могли розмовляти. Але результат тієї розмови був приголомшливим: Аттіла повернув свою армію назад, і Папа Лев врятував Рим. На фресці Рафаель припускає, що могло статися під час цієї зустрічі: він намалював відкрите небо над Папою і двох апостолів — Петра й Павла, з мечами в руках. Виглядає на те, що Аттіла зіткнувся з надзвичайною силою. Зустрівшись із Папою Левом, якого він ніколи раніше не бачив ні серед візантійських імператорів, ні у римському війську, він зіткнувся з якоюсь надлюдською силою, яка походила з неба, і яка так вразила його, що він зупинив свій похід на Рим і відступив. Тому та фреска Рафаеля для мене особисто і для українського народу має надзвичайне значення. Це очікування, бо українці спонтанно назвали Лева XIV «Папою миру».

Перші слова, які він промовив, вийшовши на головну лоджію собору Святого Петра, були: «Мир вам!» Це слова Воскреслого Христа, який говорить про мир, як правдивий Сіяч. Як казав святий Августин, мир — це не якась преференція загарбника, не білий прапор, не якась угода між двома сторонами. Мир — це мир Христа, мир, який походить від Воскреслого Христа, це подих Його миру. Святий Августин написав, що такий мир може запанувати лише через справедливість. Розгляньмо тлумачення святим Августином 85-го Псалма: «Милосердя і вірність зустрінуться, поцілуються справедливість і мир». Святий Августин каже, що немає миру без справедливого миру. Немає ніякого миру без правди, яка походить з неба, і справедливості, якою живуть люди. Маємо думати, яким будівничим мостів, миру та благословенним євангелізатором буде Папа Лев XIV. Чи дасть він нам те, що ми завжди знали і чим маємо керуватися? Бо усі ми пам’ятаємо, ким був його попередник Лев І Великий.

— Історія підводить нас до ще однієї визначної постаті — Папи Лева XIII.

Вкажу на три риси Папи Лева XIII. Папа Лев ХІІІ є батьком сучасного соціального вчення Католицької Церкви, автором енцикліки «Rerum Novarum», у якій слово про мир перетворилося на конкретну програму дій. Суспільна справедливість, яку Папа Лев XIII представив світові у своїй енцикліці як справедливість у стосунках між працівником і роботодавцем, була противагою «Маніфесту комуністичної партії» Карла Маркса й Фрідріха Енгельса: його енцикліка пропонувала спосіб на противагу дедалі популярнішій ідеології ХІХ століття. Якщо говорити про соціальну заангажованість Церкви, знаємо, що документ Папи Лева XIII дав початок руху, відомому як Католицька дія. Цей рух, певною мірою, захистив нас у часи поширення комуністичної ідеології.

— Ну і Папа Лев XIII — важлива постать для Української Греко-Католицької Церкви…

Так. Для країн Східної Європи є ще одна дуже цікава річ: ми пам’ятаємо Папу Лева XIII як промоутера Східної Католицької Церкви. Він був папою, який піклувався про східних католиків, створював дієцезії, дбав про нашу освіту. За часів Лева XIII виховалося ціле покоління інтелігенції, зокрема — в Галичині, сучасній Західній Україні. Він був папою, який дбав про розвиток Східних Церков. Тому ми маємо всі підстави мати надію, що Папа Лев XIV також піклуватиметься про Східні Католицькі Церкви, про наш розвиток, про нашу гідність і ніколи не вважатиме нас перешкодою для якогось роду політики, геополітики чи церковної політики.

Є ще одна важлива річ: Лев XIII був папою Митрополита Андрея Шептицького, якого він огорнув особливою опікою. Він іменував його митрополитом Галицьким, під опікою якого українці і наша Церква вступили у ХХ століття. Саме Митрополит Андрей Шептицький втілював у життя ідеї Папи Лева XIII і сформував сучасне обличчя нашої Церкви. Без вагань можна сказати, що сьогодні ми є українською Церквою, яку сформував Папа Лев XIII. Ми маємо дуже глибокі та добрі спогади про цього папу, і вони дають нам надію на позитивне бачення нашої Церкви та України і у місії Папи Лева XIV.

— Які найбільші виклики для Церкви і світу стоять перед Папою Левом XIV?

Папа Лев XIV служитиме у дуже важкий час. Час, який Папа Франциск назвав часом «третьої світової війни частинами», час, коли Католицька Церква стоїть перед дуже серйозними викликами. Найперше: як залишатися християнами у часі війни? Як зберегти єдність Церкви, коли здається, що людство розколюється? Як зберегти верховенство права, зокрема — міжнародного права, коли в різних країнах світу виникають нові тоталітарні режими, коли люди дедалі частіше голосують за диктаторів, які ламають право у своїх країнах і нехтують міжнародним правом? Більше того, як зберегти солідарність між людьми, світову християнську солідарність, коли багато країн роблять вибір, ґрунтуючись на національному егоїзмі? Очевидно, що всі ці проблеми накладаються на необхідність збереження традиції, оскільки вона є передачею послання Воскреслого Спасителя. Власне, саме про це говорив Папа Лев у своїй першій промові у соборі Святого Петра: він говорив про Воскреслого Христа, який прийшов до своїх учнів, дихнув на них і сказав: «Мир вам!» Це не якась інтелектуальна ідея, а традиція передачі Воскреслого Христа, який є присутнім у своїй Церкві, миру, який Христос несе нам сьогодні.

Дуже цікаво, що перша проповідь Папи Лева на Святій Літургії з кардиналами була зосереджена на особі Ісуса Христа. Сьогодні, коли ми говоримо про мир — ми говоримо про Христа. Коли говоримо про справедливість — зокрема, соціальну, про справедливий мир — ми говоримо про Христа. Коли говоримо про справжній розвиток людства, про прогрес, оновлення людства, ми, християни, говоримо про Ісуса Христа. Коли говоримо про необхідність поваги до людського життя — від зачаття до природної смерті, про людську гідність, про покликання до сім’ї, до богопосвяченого життя — ми говоримо про Ісуса Христа. Перед Папою стоїть надзвичайно велике завдання — разом з усією Церквою нести Хрест Христовий сучасній людині.

— Людство сьогодні стоїть і перед великими геополітичними викликами…

Думаю, всім зрозуміло, що таким викликом є війна в Україні. Але викликом є також і те, що мається на увазі під поняттям «Китай». Папа Франциск намагався якось діяти у цьому напрямку, але не до кінця впорався з цими викликами. Тож, у той чи інший спосіб, Папа Лев XIV мусить будувати свою церковну родину та служіння, щоб змогти загасити вогонь там, де він сьогодні горить.

Однією із дуже складних сфер діяльності Папи Лева, особливо як громадянина Америки, будуть стосунки Ватикану з президентом Дональдом Трампом та сучасною Америкою, як у плані місії, так і душпастирства і дипломатії. Лев XIV стоїть перед великими викликами і вже чітко дав зрозуміти, що це не його особисті виклики, а проблеми, які стоять сьогодні перед всією Церквою.

Маємо пам’ятати, що основою для розуміння того, як мислитиме і діятиме Лев XIV, ймовірно, буде постать святого Августина, його духовність, теологія, філософія та суспільна наука. Саме це стане основою багатьох його заходів. Найголовніше, що всі вже зауважили, що Папа Лев — людина молитви, глибоко духовна людина. Тут слід нагадати, що святий Августин сказав, що коли ми молимося як християни, коли молиться Церква, коли молиться Папа, Христос молиться в нас, з нами і за нас. Церква є Тілом Христовим, і це Тіло має Главу, Ісуса, який веде його, живить і підтримує. Якщо голова відокремлюється від решти тіла, людина не може вижити. Так само не можна відокремити Папу від його Церкви.

— Наскільки Папа Лев XIV обізнаний щодо того, що відбувається в Україні, про масштаби і жах російської агресії?

Думаю, обізнаний. Є дуже сильне інтерв’ю, яке він дав на початку 2022 року після повномасштабного вторгнення, і яке сьогодні стає дедалі відомішим. Коли він був у Перу і відповідав за певні комісії в перуанському єпископаті, він чітко і виразно сказав, що означає війна росії проти України: це війна імперіалістичних колонізаторів проти вільних людей, які мають право й обов’язок захищати свою землю.

Скажу більше, слухаючи його і перечитуючи слова, які він сказав тоді у Перу, я переконаний, що він слухав чи читав мої тодішні щоденні послання — я впізнав певні терміни й звороти, які вживав, щоб говорити з Києва зі світом про війну в Україні. Група волонтерів перекладала мої щоденні промови до світу багатьма мовами, зокрема, й іспанською. Я переконаний, що наші слова з України долітали до Перу.

Єпископ Превост, ймовірно, не отримував інформацію зі ЗМІ, які в Латинській Америці не особливо цікавилися Україною. Він слухав, що говорила Українська Церква, і довіряв голосу нашої Церкви. Тому маю надію, що тепер він теж нас вислухає, перш ніж послухає пропагандистів з Москви чи інших ідеологів, які намагаються принизити, очорнити нашу Церкву чи спотворити правду про Україну. Він прислухатиметься до голосу Церкви з України і таким чином це буде для нього, я б сказав, інтерпретаційною матрицею, завдяки якій він зрозуміє, що треба говорити, як діяти, як поводитися щодо нашої нації та Церкви. Сподіваємося, що діалог і комунікація — зокрема, між нашою Церквою та новим Папою, зростатимуть і розвиватимуться, і це матиме істотний вплив на позицію Апостольського Престолу і на конкретні кроки, зокрема, й дипломатичні, щоб стримати і зупинити варварське вторгнення, яке знищує Україну.

— Щодо бачення майбутнього Церкви: чи продовжить Папа Лев лінію Папи Франциска, зокрема, ідею синодальної Церкви?

Можемо очікувати продовження лінії Папи Франциска у цьому плані. Нам потрібно уважно слухати, оскільки Папа Лев згадав про синодальність у своїй промові, тому, думаю, він дбатиме про цю тяглість. Коли ми вперше побачили його в лоджії Ватиканської базиліки, у тому вбранні, в якому він з’явився, ми вже розуміли, що це буде вчення та дія в рамках католицької традиції, що це буде жива традиція, яка розвивалася впродовж тисячоліть, що це буде не просто повторення чогось із минулого, наслідування давніх обрядів, жестів, моделей мислення. Підкреслимо: мертва традиція не промовляє до сучасної людини, а жива традиція є спадщиною й скарбом віри Церкви та апостольської традиції. Вона повинна бути живою, а це означає розвиток і ріст. Про те, у що вірить Церква з часів апостола Петра, людям сьогодення треба говорити їхньою мовою, так, щоб вони могли це зрозуміти й прийняти. Очікуймо не якихось значних змін у фундаментальних для Церкви справах, а, натомість, органічного розвитку того, що називаємо традицією наших попередників і святих апостолів.

— Але у деяких церковних колах говорять про глибокі розбіжності в Церкві і навіть попереджають про загрозу розколу.

Думаю, що обрання Папи Лева XIV є прикладом того, що це не так. Це нормально, що є різні опції, що хтось може йти швидше, хтось — відстає. Католицька Церква є єдиною. Можуть бути розбіжності у різних способах мислення, але в Тілі Христовому, яким по суті є Церква, немає розколу. Сам факт, що папу обрали так швидко, означає, що в Церкві є певна одностайність і дія Святого Духа. Це означає, що кардинали швидко розпізнали, ким має бути новий Папа. Якби справді існувала небезпека розколу та поділу, конклав міг би тривати тиждень чи й довше. Одностайність на конклаві є знаком того, що всі ті пророцтва про можливий розкол були хибними.

— Коли Ваша Святість зустрінеться з Папою Левом XIV?

Є традиція, що Папа Римський не дає аудієнцій перед своєю інтронізацією. Але в середу, в день, коли зазвичай відбуваються загальні аудієнції, Папа зустрінеться зі Східними Католицькими Церквами, оскільки в ці дні ми здійснюємо паломництво з нагоди Святого Року. Очевидно, ​​що найперше, що ми хочемо сказати Папі Римському, це те, що для українців він є «будівничим миру». Це те, ким він для нас є, те, що було проголошене українським народом, і це — vox populi vox dei («голос народу — це голос Бога»). Нехай Господь Бог допоможе йому виконати це покликання, щоб війна в Україні закінчилася якнайшвидше.

— Чи запросите ви Лева XIV до України?

Звичайно!

— Може, це буде його перший закордонний візит…

Повернімося до фрески Рафаеля. Лев І Великий покинув Рим, щоб зустрітися з Аттілою. Думаю, було б дуже символічно, якби Папа Римський приїхав до України, щоб зупинити війну, зупинити Аттілу, гунна зі сходу. Російський Аттіла робить з Україною те саме, і напевно відстоюватиме свою позицію. Але Україна живе правдою, а він — брехнею.

— Війна й трагедія людського життя в Україні перестають бути присутніми у медіа та в суспільній свідомості. Тим більш необхідним є голос Глави Католицької Церкви, одного з найбільших духовних і моральних авторитетів у світі.

Думаю, що Папа Лев XIV повернеться до традиції Папи Франциска, який щонеділі під час молитв «Ангел Господній» та «Царице Неба» завжди згадував Україну. Франциск був єдиним світовим лідером, який щоразу згадував трагедію війни в Україні та говорив про неї найбільше. Думаю, Папа Лев XIV це продовжить, ми дуже цього хочемо. Думаю, він не лише говоритиме про нас, і то у стилі святого Августина, але це ще й перетвориться на оновлення доктрини Католицької Церкви про справедливий мир і призведе до програми дій, до кроків, спрямованих на припинення війни і встановлення такого миру. Важливо, що його обрання Папою Римським відбулося у дні, коли світ відзначав 80-ту річницю закінчення Другої світової війни. У той день світ отримав нового Папу, який говорив, перш за все, про мир. Маю надію, що це — ще один виразний знак від Бога, що ми не лише виграємо війну, але й досягнемо перемоги над війною, яка є найбільшим проявом зла на світі. Для мене це — дивовижний збіг.

Джерело: eKai
Переклад Департаменту інформації УГКЦ

Персони

Інші інтерв’ю