Глава УГКЦ: «Для українців та євреїв митрополит Шептицький став символом самопожертви та самовідданості»

У воєнний час Андрей Шептицький мав мужність виступити проти расової теорії нацизму, заявивши, що ми всі є дітьми Адама і Єви. Він хотів, щоб його вірні подали руку єврейському народові й будували з ним дружні відносини.

Таку думку про митрополита Андрея Шептицького висловив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму слові до учасників онлайн-конференції «Шептицький-155», присвяченій 155-річчю з дня народження праведного Митрополита.

Насамперед митрополит Андрей, зазначив Предстоятель УГКЦ, є взірцем розуміння чужої відмінної культури та релігійної традиції. У роки страшної трагедії єврейського народу митрополит простягнув йому руку допомоги, не зважаючи на смертельну загрозу та небезпеки. Він так зробив, бо його розуміння любові до ближнього не дозволяло вчинити інакше.

Блаженніший Святослав відзначив, що в роки митрополита Шептицького Церква поширила свою діяльність на інші країни та континенти.

«Це було зумовлено тим, — пояснив він, — що українські греко-католики через складні економічні та політичні обставини були змушені емігрувати. Митрополит Андрей обстоював право вірних мати власних священників та церковну ієрархію в державах, де вони оселилися. Українська ієрархія за кордоном вже впродовж століття несе духовну опіку і допомагає українцям зберігати власну культуру, мову, національну ідентичність. Це також відповідає прагненням Андрея Шептицького».

Також наступник Андрея Шептицького відзначив, що Митрополит вважав, що його Церква повинна приділяти багато уваги питанням освіти й культури, не тільки тому, що для його вірних у той час ці питання були болючими. «Освіта, культура та наука, на його думку, були вкрай важливими проявами величі й шляхетності народного духу, його особливого переживання і відчуття краси, добра та істини, котрі визначають всі інші види діяльності, наприклад економічну та політичну», — додав Глава Церкви.

На його переконання, з плином часу дедалі глибше проглядається джерело мудрості та величі митрополита Андрея — його святе життя. Саме його духовність і аскетизм, глибокий особистий зв’язок із Богом у Дусі Святому, що підніс його до висот християнської містики, і були рушійною силою, початком і кінцевою метою кожного з вимірів його діяльності та служіння.