Глава УГКЦ у день 70-ліття владики Ігоря Возьняка: «Дякуємо Богові за те, що подарував таку людину Церкві і світові»
Деколи маю ту спокусу, як Петро до Христа, взяти владику Ігоря набік і сказати йому: «Та пожалійте себе». Але я знаю, що почую подібні слова, як Петро почув від Христа. Тому навіть не наважуюся. Сьогодні, всі разом за нього молимося, дякуємо Богові за дар його життя і служіння. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час урочистої Літургії з нагоди 70-літнього ювілею владики Ігоря Возняка, митрополита Львівського.
З Блаженнішим Святославом співслужили єпископи Синоду УГКЦ та численне духовенство Української Греко-Католицької Церкви. Участь у Літургії взяв також Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас. До спільної молитви долучилися представники влади, громадські діячі, численні львів’яни.
«Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною», — чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Чуючи ті слова, каже Предстоятель УГКЦ, ми пропускаємо перші слова, думаємо, що йти за Христом це є само собою зрозумілим. «Хто ж бо інакше міг думати? А йти за Христом означає зробити свій власний вибір бути християнином», — зауважив проповідник.
Іди за мною. «Це дивна заповідь, — вважає Глава Церкви, — бо ти не знаєш куди тебе заведе дорога наслідування Христа. Вона перевершить твоє уявлення, твої страхи, твої власні життєві лише людські бажання. Іти за Христом означає відкрити таємницю Божого задуму щодо мене і його до кінця здійснити».
Дивіться, звертає увагу проповідник, як глибоко Слово Боже лунає у наших серцях.
«Нас, які зібралися довкола владики Ігоря, щоб сьогодні привітати з його першим 70-літтям. Бо ми ж не знаємо Божих задумів щодо кожної людини… Ми сьогодні хочемо подякувати в цей день, перш за все Богові, за те, що дарував йому життя, що подарував таку людину Церкві і світові. Дякувати Богові життєдавцю, який знає коли і кого, яку душу послати у світ і в який момент історії Церкви і того народу», — сказав духовний лідер.
Він подякував і згадав у молитві батьків владики Ігоря. «Бо саме у тій християнській родині, — розповів Блаженніший Святослав, — можливо, у найтяжчих моментах життя нашої Церкви, не просто те життя зростало. Саме там, у тій домашній церкві, той маленький хлопчик захотів іти за Христом. Там зродилося оте християнське покликання, якого, можливо, він до кінця не розумів і не усвідомлював… Владика розказував, як в його домі збиралися на молитву, на читання релігійної літератури рідні, близькі, сусіди під чуйним оком його батька, мабуть, тоді перший раз сказав майбутній митрополит Богові: „Так, хочу! Іду за тобою“».
Проповідник відзначив другий момент надзвичайно важливий у житті владики Ігоря, який сьогодні нам розкриває Боже слово.
Коли настав момент робити життєвий вибір, вів далі Предстоятель, орієнтуватися на те, чи думати по-Божому, чи думати по-людському, він, в умовах переслідуваної Церкви, вступає до підпільного згромадження отців-редемптористів.
«По-людськи — це виглядало помилкою. Тоді всі інші дороги у твоєму житті закриті, але відкривалися цілком інші горизонти. Бо прийняття Божої перспективи мого власного життя — це є відречення самого себе. Як ієромонах владика Ігор стає учасником параду перемоги воскресаючої Церкви на Красній площі. Ця фотографія понині усіх дивує. Саме його покликав на Красну площу в габіті редемпториста Ісус Христос, щоб засвідчити тій безбожній імперії, що хрест Христовий є сильніший за червону зірку. Та імперія впаде, як би хто хотів її реанімувати, бо вона приречена на загибель. А хрест Христовий є райським деревом життя», — сказав проповідник.
Сьогодні владика іде за Христом, продовжив Глава Церкви, хоча не знає до кінця куди ця дорога запровадить.
«Дорога єпископа — це є дорога постійних терпіннь. Повірте мені, я замість владики можу вам посвідчити. Це є дорога постійного болю за долю своєї Церкви і свого народу. Постійного болю за вади і гріхи навіть свого духовенства і монашества. Це є дорога постійного народження у муках Христа у душах довірених духовній опіці Тобі людей, як про це говорить влучно апостол Павло», — зауважив Предстоятель УГКЦ.
«Тому сьогодні, дорогий владико Ігоре, наш дорогий співбрате у єпископстві, ми вітаємо вас з цим днем, ми дякуємо за те, що ви ніколи не жалієте себе. За те, що своєю поставою вчите нас бути християнами навіть в умовах війни. Дякуємо за ваші проповіді і за молитву. За те, що не дбаєте про себе, а жалієте, дбаєте, молитеся і живете для усіх нас, — своєї Церкви і свого народу», — побажав Блаженніший Святослав.
Департамент інформації УГКЦФото пресслужби Львівської архиєпархії
