Глава УГКЦ в катедральному храмі Святих Сергія і Вакха в Римі: «Цей храм є свідченням того, що Бог є з нашим народом»

Сьогодні я вперше можу служити в цьому храмі, який став катедральним собором. Встановлення єпископського осідку тут, у Римі, для нашого екзархату, для українців є знаком того, що Господь є з нами. Сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії з нагоди 50-річчя оновлення храму Святих Сергія і Вакха в Римі.

У сьогоднішньому Євангелії (Лк. 10, 25–37), зазначив у проповіді Блаженніший Святослав, ми бачимо розмову Христа із законовчителем. Спаситель пояснює цьому знавцеві старозавітного закону, що означає бути ближнім, і розповідає притчу про милосердного самарянина.

Хто є мій ближній? «Щоб відповісти на це запитання, — вів далі духовний лідер, — Христос починає, як кажуть математичною мовою, доведенням від супротивного. Він спершу висвітлює різні види віддалення, відчуження людини від Бога, а відтак однієї людини від іншої».

Святий Григорій Ніський нам пояснює, що першим ближнім до людини, найближчим до людини є Господь Бог. Милосердний самарянин є образом Ісуса Христа. Найближчим до людини є Бог, який наближається в найбільш критичний, болючий момент. Саме тоді, коли людині найважче, коли вона побита, відчужена від себе і від своїх найрідніших, у той момент Бог рухається до неї.

«Любити ближнього, як самого себе, — вважає Блаженніший Святослав, — означає так, як ти помагаєш собі, коли тобі потрібно, умій стати поруч, наблизитися і до того, хто тебе потребує. І щоразу, коли ми чинимо милосердя, то відчуваємо насамперед, що Бог мене любить. Бо якщо я чиню милосердя, то можу це робити, маю що дати, маю чим помогти. Це означає, що Господь є зі мною. А коли я даю іншому в ім’я Боже, він теж відчуває, що через руки доброчинця Бог рятує людину».

Андрей Шептицький казав: колись у вічності вам лишиться лише те, що ви дали своєму ближньому. Вам лишиться після смерті не ваше земне багатство, знання, життєві вигоди, ні. Вам лишиться лише те, що вас наблизило, зробило ближнім до людини ваших часів.

За словами Глави Церкви, сьогоднішня Літургія є особливою нагодою подякувати Господу Богу за п’ятдесят років відтоді, коли цей храм, повернувшись у власність нашої Церкви, був освячений патріархом Йосифом Сліпим.

«Цей храм є історією зближення Бога до нашої Церкви і до нашого народу. Цей храм був першим і єдиним посольством Київської Церкви при Апостольській Столиці. Мої великі попередники, київські унійні митрополити, щоб будувати відносини з Апостольською столицею, приїжджали сюди. Не мали в Римі іншого пристанища. Тут похований митрополит Рафаїл Корсак, який приїжджав сюди, щоб будувати канонізацію святого Йосафата Кунцевича».

Другим етапом наближення Бога до нашого народу через цей храм, відзначає Блаженніший Святослав, був момент, коли патріарх Йосиф, звільнений із сибірських заслань, був покинутий усіма, проте близький із Богом, а Бог із ним.

«Він прийшов до цього збещещеного храму, поглянув в очі Богородиці і зумів знову відкупити та зробити його першим парафіяльним храмом для українців в Італії. Це був крок, коли і українці, які опинилася тут після Другої світової війни, відчули, що і їх Бог тут, на чужині не забув. Господь Бог про них пам’ятає. Коли всі люди від нас відвертаються в найтяжчий момент, найбільшим ближнім до нас, до нашого народу виявляється сам Господь, Творець і Спаситель… Сьогодні я вперше можу служити в цьому храмі, який став катедральним собором. Встановлення єпископського осідку тут, у Римі, для нашого екзархату, для українців є знаком, що Господь є з нами», — наголосив Предстоятель.

Глава Церкви закликав усіх вірних та людей доброї волі звернути особливу увагу на останніх, забутих, зневажених у цьому суспільстві: «Звернімо увагу на тих, кому найтяжче, хто страждає, хто у стані розпуки, депресії і покинутий всіма. Гадаю, що під час карантину ми часто відчували, що найближчим був той, хто цікавився нами тоді, коли нам було найважче».

«Милосердя — це не тільки про жертву. Милосердя — це про рух нашого серця до того, хто поруч», — вважає він.

Довідка

Наприкінці 60-х років минулого століття патріарх Йосиф Сліпий повернув у власність Української Греко-Католицької Церкви храм Святих Сергія і Вакха з прилеглим будинком — найдавнішу посілість Київської митрополії за межами її канонічної території, що була втрачена. Саме завдяки титанічним старанням патріарха Йосифа храм був відкуплений, реставрований і 30–31 жовтня 1971 року відбувся чин оновлення церкви та освячення нового престолу, оскільки попередній був зруйнований.