«Хресна дорога не завершується смертю», — владика Борис Ґудзяк про війну в Україні і силу Пасхальної надії
«Коли я їду в Україну, віра у перемогу життя скріплюється, бо там я бачу духовний, моральний, люб’язний, тихий, щоденний подвиг українців, мільйонів українців», — поділився митрополит Філадельфійської архиєпархії УГКЦ Борис Ґудзяк в інтервʼю для Vatican News.
У січні цього року він здійснив п’ятнадцяту подорож до України з початку повномасштабного вторгнення росії. Під час останнього візиту владика разом із делегацією Філадельфійської архиєпархії та єпископом-емеритом Глібом Лончиною з братнім візитом відвідав єпархії та структури УГКЦ в Україні, які потерпають від війни.
«Я вже два тижні живу цим досвідом, мужністю, духовною доблестю, яку бачу в Україні», — розповідає владика Борис.
Цей візит, за його словами, був насичений контрастом — між терпінням, каліцтвом і смертю та великою любов’ю і героїчним служінням українських захисників на фронті й усіх тих, хто нині підтримує їх із тилу і допомагає постраждалим.
«Мене дуже надихнуло побачити, як у Києві Блаженніший Святослав і все його оточення тримаються. Я зустрівся з десятьма єпископами, священниками, монахами й монахинями, нашими вірними, які всупереч кривді свідчать, допомагають людям, приймають найостанніших та залишених. Євангельські чесноти стають переможними, навіть маючи страхи й сумніви».
Митрополит наводить конкретні приклади щоденного подвигу українців: «Дім милосердя» у Чорткові, де сестра Йосафата всиновила 12 дітей; Київ, у якому ремонтники інфраструктури працюють під загрозою обстрілів; матері й батьки полеглих воїнів, які гуртуються, щоб підтримувати одне одного.
«Це не подвиг однієї години чи одного дня, — наголошує митрополит, — але місяць за місяцем, рік за роком. Десятки тисяч людей щодня на фронті відбивають агресію, сотні тисяч готові ризикувати життям. Є велика напруга, але люди живуть і тримаються».
За словами владики відвідини єпархій УГКЦ і їхніх структур мають на меті побути поруч і вислухати те, що людям болить.
«Немає слів, якими можна якось прикрасити, забарвити чи магічно змінити ситуацію… Для мене важливо почути людей, бо я понесу з собою цю вістку, ці розповіді, ці враження. Думаю, що для кожного з нас важливо висловитися, виговоритися, поділитися своїм горем. Є таке прислів’я: горе, яким ми ділимося, стає наполовину меншим, а радість стає вдвічі більшою».
Читайте також:
Митрополит Борис Ґудзяк із делегацією зі США відвідав Тернопільсько-Зборівську архиєпархію
У недавній подорожі, серед різних відкриттів, владика відзначив, що особливо йому запам’яталось знайомство із «Домом милосердя» в Чорткові. Його засновниця Тетяна Дубина десять років тому повернулася з Італії в Україну. Маючи сина з аутизмом жінка зрозуміла, що в Чорткові немає підтримки для таких дітей і їхніх сімей. Завдяки її зусиллям у співпраці з владикою Дмитром Григораком, єпископом Бучацької єпархії, сьогодні «Дім милосердя» має три локації. У головному будинку перебуває до ста осіб. Крім дітей з аутизмом, ДЦП, та іншими видами інвалідності, є сироти, матері-одиначки, люди, травмовані війною, люди, які пережили ампутацію, які страждають від алкоголізму. Загалом в будинку є вісім різних форм служіння.
«Цей дім променіє легкою атмосферою, незважаючи на тяжкі переживання. Ми ходили від кімнати до кімнати на п’яти поверхах і бачили людей, які пережили велику біду, але ділилися своїм миром. Ми не маємо важелів, щоб змінювати багато речей. Але, там, де ми є, з тими, з ким ми є, можна помножити довіру, простягнути руку, обійняти — і це добро не пропаде. А коли воно є постійним й систематичним, воно помножується».
Читайте також:
Глава УГКЦ із католицькими єпископами України на місці трагедії в Тернополі: «Ваш біль є болем усього тіла Христової Церкви»
Досвідчивши життя мирного населення посеред війни і повернувшись на служіння до США, владика Борис наголошує, що для нього важливо пам’ятати і триматися Пасхального Таїнства, адже хрест провадить до Воскресіння.
«Хресна дорога не завершується смертю, вона провадить до пустого гробу і слів Христа: „Мир вам!“. Я стараюся пам’ятати, як завершиться ця історія великого гріха, бо війна — це сукупність усіх гріхів. Починається вона брехнею, переходить у насильство, ґвалтування, кровопролиття, вбивство, захоплення. І все це завершиться, і Божа правда запанує».
Повний текст розмови про пережиття батьків владики Бориса Другої світової війни, інформаційну «гігієну» у час Великого посту та важливість духовної підтримки читайте на Vatican News.
Департамент інформації УГКЦ
