Хресна дорога України
Публікуємо текст «Хресної дороги України», яка відбудеться 7 квітня, у Хрестопоклінну неділю, о 21:00 в ефірі «Живого телебачення». Провідники молитви з Херсона, Люботина, Дніпра, Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Запоріжжя, Павлограда, Чернігова, Миколаєва, Першотравенська, Ізюма, Сум і передової роздумуватимуть над драмою війни в Україні крізь призму 14 подій Хресної дороги Ісуса Христа.
Вступна молитва
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. (3 рази)
Ісуса засудили на смерть. Озвірілий натовп кричить: «Розпни!». Пилат засуджує до страти. Ісус починає свій важкий шлях на Голгофу. Дорогою Він падає, зустрічає свою заплакану Матір, знову падає, але добровільно і смиренно йде на страту. Йому надає допомогу Симеон, жінки в натовпі зітхають, Вероніка витирає від поту і крові зранене обличчя Спасителя. Один цвях у праву руку, ще один — у ліву… Далі залізо пронизує ноги — кров тече по дереву на каміння. Він ще живий! Натовп мовчки спостерігає за цією картиною. Насправді, вони звикли бачити такі вбивства і звикли бачити смерті на хрестах. Господь на хресті! Невинний, беззахисний, закатований. Натовп ще не знає, що весь шлях Ісуса до хреста — це шлях до спасіння людей, шлях до Воскресіння. Всі падіння, кров, піт і втома — це шлях до Воскресіння.
Сьогодні ми теж ідемо шляхом своєї Хресної Дороги. Україну засудили на смерть. Ми встали, взяли на себе свій хрест і йдемо за Ісусом. Падаємо, стікаємо кров’ю, приймаємо допомогу від світу. Російські солдати забивають цвяхи в наше тіло. Один цвях — Маріуполь, другий цвях — Буча, Гостомель, Бородянка, Ірпінь… Ще один — Краматорськ, Донбас, Харків. Наші рани стікають кров’ю. Помираємо, щоби воскреснути і врятувати весь світ! Господи! Ми йдемо за Тобою!
Ми йдемо з Тобою! Ще крок, ще один, і ще! Ми піднімаємось і знову йдемо! Ми — військові, капелани, лікарі, волонтери, прикордонники, матері та дружини захисників, соціальні працівники, надзвичайники, священники, миряни. Ми разом несемо хрест на високу гору, щоб там померти для гріха: ненависті, злоби, брехні, осудження, хабарництва, вбивств, крадіжок, гордості, пихатості, жадібності. Ми прагнемо воскреснути разом із Тобою, Господи!
Роздумаймо сьогодні разом над шляхом Ісуса на Голгофу! Щоби збагнути справжній сенс страждань та випробувань на шляху до нашого нового життя.
І стояння — Ісуса засуджено на смерть
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Початок довгої важкої Хресної дороги. Ісус стоїть перед Пилатом. Сам Син Божий стоїть перед людиною — творінням Божим. Упокорився! Не показує своєї величі, стоїть найвеличніший перед найменшим, перед людиною! Хто такий Пилат? Пилат — це людина, яка має у своїх руках владу світу цього. Він — така сама людина, як я. У його тілі міститься така сама кількість хромосом, як і в моєму; він має дві руки і дві ноги — він людина, як я! Влада, яку мав Понтій Пилат, зробила з нього просто «пилата». Влада і в наш час робить нас «пилатами»: ми почуваємося великими, могутніми, тими, хто може розпоряджатися долями інших. У наш час вдосталь є таких «пилатів», які кажуть іншим: я маю владу відпустити тебе або засудити! Ці «пилати» — такі ж, як я, — вони люди; але мають у своїх руках владу, і вже розпоряджаються: кому жити, а кому вмерти. Скільки ми маємо таких «пилатів» у наш час, які засудили людей на смерть — у Бучі, Маріуполі, Дебальцевому, Іловайську; «пилати» як засуджували, так і далі засуджують: жити тобі чи ні! Люди, які отримали владу й відчули себе «пилатами» — тими, хто вирішує.
Мій Господи, що став осуджений за добро, дай нам силу пройти цю дорогу і витримати.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ІІ стояння — Ісус бере свій хрест
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Засуджений Ісус бере на себе хрест і розпочинає свій шлях. Кожний із нас розпочав свій шлях, і певний період часу йде ним. Який цей шлях і кого ми зустрінемо на ньому, чималою мірою залежить від нас. Я маю розум і вільну волю — я сам вирішую. Я вирішую: ходити до храму чи ні, молитися чи ні; я — людина, сама приймаю рішення. Часто в нашому житті присутнє нарікання: навіщо?! Чому?! Для чого?! Не хочу! Не буду! … Я роблю винним когось іншого в моїх невдачах; винний хтось, але не я. У наріканні перекладаю відповідальність із себе на когось іншого. Винен хтось інший! Живу з сірим обличчям, не бачачи нічого доброго. Серед усього цього нарікання хтось непомітно бере на себе хрест і несе його тихо, мирно, страждаючи несе його. Як Ісус ніс хрест життя вічного, так зараз хтось несе хрест (миру).
Господи, дай мені прозріння побачити на війні свій хрест, і силу нести його — той Хрест, який Ти мені зготовив, Господи.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ІІІ стояння — Перше падіння Ісуса
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Думка про подорож прекрасна. Я планую, куди хочу їздити, на що подивитися; мене переповнюють емоції. Уявляю, як підніматимуся на вершину гори, який там краєвид. А розпочавши подорож, стикаюся із труднощами, невдачами, розчаруванням. Поломка авто, забракло номерів у готелі, дощ, мряка — настрій зіпсовано, мрії зруйновано. Моя подорож лише сьогодні розпочалася, а я вже хочу, щоби вона припинилася. Хочу повернутися додому, залізти в тепле ліжко і забути про все.
Ісус узяв хрест, розпочав свій шлях. Як ступив кілька кроків — Його спіткала невдача: падіння. Ісус упав під тягарем хреста. Хрест притискає Ісуса до землі. Ісус упав, зіткнувся з невдачею, але Він не відмовляється від свого шляху — піднімається і йде далі — на хрест. Ісус не подорожує в гори, щоб милуватися краєвидами — Він іде на хрест, щоб померти за мене і за тебе, брате, сестро. Зіткнувшись із невдачею, Він не відмовився, а продовжив свій шлях. У житті ми стикаємося з багатьма перешкодами, і від мене й тебе залежить, чи кожен із нас пройде цей шлях, чи ні. Чи я йтиму сам, чи запрошу в подорож із собою Ісуса, щоби Він товаришував мені на життєвому шляху? Якщо йтиму сам, то не дійду, за першої ж невдачі повернуся. Якщо запрошу Ісуса, то ми дійдемо спільно до мети, до спасіння. Наш народ ховається в підвалах, бомбосховищах, але встає, як Ти це зробив, піднявся, так і ми йдемо далі. Просимо Тебе, Господи, бути з нами в цій дорозі до перемоги.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
IV стояння — Ісус зустрічає свою Матір
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Матір — та, хто завжди турбується про свою дитину. Хоч би де ми були, мати завжди буде неспокійна, якщо не бачить дитину в полі свого зору. Серце матері завжди відчуває, що з її дитиною щось негаразд; біль сковує її серце. Марія іде слідом за Ісусом, за своїм Сином; Вона проходить власну Хресну дорогу. Іде слід у слід за Сином. Ми не можемо уявити, що відчуває матір, коли бачить страждання своєї дитини, яка засуджена на смерть. Як розривається серце від болю, від того, що нічого не можна вдіяти, що мати в цій ситуації безпорадна. Скільки за роки війни в нас таких матерів, які йшли слідом за своїми синами у військкомати, у частини, йшли тихо, спокійно? … Що відбувається в їхніх серцях? Засинають і прокидаються з телефоном у руках; перший і останній дзвінок дня — до своєї дитини, із запитанням: як ти? Як спалось уночі? Чи всі живі твої брати, а мої сини? Як мати терпить, як страждає з тою матір’ю, чий син уже не повернеться; як вони ділять це горе на двох… Мій Ісусе! І Твоя Мама запитувала небо, чи довго ще терпіти ці знущання. Маріє, Мати доброти, захисти наших дітей і матерів.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
V стояння — Симон допомагає нести хрест
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Христос крокує кам’янистим важким шляхом. Ісус несе хрест, щоб я мав життя вічне. Йому важко, хрест в’ївся в тіло. Ісус не відступає, а піднімається на місце, де Його мають розіп’яти. За Ісусом іде натовп, багато різних людей: ті, хто ходив за Ним, слухав Його, бачив чуда, які Він творив. Натовп іде, щоби бути свідком того, що має статися. Серед усього натовпу, який іде за Ісусом, лише один допомагає Йому — Симон із Киринеї. Сьогоднішній світ потребує таких Симонів. Я потребую того, хто б допоміг тоді, коли мені погано. Друг — це скарб.
Мій Ісусе! Дякую за всіх тих людей, хто, як Симон, виокремився з натовпу, щоби крокувати разом із нами і допомагає нести цей хрест України!
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
VІ стояння — Вероніка витирає обличчя Ісусу
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Обличчя Ісуса закривавлене, спітніле. Кров із потом заливає очі. Ісус не може собі зарадити, адже на Його раменах тяжить хрест, який Він несе. Ісус крокує шляхом спасіння, мого і твого. Ісус іде, Йому важко; не змогла, не витримала в натовпі тендітна Вероніка, вийшла попереду Ісуса і простягла білу хустку, щоб обтерти Йому обличчя. Цей відважний учинок не залишився непоміченим. Ісус обдарував відважну Вероніку, залишивши зображення свого святого Обличчя на її хустці. Не змогла, не всиділа удома не одна молода дівчина, поїхала у військовий шпиталь, щоб допомагати, чим може, нашим медикам. Без медичної освіти — нічого, здобула її швидко. Не спали кілька днів, пили каву, працювали по 24 години на добу. Вони — молоді Вероніки, які не змогли встояти пасивно тоді, коли більшість іде за натовпом. Вони вирвались уперед, щоб допомагати; їх ніхто не змушував, ніхто не зобов’язував, — вони це робили самі, нічого з цього не отримали, ні грошей, ні слави. Вони приходили й допомагали — і допомагають — тихо, не афішуючи це ні перед ким. Вони — наші Вероніки!
Молімося за наших волонтерів, які допомагали та допомагають, чия праця непомітна для багатьох, однак цінна для тих, хто її потребує.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
VІІ стояння — Друге падіння Ісуса
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Шлях довгий і важкий. Ісус іде, і знову тягар хреста привалює Його до землі. Ісус падає; хрест боляче б’є Його. Безсилий, змучений Ісус не залишається лежати — Він підводиться і продовжує шлях. Як часто я просив Ісуса забрати в мене мій хрест і дати інший, бо цей заважкий, і я його не можу нести? «Дай мені, Господи, іншого хреста, легшого». Чого мені важко нести мій хрест? Може, того що я несу його без Ісуса — я ж сильний, я сам можу! А щойно трапляться якісь труднощі, як я падаю, знемагаю і кажу: забери! … Я маю нести свій хрест разом з Ісусом! Кожний мусить нести свій хрест. Воїн — хрест воїна! Медик — хрест медика! Волонтер — хрест волонтера! Учасник молитовного фронту — хрест людини молитви! Не відмовляймося, не знеохочуймося, але разом з Ісусом несімо свої хрести.
Господи, дай сили кожному з нас нести свій хрест: хрест обов’язків і тягарів сьогодення, не відмовлятися, а з мужністю йти, запрошуючи Тебе в нашу дорогу до свободи, до миру, до перемоги.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
VІІІ стояння — Ісус втішає жінок, що плачуть
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
За Ісусом ішов великий натовп людей і жінок, які плакали й голосили над Ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: «Дочки єрусалимські, не ридайте наді Мною, а ридайте над собою й над дітьми вашими! Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували…». Серед натовпу є хтось, хто плаче над стражданнями Ісуса. Коли дивитися на Його рани, споглядати Його страждання, це не може не викликати співчуття і сліз. Ми плачемо, коли бачимо горе, коли бачимо біль. Мій Ісусе! Річки і моря сьогодні розлилися та затопили сльозами береги нашої країни. Плач народу настільки сильний, що світ відкрив шлюзи і витирає сльози нашого народу. Очі просіли у ямках неспання і постійного витирання болю. Але він ще, на жаль, не зникає. Як буде далі? Знищений мій дім, моє життя перетворилося на хаос. Чи знайду я колись дорогу додому? До свого рідного дому? Мій Господи, витри наші сльози і поверни наші дороги додому!
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ІХ стояння — Третє падіння Ісуса
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Шлях забирає в Ісуса сили з кожним кроком; його дедалі важче долати, сили покидають, тіло терпне під тягарем хреста. Ісус падає. Знову невдача, знову падіння; хрест причавлює Ісуса до землі. Усе, досить, досить намагатися йти далі, досить! Але — не Ісусові. Ісус збирає сили і продовжує свою дорогу. Коли щось роблю і мене спіткає невдача — все, не хочу, не буду намагатися довести до кінця, не можу, не вдається, немає сил… Це падіння є свідченням того, що ми не повинні здаватися, ідучи нашим шляхом до перемоги. Маємо йти, падати, підводитись і знову йти далі.
Мій Ісусе! Нас хочуть добити, знищити і стерти. Хочуть забрати найсвятіше — пам’ять нашого народу. Ми завжди були людьми свободи і гідності, ми завжди боролися за це! І ми й надалі йтимемо цією дорогою пам’яті всіх попередніх поколінь. Мій Ісусе! Допоможи нам. Ми знаємо, що правду добити неможливо, правду не закопаєш, правда, як весна, у нових зернятках проростає. Молімося за те, щоб ми йшли Христовою дорогою до кінця і здобули перемогу та справедливий мир.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
Х стояння — з Ісуса здирають одяг
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Дорога, якою йшов Ісус, завершена. Ісус приніс хрест на місце, де має завершитися цей важкий шлях, це місце — Голгофа. Більшість людей, які йшли за Ісусом, наглумилися над Ним, як хотіли. На місці страти кати захотіли забрати останні шати, що залишалися на Ісусі, і розділити між собою. Обставини життя можуть іноді примусити до того, що ти залишаєш усе, що маєш, і біжиш щосили; або ж залишаєшся, щоб узяти якісь нібито цінні для тебе речі — і гинеш. Скільки таких випадків, коли хтось, повернувшись за матеріальним, пропадав, тому що матеріальні речі стали для нього важливішими за духовне життя. Часто ми любимо те, що є тільки матеріальним і здається прекрасним. Повертаючись за цим, ми гинемо, у духовному значенні, а іноді й у фізичному. Повернувшись до старого, до того, від чого ми відмовилися, починаємо гинути. Повертаємося, бо хочемо щось мати, але забуваємо про те, що, померши, нічого не можемо забрати із собою.
Мій Ісусе! Загарбник хоче зняти одяг із нашого народу і виставити на загальне посміховище. Але ми не нагі, ми народ, одягнений у святість, ми народ, що віками несе Твій чистий образ і подобу, ми народ, що через терня тягнеться до світла святості й любові.
Молімося у цей день за всіх біженців, які нічого не мають, щоби зберегли в собі образ дітей Божих.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ХІ стояння — Ісуса прибивають до хреста
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Ісуса прибивають до хреста, — до хреста, який Він ніс на своїх раменах. Усю дорогу Ісус ніс хрест, аби на ньому померти. Він лежить, розпростерши руки на хресті. Розпростерті руки Ісуса — це руки, які хочуть обійняти всіх людей. Ісуса прибили до хреста. Прибили лише тіло, прибили для того, щоб завдати болю, щоб Ісус більше не ходив, не проповідував, не навчав. Вояки думали — усе: Він більше нікуди не піде. Ніхто, зі страху, не слідуватиме Його науці, бо з ним так само вчинять. Тіло людини можна прибити, ув’язнити, але дух — ніколи. У ці дні війни ми бачимо, як гідність протистоїть страху, віра — силі, любов — ненависті. Україна стоїть, Україна бореться, Україна перемагає.
Молімося за наших воїнів, які ціною неймовірних зусиль, болю і самопожертви аж до смерті, виборють для усіх нас право бути, право жити на своїй, Богом даній, землі.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ХІІ стояння — Смерть Ісуса на хресті
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Смерть. Для нас це слово звучить страшно. Коли чуємо його, то відразу розуміємо, що хтось покинув цей світ. Ми сумуємо, плачемо. Смерть увійшла в нашу щоденність і не вибирає між тим, хто готовий чи не готовий. Вона, як мисливець, вичікує і шальним вибухом забирає нас із цієї рідної землі. Ворог домовився з нею, бо розпочав цю ганебну війну, і вона диктує свої умови. Ми безсилі. Не знаємо, де і коли. Смерть тримає нас у страсі і хоче запанувати над нашою землею. Але це слово звучить страшно для людей, які не ВІРУЮТЬ. Для віруючих смерть має інше значення — це відділення душі від тіла. Віруючі люди вірять, що ми зустрінемось у небі, у домі Господньому. Там, у небі, ми зустрінемося з усіма тими, кого так сильно любили і ким дорожили, але вони нас випередили на шляху до Небесного Отця. Віра християнська полягає в тому, що ми віримо в життя вічне після смерті. Що смерть — це не кінець, а початок нового життя.
Молімося за всіх наших загиблих воїнів і мирних жителів. Нехай дарує їм Господь прощення їхніх прогрішень, вільних і не вільних, та сотворить їм вічную пам’ять.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
ХІІІ стояння — Тіло Ісуса знімають із хреста
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму Господи.
Після виконання вироку знівечене тіло Ісуса знімають із хреста. Страждання завершилося. Тепер страждають інші — близькі, які повинні віддати останню шану померлому. Тіло Ісуса віддане в руки Матері. Матір прийняла тіло свого сина. Марію огортає сум і нестерпний біль. Мами, любі матусі, які тримали на своїх руках тіла своїх дітей! У наш час — це вже повсякдення, що когось убивають, і якась мати втрачає свою дитину. У наш час так часто приходить «вантаж-200». Нестерпним є біль матері, яка не може наостанок обійняти свою дитину. Нещасна мати не може вже нічого вдіяти. Вона чекала — і дочекалася; але вона не хоче такого кінця. До останнього переконує себе, що це сон; вона хоче змінити все, але безсила. Марія, Мати Божа, угамуй біль матерів, які тяжко страждають від смерті своєї дитини. Дай їм розраду серця у стражданні.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
XIV стояння — Тіло Ісуса покладено до гробу
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Тіло Ісуса покладено до гробу. Біля гробу стоять найближчі. Тіло у гробі, гріб запечатаний, усе скінчено! Скінчилося — для кого? Часто ми думаємо, що покладання тіла у гріб — це кінець. Але з покладенням тіла до гробу нічого не закінчується. Ми не були створені для могил, закритих камінням. Наш погляд — у небо. Тільки вільні люди не завойовують чужих земель, тільки вільні люди не зазіхають на чужі території, тільки вільні люди мають небо без кордонів над своєю головою. Ворог хоче не просто нашої землі, він хоче все перетворити на руїни, нищити не тільки живих, але і плюндрувати могили наших батьків. Хоче залишити каміння, але забуває, що з цього всього проросте і вже росте ще більш достойний і свобідний народ!
Молімося, щоби з цих руїн і каміння ми, з Божою допомогою, відбудували оновлений народ України! Мій воскреслий Ісусе! Життя — це не завжди все ідеальне та прекрасне! У житті нам потрібно мати злети і падіння, щоб, упавши, ми зрозуміли свій егоїзм і навернулися до Господа. Господь дає нам це пізнати, але ми самі вирішуємо, прийняти цей досвід чи відкинути. Господи, життя в Тобі завжди перемагає. Ми стали на цю дорогу хреста і з Твоєю силою пройдемо цей визвольний шлях нашого народу.
Прийми наших героїв у вічну радість свободи, тих всіх, хто віддав життя як особливий дар посвяти нашому українському народові. А нам усім додай натхнення і віри, мужності в цій дорозі до воскресіння Перемоги добра над злом, світла над темрявою, щоб разом усі люди заспівали: Воскресла любов перемогла! Амінь.
Отче наш… Богородице Діво…
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас (доземний поклін).
Пісня
Кінцева молитва
Мій воскреслий Ісусе! Життя у Тобі завжди перемагає. Ми стали на цю дорогу хреста і з Твоєю силою пройдемо цей визвольний шлях нашого народу. Прийми наших героїв у вічну радість свободи, тих всіх, хто віддав життя як особливий дар посвяти нашому українському народові. А нам усім додай натхнення і віри, мужності в цій дорозі до Воскресіння, до перемоги добра над злом, світла над темрявою, щоб разом усі люди заспівали:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах життя дарував! Амінь.
Пісня (Христос воскрес)
Департамент інформації УГКЦ
