«Катехизація — це особисте свідчення про зустріч з Ісусом Христом», — голова Патріаршої катехитичної комісії
Владика Давид Мотюк, єпископ Едмонтської єпархії УГКЦ у Канаді та голова Патріаршої катехитичної комісії, в інтерв’ю для «Живого телебачення» розповів про суть катехизації, її важливість для дорослих і дітей, а також поділився спогадами про власне Перше урочисте Причастя.
Для тих, хто надає перевагу відеоформату, пропонуємо переглянути інтерв’ю із владикою Давидом Мотюком. Текстова версія інтерв’ю доступна нижче.
— Владико, ми неодноразово чуємо про катехизацію в контексті парафії, однак не всі знають, що це таке. Можете простими словами пояснити, що таке катехизація?
— Для мене та всієї нашої Церкви катехизація — це не лише передання інформації, але особисте свідчення Ісуса Христа, із яким зустрічаємося. Це — свідчення нашої живої віри. Вивчити «Отче наш» чи «Богородице Діво» — це, безперечно, важливо, для дітей. Але значно важливіше передати наше особисте свідчення, що з нами Бог.
— Ви очолюєте Патріаршу катехитичну комісію УГКЦ. 25 років тому, коли її засновували, владики нашого Синоду, мабуть, ставили перед нею певні завдання. Розкажіть, які саме завдання стоять перед комісією і катехитичним служінням в УГКЦ загалом?
— Очевидно, що я не очолював цю комісію 25 років. Ми розпочали працю ще із владикою Петром Стасюком, який зараз на емеритурі. Це була перша комісія, яку створив наш Синод для служіння вірним УГКЦ. Першою функцією цієї структури було допомогти нашим єпископам і єпархіям покращити пізнання особи Ісуса Христа як особистого Спасителя. Це — головна мета комісії.
— Які методи катехизації використовують у нашій Церкві?
— Коли ідеться про катехизацію, то ми асоціюємо її насамперед із дітьми, особливо в час приготування до Першої Сповіді та урочистого Святого Причастя. Але як ми зростаємо від народження і аж до переставлення до вічності, так зростаємо й у вірі та стосунках із Богом. Тому, крім підготовки дітей до Сповіді і Причастя, є багато інших способів катехизації у нашій Церкві, які допомагають вірним крок за кроком зростати у вірі.
— Власне, у травні—червні на багатьох парафіях в Україні можна побачити велику кількість дітей, які приступають до урочистого Причастя. А можете, владико Давиде, пригадати Ваше?
— Своє урочисте Святе Причастя пригадую так, немовби це відбувалося вчора. А була це неділя, 7 серпня 1971 року. Я належав до групи зі 25 дітей у селі, у якому виріс. Отець Роман Стародуб відправив Божественну Літургію. Ми знали, що щось надзвичайне, особливе очікує нас — Тіло та Кров Ісуса Христа. Всі наші родичі, зокрема батьки, хресні батьки, дідусі, бабусі брали участь у цьому дійстві.
Але часто ми забуваємо про ту урочисту подію. Тому я б заохочував усіх християн пригадати свій досвід Першого Святого Причастя, як добре це було! Бог захотів жити, замешкати в мені. Ісус Христос не є далеким, відокремленим, але хоче бути близьким зі мною та прагне цього ж і від мене.
— Ви згадуєте цей момент, немовби він відбувся вчора. А багато дітей, зокрема в Україні, переживають його буквально «сьогодні». Для них настане «завтра», коли, ймовірно, вони не знатимуть, що робити далі. Які кроки після урочистого Причастя потрібно робити цим маленьким християнам, на яку дорогу їх мають скеровувати батьки?
— Святе Причастя не є магією. Потрібно, щоб людина прагнула наближатись до Ісуса Христа і так зростала у вірі. Причастя — це цілковите перебування в Господі. Тому потрібно якнайчастіше приймати Євхаристію. Не тільки в дитинстві, але й старші люди мають так чинити.
— До Першої Сповіді та Причастя малечу готують катехити, яких чимало в нашій Церкві. У чому полягає головний зміст їхнього служіння?
— Інколи ми вважаємо, що катехити — це особи, які діють від імені Церкви, адже призначені єпископом чи парохом. І це правдиве твердження. Однак водночас і парохи, і я — ми теж катехити. У домашній Церкві батьки є першими катехитами. Ми починали нашу розмову з того, що катехити передають свої особисті свідчення про Христа. Молитви «Отче наш» і «Богородице Діво», Десять Заповідей, Таїнства Церкви — це важливо. Однак передати особисте свідчення — це мандат і відповідальність усіх катехитів. Найщасливіша парафія чи родина саме та, яка передає віру в Бога з покоління в покоління.
— Будучи очільником Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, як Ви працюєте з катехитами?
— Цими днями понад 400 найкращих катехитів з усієї України беруть участь у катехитичній конференції, яка відбувається у Львові. Це — зустрічі, доповіді, свідчення, молитва та спілкування один з одним. Тема цьогорічних зустрічей — «Ми — люди Євхаристії». Під час пандемії, на жаль, багато з нас не мало можливості причащатися через різні закони і причини. Очевидно, на парафіях відбувалася певна праця: молитовні та катехизаційні зустрічі (зокрема біблійний апостолят). Однак ми не могли приймати Євхаристії. Святіший Отець Франциск в одному зі своїх листів зазначив, що Євхаристія не є якимось призом для святих, для найкращих, а ліки для тих, що потребують. Тому тема Євхаристії є такою важливою і саме над нею роздумуємо.
Після завершення конференції, у неділю, 7 липня, наші катехити прибудуть до Зарваниці на паломництво. Блаженніший Святослав очолить Божественну Літургію, після якої поблагословить катехитів. Це буде надзвичайний ювілей, мета якого — показати цінність і важливість катехизації.
Департамент інформації УГКЦ
