Колискова для сина і «Христос воскрес»: у Львові похоронили Артема Димида
У вівторок, 21 червня, в Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла у Львові відбувся Чин похорону Артема Димида. Похоронні богослужіння очолив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца. Архиєрею співслужив батько Артема о. Михайло Димид та численне духовенство.
Попрощатися з героєм України прибули родичі, друзі, пластуни та жителі міста Львова.
У проповіді владика Володимир подякував родині Димидів за патріотичне виховання сина та закликав кожного задуматися над тим, що він безпосередньо робить для України в наш час.
«Ще тиждень тому ми не могли собі навіть уявити, що будемо тут зібрані. Планували стратегії, креслили певні плани. Ми зібралися тут з почуттями смутку, а також глибокою пасхальною вірою. Без великодньої віри неможливо усвідомити те, що сталося», — сказав єпископ.
«Артемій встиг багато чого за своє життя. Сьогодні він звершує надзвичайно велику місію — зібрав сьогодні стільки молоді, священників, людей, і до нас у такий спосіб промовляє», — зауважив архиєрей.
Владика Володимир пригадав, як нещодавно Папа Франциск скерував до всього світу питання: «А що ти зробив для України?» Проповідник попросив кожного присутнього після повернення з похорону запитати себе, що кожен з нас зробив для України.
«Артемій тут на землі робив, доки міг. Він любов до України виміряв найбільшою міркою любові — віддав своє життя. Він загинув не для того, щоб ми за ним сумували. Природно, що ми зараз переживаємо відчуття смутку, сльози є також одним зі способів комунікації. Він точно не віддав життя за те, щоб ми впадали у розпач. Це найгірше, що ми можемо йому зробити — бути у розпачі», — наголосив єпископ.
Владика Володимир подякував родині Артема за виховання, за привиту любов до України, за національну свідомість. «Переконаний, що без інституції родини ми Україну не збудуємо. Тому що кожна родина є мікроклітиною нашої держави. Сьогодні ми також бачимо, скільки є загроз. Оголошується війна українській родині. Тоді ми й без російської війни самі себе зруйнуємо», — перестеріг він.
«Дякую тобі, Артемію, за твою відвагу. За те, що віддав життя за мене, за кожного з нас. Тримай над нами мирне небо! Дякую також усім за спільну молитву, а родині Артемія — за добре свідчення християнської віри. Його родина інвестує у дві важливі речі: освіту та мистецтво. Це дві ноги, які несуть нас в напрямку свідомого, патріотичного виховання. Йдучи далі стежками життя, питаймо себе: куди ти йдеш, душе моя? Що ти робиш сьогодні для України?», — закликав владика Володимир.
Мама Артема, відома іконописиця Іванка Крип’якевич-Димид, заспівала синові останню колискову. Опісля всі присутні заспівали пасхальний гімн «Христос воскрес!»
Батько Героя о. Михайло Димид у своєму слові пригадав, що останніми словами сина були слова: «Я вижив». Він підкреслив, що серцем християнства є віра у Воскресіння, в те, що у Бога — всі живі. На його думку, заради України не шкода віддати і своє життя, адже віримо у вічність, у те, що земний шлях — це не кінець, але лише новий початок.
Похоронили Артема Димида на Личаківському кладовищі у Львові.
за матеріалами Львівської архиєпархії,
фото: УКУ
