Крізь роки: спогади про святкування Різдва та тексти нових колядок
Різдво Христове — одне з найбільших свят церковного року. І те, що цьогоріч в Україні його святкуємо 25 грудня, не змінює звичних для нас традицій, а лише нагадує: ми рухаємось до світлого майбутнього без північного сусіда.
Щороку в Надвечір’я Різдва сім’ї збираються разом, чекають сходу першої зорі, моляться і вечеряють 12-ма пісними стравами. Аж ось з вулиці чутно перших колядників — діти першими йдуть прославляти новонародженого Ісуса Христа своїми дзвінкими голосами та мелодійними українськими колядками. Але не всюди так заведено. В деяких містах і селах діти ходять колядувати аж після Різдвяної Літургії в церкві. Збираються гуртом і колядують.
Пані Галина з Прикарпаття згадує, як за часів Радянського Союзу навіть до церкви люди не могли потрапити. Тогочасна влада робила все можливе, щоб не пропустити в людські серця віру в Бога та в новонародженого Христа. Вони стверджували, що «звільняють трудящі маси від релігійних забобонів»:
«Пам’ятаю, як за совітів ми тишком-нишком молилися вдома, бо до церкви був заборонений доступ. Дітям теж було заборонено колядувати. Але для того, щоб не забувати наші традиції, ми з чоловіком сідали біля дітей, відкривали старий колядник і впівголоса наспівували різних колядок. А вже на початку ХХІ століття мої онуки вчилися колядувати. І для цього не треба було інтернету — мелодії колядок передавалися з покоління в покоління. І ніхто їх не забував».
Упівці святкували Різдво навіть у часи Другої світової війни. Вони не забували про свято народження Ісуса Христа, тому й ми нині маємо не можемо ним нехтувати.
УПА мала свої повстанські колядки. Кожна з них у своєму тексті відображала тогочасні події. Герой України, сотенний УПА Мирослав Симчич згадував:
«Пам’ятаю, як з 1944-го на 1945 рік ми святвечір відзначали цілим куренем у Білоберізці на Верховинщині. Білоберізка простяглася вздовж невисокого берега Черемошу. Проте кілька хат розкидано по довколишніх горбах. Саме в одній з таких віддалених хат ми й зібралися для святкування. Поки командири й стрільці вечеряли, озброєні стійкові пильно охороняли село. Вони часто змінювалися, тому всі стрільці мали змогу посмакувати святвечірніми стравами, понасолоджуватись, бодай коротко, домашнім затишком… Люди приймали нас чим хто міг, ділилися останнім у той важкий час… Зійшлося багато людей, ми там гарно відсвяткували, а відтак ще розійшлися по околицях Білоберізки і колядували групами. В такий спосіб Різдвяні свята 45-го ми провели за святковими столами і з колядою. Цілу ніч по горах лунали повстанські колядки».
Нині діти і дорослі колядують з першого дня посту і аж до Стрітення Господнього. Кожна колядка наповнена вірою, відданістю та святом, які приносить нам народження Ісуса Христа. Крім того з початком повномасштабного вторгнення українці почали писати нові колядки. Ось кілька з них:
Святкує Вкраїна, хоч в серці тривога
Святкує Вкраїна, хоч в серці тривога,
Різдво в Вифлеємі (2) предвічного Бога.
Ослятко зігріло Його рученята,
В дітей українських (2) — сумні оченята.
Втікає родина в Єгипет-чужину,
Лишають родини (2) свою Україну.
Співають колядки в далекому краю
Ісусе маленький (2) — Тебе всі благають.
Дай сили здолати нам Ірода нині,
Дай нам перемогу (2) і мир в Україні.
Хай дзвони Софії увесь світ почує,
Вкраїна не впала (2), вона колядує.
Віншування
Коляда дзвіночком, хоч війна вирує.
Б’ється Україна, але колядує.
Всі ми зачекались перемоги днини,
Щоби повернулись рідні із чужини.
Україна каже: «Діти, мої діти,
У серцях будемо всі разом радіти.
Бог нам подарує мир, любов, добро».
Христос ся рождає! Славімо Його!
Там во Бахмуті
Там во Бахмуті,
Де стріли чути,
Де стільки цвіту
Вже полягло…
Враз тихо стало
І залунало:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
Донецька нічка,
Окопна свічка,
І ворогам всім
Лютим на зло, —
Стали солдати
Колядувати:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
Під Гуляй Полем
Кутя на столі,
Звіздою небо
Там зацвіло,
Вітер у степу
Водить вертепи:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
В місті Марії
Промінь надії
Десь над Азовом
В небо звело,
Там нас чекають,
Тихо співають:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
Під замком львівським,
На Личаківськім,
Лицарів військо
Спокій знайшло…
Ми ж до Героїв
Із колядою:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
В древньому Римі
Петрик із Криму
Разом зі світом
Славить Різдво!
Юля з Луганська,
Настя з Бердянська:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
А в Тернополі
Маленька Оля
З фронту чекає
Татка свого.
Ручки складає,
Слізки втирає:
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
Наша родина —
Вся Україна,
І Збройні сили,
І ТРО,
Під Божим стягом
Йдем до звитяги!
Христос Родився!
Славімо Його! (2)
Зірка яскрава в небі тривожному
Зірка яскрава в небі тривожному
Вість українцю показує кожному:
Мерехтить кажучи: Діва на сініВже оповила Божу дитину!
Зірці різдвяній в цім боці планети
Зовсім байдужі ворожі ракети.
Хоче наш ворог свято забрати,
Та зоря сяє ясно й завзято!
Зірка освячує Схід благодаттю
І підглядає в окопи солдатів,
Знає, як хочуть в це свято додому,
Знає, що мають кутю вони й втому! …
Поки не згасла у темряві ночі,
Раптом солдат піднімає вверх очі,
Видно прохання у сильних очах:
До перемоги світи, зірко, шлях!
Зірка летить далі між узбереж
Криму, Херсону, Одеси, авжеж!
Світить, де темно, де купу болю,
Де окупанти поцупили волю! …
Темні освячуючи горизонти в домі,
Де рідних чекають із фронту,
Хоче теплом доторкнутись до серця
В домі, де хтось вже не повернеться…
Зірка різдвяна сяє вогнями,
Бо перемога точно за нами!
Не віддамо з Богом в серці свого!
Христос родився! Славімо Його!
Фронтова колядка
Як сядемо до вечері
За столом святковим,
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Їм прийдеться святкувати
В окопі зимовім…
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Їм до бою і до крові
Треба буть готовим…
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Побажаймо перемоги
В скорім році новім…
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Нехай кожен повернеться
Живим і здоровим! …
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Щоб нам разом заспівати
Колядок святкових,
Привітаймо наших хлопців
Із Різдвом Христовим!
Новітня колядка
В наші славні українські
І міста, і села
Вже прийшло Різдво Христове,
Сумне й не веселе…
Хто ж тобі, солдате милий,
Та й за колядує?
Хто ж тобі на Святий Вечір
Кутю приготує? (2)
Бо сьогодні ти не вдома,
Та не при родині,
А на вогні здобуваєш
Волю Україні!
Станьмо, браття, всі до гурту
Та й заколядуєм
І славімо Різдво Христове,
Хай вітер почує! (2)
Понесе дзвінку колядку
До хлопців в окопи,
А вони її почують
І співом підхоплять!
Хай повсюди в Україні
Коляда лунає!
Згине зло! Засяє світло!
Христос ся рождає! (2)
