«Ми чекали не лише на ранок — душа наша чекала на Бога», — Глава УГКЦ у свято Різдва Пресвятої Богородиці
«Мабуть, усі ми, коли спішили до храму, бачили ті згарища, які догорають після масованої нічної атаки на Київ російських ракет і дронів. Київ по-особливому чекав цього ранку. І не всі дочекали. Але він настав. Це очікування, — очікування світла серед темряви, начебто висвітлює глибину людської душі. Насправді ми чекали не так на ранок чи закінчення повітряної тривоги — душа наша чекала Бога. Бо це Він є тим ранком і джерелом нашої надії». Про це сказав Блаженніший Святослав 8 вересня під час проповіді в день свята Різдва Пресвятої Богородиці.
Предстоятель очолив Архиєрейську Божественну Літургію у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.
На початку проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на слова псалмопівця Давида про очікування ранку: «Душа моя чекає на Господа більше, ніж сторожа на ранок» (Пс. 129, 6). Він наголосив, що за очікуванням ранку і завершенням повітряної тривоги у столиці стоїть глибше людське очікування, — очікування Бога.
«Його очікує людське серце у всіх своїх людських сподіваннях. І лише Він є джерелом нашої надії. Але найкращою відповіддю на наші нічні очікування цього ранку є це свято, яке ми сьогодні святкуємо», — наголосив Глава Церкви.
Роздумуючи над історичним контекстом події, Блаженніший Святослав зауважив, що Богородиця народилася в Єрусалимі в час великих випробувань і суспільних протистоянь, а її батьки зазнавали людської наруги через неплідність: «Час народження Пречистої Діви Марії збігся з дуже особливим періодом історії міста Єрусалима. Закінчення І століття до Христа — це був період царя Ірода, якого потім Лука описуватиме як дітовбивцю. Час, у якому народилася Пречиста Діва Марія, був часом великого будівництва, але водночас це місто було місцем різного роду сутичок, протистоянь, поляризацій. І в час очікування, драми родини й народу Господь Бог посилає у світ свою Пречисту Матір».
Проповідник порівняв матір Богородиці з її старозавітною передвісницею — Анною, матір’ю пророка Самуїла (1 Сам. 1–2). За його словами, ця біблійна історія допомагає побачити в Різдві Богородиці знак Божого втручання в історію.
«У першій книзі Самуїла ми читаємо про безплідну Анну, яка свого часу стала матір’ю пророка Самуїла… Вона співає гімн після того, як народилося її дитя… І цікаво, що євангелист Лука начебто вкладає переспів того гімну в уста самої Пречистої Діви Марії, яка співає: „Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моєму“ (Лк. 1, 46–47)… Сьогодні в Єрусалимі народжується Та, що стане справжнім новозавітнім храмом. Усі ці зусилля, кошти, весь той пафос пропаганди царя Ірода Богові немилі. Бог в Єрусалимі сам будує свій храм нерукотворний: в тишині людського серця, непомітно для могутніх світу цього. І цим храмом Святого Духа є Пречиста Діва Марія, яка сьогодні народжується, розв’язуючи безплідність своєї матері, а через це народження — безплідність людської природи. Тому сьогодні народилася наша надія», — закцентував проповідник.
Звертаючись до слів св. Андрія Критського, Блаженніший Святослав наголосив, що Різдво Богородиці є початком усіх свят і надією для кожного, хто переживає безсилля: «Цим святом ми починаємо новий церковний рік. Від того втручання Бога в історію через народження Пречистої Діви Марії почнуться інші Його втручання, що ми святкуємо як події історії нашого спасіння і які запоткують новий період в історії людства. Друге — сьогоднішнє свято є радістю безнадійних. Всі ті, хто втратив надію, хто відчув безплідність своїх зусиль в особистому житті, сімейному чи громадському, кожен, хто відчув межу людської здатності і не бачить плоду, сьогодні радіє. Бо там, де є межа людських можливостей, виявляється сила Божа. А третє — це свято є надією безнадійних. Святий Андрій показує, що Бог часто починає свої найбільші справи там, де людина вже бачить лише кінець. Ось коли ми з вами по-справжньому можемо і повинні радіти. Бо в тому святі всі опущені руки підіймаються, а всяка неплідність розв’язується, всякий людський кінець перетворюється на новий Божий початок».
Говорячи про прагнення миру та закінчення війни, Патріарх закликав шукати справжніх змін у власному серці та довірі до Бога.
«Скільки було розмов про закінчення війни останніми днями в Києві! Але всі вони виявилися безплідними. Сьогодні, у це свято, Господь Бог нам каже, що справжні зміни в історії відбуваються не через зовнішні потрясіння, не через видимі гучні заяви чи зовнішні надзвичайні вияви. Ні! Справжні зміни, ключові повороти історії починаються у глибині людського серця, тоді, коли ми з вами кажемо „ні“ злу та чинимо спротив злій силі, що є носієм смерті, причиною нашого виснаження та безсилля. Божа сила починає змінювати Всесвіт і кладе початок новій історії саме тоді, коли ми з вами кажемо „так“ правді, істині й Богові… Бог змінює історію через відкрите в довірі до Нього людське серце», — сказав Глава Церкви.
Наприкінець Предстоятель звернувся з молитвою до Богородиці із проханнями за Україну та перемогу добра над злом: «Мати Божа, рятуй Україну, рятуй міста і села України, покрий нас Твоїм святим покровом! Виблагай особливо втручання Бога в історію України. І ми знаємо, що це втручання буде перемогою добра над злом, того тихого ранку над силою і темрявою ночі, перемогою Бога над людським гріхом і смертю. Пресвятая Богородице, спаси нас!».
Після Богослужіння Блаженніший Святослав привітав усіх вірян зі святом, особливо звернувшись до тих, хто носить ім’я Марія, а також висловив вдячність українському за захист столиці й України.
Департамент інформації УГКЦ
