«Наша Церква завжди була державницькою і підтримувала національно-визвольні прагнення українського народу», — Глава УГКЦ на урочистостях у Стрию

У Стрию відзначають 120-річчя заснування Народного дому — просвітницького центру, навколо якого гуртувалася українська громада на початку ХХ століття. У четвер, 16 вересня 2021 року, закладено наріжний камінь пам’ятника отцеві Остапу Нижанківському — уродженцю Стрийщини, священнику УГКЦ, українському композитору і громадському діячеві. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав очолив Архиєрейську Літургію, освятив наріжний камінь пам’ятника і виголосив промову в Народному домі про те, наскільки важливо пам’ятати своє коріння — те, хто ми є, і які духовно потужні люди стоять за нами в нашій історії.

Дар Святого Духа Стрию

«Сьогодні ми приїхали сюди, до славного міста Стрия, щоб подякувати Господу Богу за особливі дари, які отримала стрийська громада, — сказав у проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії в катедральному храмі Блаженніший Святослав. — Хочемо урочисто відсвяткувати 120-ту річницю спорудження Народного дому у Стрию. Коли вслухаємося в історію цього Народного дому, розуміємо, що йдеться не лише про будинок, цеглу, якісь матеріальні речі. Сьогодні, у рік 30-ї річниці відновлення Незалежності нашої держави, ми спогадуємо 120 років будівництва державницької свідомості українців у місті Стрию. Бо знаємо, як багато часу, як багато століть на своїй рідній землі ми прожили в чужих державах. І навіть у Стрию серед багатьох будинків ми так тяжко будували простір, дім для українського народу.

Згадуємо сьогодні ще один особливий дар, який отримала Стрийщина і стрийська громада, — великого праведника і мученика за Церкву і Україну отця Остапа Нижанківського. Здійснилася мрія цілих поколінь стриян і моя особиста: ми посвячуємо наріжний камінь для його пам’ятника. Як священник, композитор і музикант, ім’я якого присвоєно Стрийській дитячій музичній школі, він є прикладом людини, що горіла Духом Святим. Усі дари, які мав отець Остап, він намагався не просто зберегти, а поставити на служіння своєму народові. Його музика і слово так глибоко втілені в історію і культуру нашого народу, що ми навіть не усвідомлюємо, скільки сьогодні співаємо його пісень, не знаючи, що саме він є їх автором. Дехто навіть не знає, що такі популярні на Стрийщині колядки, як «Бог ся рождає» і «У Вифлеємі нині новина», — його авторства. І таких церковних пісень багато, — пісень, які нам залишив отець Остап Нижанківський і які ми співаємо у наших громадах і храмах, передаємо як великий скарб із покоління в покоління.

Але він, будучи не тільки церковним, а й великим громадським діячем, в момент найтяжчих випробувань нашого народу став повітовим комісаром Стрийщини. Тому перед ним Стрийщина має великий борг. Відтак, у 1919 році, він був розстріляний польським гарнізоном, який окупував Стрий.

Ми дякуємо Господу Богу за всі ті щедрі дари, які Він нам дав, але вважаймо, не загубімо їх, не загубімо пам’яті нашої Церкви і нашого народу тут, на Стрийщині. Бо це — приклад і наслідування для різних околиць України».

На Архиєрейській Божественній Літургії із Блаженнішим Святославом співслужили єпископи Львівської митрополії: владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, владика Михайло Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський, владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, та владика Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На богослужінні були священники та парафіяни Стрийської єпархії.

«Виніс Україну на амвон, а Боже слово — у життя українців» (про о. Остапа Нижанківського)

Під час освячення наріжного каменя пам’ятника о. Остапу Нижанківському на місці будівництва нового катедрального храму Стрийської єпархії УГКЦ Блаженніший Святослав говорив про постать цієї непересічної людини — священника УГКЦ, музиканта і композитора, політичного і громадського діяча, який крізь все своє життя проніс свій дар Святого Духа.

«Сьогоднішня подія показує нам багато глибоких речей. Насамперед вона відкриває нам правду про те, чим для нас є наша Церква-мати і ким завжди в Українській Греко-Католицькій Церкві були її священники, — сказав у своєму слові Блаженніший Святослав. — Наша Церква завжди була державницькою, завжди підтримувала і допомагала втілювати національно-визвольні прагнення українського народу. Були історичні моменти, коли УГКЦ виконувала функції держави, коли українці жили в чужих державних утвореннях. І отець Остап Нижанківський так і діяв — він не закривався у церковних мурах, а виходив у реальне, злободенне життя свого народу. Він намагався виносити Україну на амвон, а Боже слово — у повсякденне життя українців, брався до праці, творив і був будівничим української свідомості та культури. Він був тим, хто намагався всім, чим міг, послужити Церкві та Україні».

У моменти найскладніших випробувань та історичних зламів священники ставали і до державного керма — бо більше не було кому. Так вчинив і о. Остап Нижанківський: після Листопадового зриву 1918 року став повітовим комісаром у Стрию і був тим, хто намагався всім, чим міг послужити Церкві і Україні.

«Наша Церква ніколи не була державною Церквою в чужих державах, ніколи не хотіла бути гвинтиком чужого нашому народові механізму, але завжди була матір’ю і учителькою нашого народу, — підкреслив Глава УГКЦ. — Стрийщина пам’ятає отця Остапа Нижанківського як талановитого музиканта — Стрийська дитяча музична школа носить його ім’я. Він намагався допомогти селянам організувати їхнє господарське життя — через навчання передовим технологіям, через Маслосоюз як приклад кооперації і творення української економіки в чужій державі. Можна багато говорити про отця Остапа Нижанківського, але я б дуже хотів, щоб кожен мешканець Стрийщини знав про нього, а кожен наш священник сьогодні його наслідував. Ті, хто мав щастя мати отця Остапа як пароха, говорили про його святість: це була людина європейської культури, але й людина глибокого духовного життя. Він дбав про душі своїх вірних, молився за них, за них страждав. І люди пам’ятали про нього як про святого священника».

Тому, на думку Блаженнішого Святослава, потрібно бодай почати процес беатифікації отця Нижанківського, збираючи по крихтах пам’ять про нього, щоб зберегти цей духовний скарб нашого народу.

Академія на честь 120-ліття Народного дому у Стрию

«Дозвольте мені від імені всієї Української Греко-Католицької Церкви — в Україні і на поселеннях, привітати місто Стрий і всю українську громаду з цим непересічним ювілеєм — 120-ю річницею з того часу, як ми маємо свій Дім у своєму місті, на своїй рідній землі, — сказав у вітальному слові у Народному домі Блаженніший Святослав. — Можливо нам, українцям третього тисячоліття, сьогодні важко збагнути, що означав Український дім для нашого народу 120 років тому, що означало для наших прадідів відвойовувати простір для своєї культури, мови і громади на своїй рідній землі, але в чужій державі. Можна сказати, що цей Народний дім справді ста інструментом державотворення».

Блаженніший Святослав розповів історію, почуту колись в Аргентині від доктора Мирона Василика, одного із старійшин повоєнної української еміграції, про слово і поняття «наші люди» — історію про нативного індіанця, який говорив чистою галицькою мовою, якої, як він сам казав, навчився від «наших людей». Так називали себе українці-емігранти першої хвилі, не знали, як себе називати, але мали свою мову і віру. А коли почалася друга хвиля еміграція після Другої світової війни, люди, які уже мали 30 років досвіду «Просвіти», Народних домів, самоусвідомлення і боротьби за свою державність, казали: ми — українці. Незважаючи на те, що, як і раніше, держави України уже (чи ще) не було.

«Можете собі уявити, який колосальний злам у свідомості наших селян стався завдяки тому, що по наших землях почали творитися ось ці простори народного, національного культурного буття? — каже Блаженніший Святослав. — І тому ми сьогодні хочемо пригадати великі постаті тих, хто доклався до цього, і подякувати за цей чудом вцілілий Народний дім».

Народний дім у Стрию був збудований за проєктом Івана Левинського і урочисто відкритий і освячений 1 січня 1901 року: на відкритті Іван Франко читав зі сцени свою поему «Мойсей», а хор «Стрийський Боян» виконав кантату на музику о. Остапа Нижанківського, який був диригентом. І ось у стінах Народного дому завирувало українське життя. На його сцені концертували всесвітньовідомі співаки — Олександр Мишуга, Орест Менцинський, Соломія Крушельницька, Філарет Колесса, звучали хори Олександра Кошиця і Дмитра Коцка, виступали Марія Заньковецька, Микола Садовський, Амвросій Бучма, Лесь Курбас. Тут бували Микола Лисенко і Михайло Грушевський, виступали Євген Петрушевич і Симон Петлюра. У вересні 1909 року в приміщенні Народного дому відкрилася перша господарська виставка Галичини: за 18 днів її відвідало 32 тисячі чоловік. Хліборобські виставки у Стрию відвідували митрополит Андрей Шептицький та Михайло Грушевський.

«Якщо ми замовкнемо, спогадуючи нашу історію, ті камені і стіни почнуть говорити. Тому нехай сьогоднішній ювілей буде для нас, як казав Блаженніший Любомир Гузар, доброю нагодою щось зробити, — сказав Блаженніший Святослав. — Не тільки пам’ятати про минуле — перед нами наступні небезпеки занедбання нашої пам’яті у глобалізованій, віртуальній і часом агресивній до всього національного і християнського сучасній культурі. І тому цей Народний дім має продовжувати бути скарбом будівництва нашої свідомості, нашого національного і культурного коріння».