«Необхідно знати, куди рухаються і де завтра будуть наші люди»: Глава УГКЦ дав настанови учасникам першого Екзархального собору в Італії

Приємно бути сьогодні серед вас під час першого Екзархального собору, бодай у такий віртуальний спосіб. Також це нагода привітати вас із тим, що в Італії здійснилася мрія багатьох наших вірних — ми, нарешті, маємо структуру УГКЦ в Італії.

Особливо приємно вітати владику Діонісія Ляховича, першого екзарха для українців-католиків візантійського обряду в Італії. Довелося багато працювати і довго чекати, аби наша мрія здійснилася. Новостворений Екзархат даний нам Святішим Отцем як новий інструмент для більш ефективного служіння нашим вірним, синам і донькам УГКЦ, які перебувають в Італії. Вдячний за це Папі Франциску, бо він врахував потреби нашої громади.

Такими словами звернувся Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 11 грудня 2020 року під час першої сесії Собору Апостольського екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ у посткоронавірусному світі» до його учасників. Як відомо, 11 липня 2019 року Папа Франциск створив Апостольський екзархат для українців-католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, і призначив апостольським адміністратором вакантного осідку кардинала Анджело де Донатіса, генерального вікарія Римської дієцезії. 24 жовтня 2020 року Святіший Отець Франциск припинив мандат апостольського адміністратора вакантного осідку в особі кардинала Анджело де Донатіса і призначив апостольським екзархом для українців-католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, преосвященного владику Діонісія Ляховича, ЧСВВ, дотеперішнього делегата цієї церковної структури. 1 грудня 2020 у катедральному храмі Святих Сергія і Вакха в Римі відбулася інтронізація першого екзарха для українців-католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, владики Діонісія.

Перша сесія Собору розпочалася Архиєрейською Божественною Літургією в катедральному храмі Святих Сергія і Вакха в Римі за участю владики Діонісія, духовенства та монашества під супровід співу семінаристів Папської української колегії святого священномученика Йосафата. Після Літургії о. Петро Голіней, секретар єпископа, зачитав Декрет про скликання Собору. Сесія Собору відбувалася в онлайн-режимі через зум-платформу.

Як зауважив Глава Церкви, символічно, однією із перших подій після інтронізації екзарха в Італії став перший Собор духовенства та вірних новоствореної структури. Церква готується до загальноцерковного Патріаршого Собору на тему: «Еміграція. Поселення. Глобальна єдність Церкви», який мав відбутися цього року, але його було скасовано через пандемію коронавірусу. «Ми відклали проведення Патріаршого Собору на певний час і поки що не знаємо, коли його делегати з усього світу зможуть приїхати до України», — додав очільник УГКЦ.

У своєму слові до учасників Екзархального собору Блаженніший Святослав наголосив, що він писав листи до ієрархів УГКЦ усього світу з проханням, аби вони на єпархіальних соборах, які є підготовкою до проведення головного, Патріаршого, шукали відповіді на три запитання: хто ми є? де ми є? як нам бути разом? «Очевидно, ці питання я ставив перед собою і вами ще до початку пандемії, яка спровокувала новий період в історії людства. Ще рік тому відповіді на них вбачалися в іншому і багато єпархій вже встигли провести собори ще до початку пандемії. Тому я прошу, аби в днях вашого соборування ви долучилися до пошуку відповідей», — закликав він. Далі промовець пояснив, у якому контексті варто відповідати на три поставлені запитання.

Хто ми є? «Насамперед, ми є християнами. Що означає сьогодні бути християнином в Італії, яка має своєю традицію, культуру і переживає нові непрості часи? Що означає бути греко-католиком в Італії, сином і донькою помісної УГКЦ? Що означає бути українцем в Італії? Ці складові ставлять завдання, щоби там, де сьогодні перебуваєте, ви могли бути собою і втілювати свою ідентичність, а не втрачати її, нею жити, її свідчити, нею ділитися в країні вашого поселення», — пояснив Предстоятель Церкви. Він пригадав, як під час однієї дискусії в Римі на Генеральній асамблеї Конгрегації для Східних Церков, наводячи аргументи щодо того, для чого потрібен екзархат для українців в Італії, він відповів, що бути східним католиком означає в певний спосіб молитися до Бога. «Якщо нам цей спосіб забрати, то ми не зможемо бути собою, проживати нашу християнську віру в контексті нашого спілкування з Богом, як східні християни-католики. Тоді я сам відповів на запитання, яке не ставив собі раніше. Прагну, аби ця дискусія над власною тотожністю та ідентичністю була присутня на цьому Соборі, тому що завжди на поселеннях у людей постає виклик асиміляції. Легко втратити скарб традиції своєї Церкви, віри і культури наших батьків, бо живемо між людьми, які плекають інші обряди», — каже він.

Де ми є? «Гадаю, це питання для наших вірних в Італії є надзвичайно актуальним. Міркуючи над ним у контексті глобальної присутності Церкви, відповідно до її географічної присутності на мапі світу, важливо, аби кожен вірний мав можливість реалізувати своє право на духовну опіку, відповідно до свого обряду і культури», — зауважив Першоієрарх УГКЦ. На його переконання, Церква рухається за вірними в різні країни світу, зокрема й туди, де ще ніколи не було її структур. Історія церковного руху за своїми вірними в Італію є наочним і гідним прикладом цього. «Необхідно знати, куди рухаються і де завтра будуть наші люди. Якщо простежити за історією УГКЦ в Італії, то спочатку люди їхали до Риму і на Південь країни, а згодом — на Північ, де сьогодні є багато вірян. Гадаю, це вчасний момент для нового екзарха і його духовенства та вірних, аби опрацювати новий душпастирський план створення нових парафій», — зазначив він. Важливо, на його думку, поміркувати, в яких сферах італійського суспільства Церква присутня і яку позицію вона посідає. «Заохочую тих вірян, які вже остаточно пов’язали свою долю з іншою країною, вчитися, змагатися, займати високі посади в Італії, бути успішними, долучатися до загального добра народу, в якому живете. Разом із вами тоді буде рухатися статус, добробут, а відтак повага місцевих людей до української громади в усьому світі, зокрема й до вашої Матері-Церкви. Потрібно вчитися не лише правильно говорити італійською, а цією мовою говорити важливі речі», — сказав Блаженніший Святослав.

Як нам бути разом? «Очевидно, йдеться про фундаменти єдності Церкви, бо вона за своєю суттю і природою є асамблеєю, скликанням, зібранням людей в ім’я Господа, які вірять в єдиного Бога і є причасниками Його Тіла та Крові. Є багато дітей нашої Церкви, які виїхали до Італії, але ще не стали членами парафії. Тож необхідно шукати своїх людей, приводити їх до громади, перейматися їхніми проблемами, організовувати структури соціального служіння», — закликав Блаженніший Святослав.

Після цього із привітальним словом до делегатів Собору звернувся п. Ярослав Мельник, Надзвичайний і Повноважний посол України в Італійській Республіці. Далі були доповіді, по завершенні яких учасники молилися Молебень до блаженної Йосафати в катедральному храмі.

Друга сесія Собору Апостольського екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ у посткоронавірусному світі» відбудеться 15 грудня.