Отець Мирон Бендик: «Екуменізм — це не компроміс, а взаємне збагачення»
18 серпня у Патріаршому центрі УГКЦ в Києві відбувся круглий стіл «„Один Божий народ…“: з перспективи 30-ліття відновлення ієрархічних структур УГКЦ в Києві та 20-ї річниці повернення осідку предстоятелів». Вступну доповідь виголосив о. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ. У своїй промові він розкрив глибину і пророчість ідеї Блаженнішого Любомира Гузара щодо сопричастя в єдиній Київській Церкві, що постає як альтернатива застійному екуменізму.
У центрі доповіді о. Мирона — роздуми над посланням Блаженнішого Любомира Гузара «Один Божий народ у краї на Київських горах», яке, за словами доповідача, є «спробою створити нову парадигму церковної єдності в Україні».
Розпочавши з біблійного образу наріжного каменя, о. Мирон провів історичні паралелі з долею Української Греко-Католицької Церкви.
«Патріарх Йосиф Сліпий, який у 1963 році був вигнаний радянською владою за межі СРСР, став тим наріжним каменем для Церкви в діаспорі. До нього вона була розсіяною, розбитою. Його присутність і служіння поєднали людей у вірі — навіть на амазонських пампасах», — пригадав отець.
Не менш промовистим, на його думку, був і досвід воскресіння Церкви з підпілля у 1989 році. «Церква, яку вважали мертвою, вийшла з підпілля потужно, несподівано — це стало шоком не лише для ворогів, а й для нас самих», — зазначив доповідач.
Особливу увагу о. Мирон звернув на символіку Києва — міста, в яке повернулася Українська Греко-Католицька Церква і яке стало простором нового бачення єдності християнських Церков. «Ми часто забуваємо, що всі наші непорозуміння — це суперечки під однією стріхою, яка зветься Україна. І ця стріха має свої символи: Андріївську гору, Володимирську гірку — святі місця, які однаково дорогі для всіх християн Київської традиції», — наголосив він.
Окрім цього, о. Мирон Бендик детально інтерпретував послання Блаженнішого Любомира, сказавши: «Це не просто текст. Це альтернатива тому екуменізму, який „увійшов у кризу“, бо нічого не дає, крім благородних формул. Натомість ідея сопричастя помісних Церков Київської традиції — це справжня стратегія на майбутнє».
Він нагадав про бачення Католицької Церкви як «сопричастя помісних Церков», сформульоване Другим Ватиканським Собором, і застосоване Блаженнішим Любомиром до українського контексту.
«УГКЦ, ПЦУ, УПЦ — кожна має свою „Церкву-сестру“ в історії, — сказав о. Мирон. — Але ми маємо вчитися бачити один в одному не конкурента, а „свого“. Коли греко-католик побачить українського православного і скаже: „це наш“, — тоді починається сопричастя», — наголосив він.
Читайте також:
Урочиста велелюдна Літургія стала головною подією прощі до Патріаршого собору Воскресіння Христового
Завершуючи, о. Мирон висловив надію, що пророчі ідеї Блаженнішого Любомира з часом знайдуть своє втілення: «Доля кожної пророчої ідеї однакова: її спершу не розуміють, ігнорують, навіть висміюють. Так було з патріархом Йосифом, так було з поверненням осідку до Києва. Але це не означає, що вона приречена. Бо немає нічого неможливого для Бога», — підсумував він.
Департамент інформації УГКЦ
