Папа Франциск: «Коли я говорю про Україну, то говорю про народ-мученик»
Одне із запитань журналістів єзуїтського журналу «Америка», які нещодавно записали інтерв’ю з Папою Франциском, стосувалося війни в Україні. Папа розповів про зусилля, яких він докладає для звільнення полонених. «Цими днями припадає річниця Голодомору, — зазначив він, — геноциду, який Сталін вчинив проти українців (у 1932–1933 роках). Я вважаю доречним згадати про це як про історичного попередника [нинішньої] війни».
В понеділок, 28 листопада 2022 року, щомісячний єзуїтський журнал «Америка» опублікував інтерв’ю з Папою Франциском, записане 22 листопада в «Домі святої Марти» у Ватикані. П’ять журналістів обговорили з Папою широкий спектр тем, включаючи поляризацію в церкві США, расизм, стосунки Ватикану з Китаєм і церковне вчення про можливість висвячення жінок. Одне із запитань стосувалося також війни в Україні. Журналіст Джерард О’Коннелл зазначив, що для багатьох людей у Сполучених Штатах виглядає так, немов Папа не хоче прямо критикувати росію за її агресію проти України, воліючи натомість говорити більш загально про необхідність припинення війни, припинення активності найманців, а не російських атак, припинення торгівлі зброєю. «Як би ви пояснили свою позицію щодо цієї війни українцям, американцям та іншим, хто підтримує Україну?» — запитав він. Ось що відповів Святіший Отець:
«Коли я говорю про Україну, то говорю про народ-мученик, мученицький народ. Якщо існує мученицький народ, то є той, хто його мучить. Коли я говорю про Україну, я говорю про жорстокість, тому що маю багато інформації про жорстокість військ, які вторгаються. Загалом, найжорстокішими є, мабуть, ті, хто з росії, але не належить до російської традиції, наприклад чеченці, буряти і так далі. Безумовно, той, хто нападає, — це російська держава. Це цілком зрозуміло. Іноді я намагаюся не конкретизувати, щоб не образити, а радше засудити в загальному, хоча добре відомо, кого я засуджую. Не обов’язково вказувати ім’я та прізвище.
На другий день війни я пішов до російського посольства [при Святому Престолі], незвичайний жест, тому що Папа ніколи не ходить до посольства. І там я сказав послу сказати [Володимиру] Путіну, що я готовий поїхати за умови, що він надасть мені віконце для переговорів. Міністр закордонних справ [Сергій] Лавров надіслав мені формальну відповідь, ввічливий лист, з якого я зрозумів, що поки що в цьому немає необхідності.
Я двічі [ред. — тричі] спілкувався телефоном із президентом Зеленським. Загалом, я працюю над отриманням списків ув’язнених, як цивільних, так і військових, і надсилаю їх російському урядові, і відповідь завжди була дуже позитивною.
Я теж думав здійснити подорож, але вирішив: якщо я здійсню подорож, то поїду в москву і в Київ, в обидва місця, а не в одне. І я ніколи не давав нагоди думати, що я прикриваю агресію. Тут, у цьому залі, я три чи чотири рази приймав делегацію з України, від уряду. І ми працюємо разом.
Чому я не називаю Путіна? Тому що це не потрібно; це вже відомо. Однак іноді люди чіпляються за деталь. Всі знають мою позицію, з Путіним чи без Путіна, не називаючи його імені.
Деякі кардинали їздили в Україну: кардинал Черні їздив двічі; [архиєпископ] Ґаллаґер, який відповідає за [стосунки з] державами, провів в Україні чотири дні, і я отримав звіт про те, що він побачив; а кардинал Краєвський їздив чотири рази. Він їде своїм фургоном, навантаженим речами, і минулий Великий тиждень він провів в Україні. Таким чином, присутність Святого Престолу через кардиналів дуже сильна, і я перебуваю в постійному контакті з людьми на відповідальних посадах.
І хочу зазначити, що цими днями припадає річниця Голодомору, геноциду, який Сталін вчинив проти українців (у 1932–1933 роках). Я вважаю доречним згадати про це як про історичний попередник [нинішньої] війни».
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Vatican News
