Патріарший паломницький центр провів перший заїзд Благодійного дитячого табору «Вільні діти»
Із 8 по 18 червня у реколекційному домі отців Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів) відбувався перший заїзд Благодійного дитячого духовно-реабілітаційного табору «Вільні діти» для дітей із постійно обстрілюваних територій, а сьогодні частково затоплених із причини теракту на Каховській ГЕС.
Другий рік поспіль в Україні тривають активні бойові дії. Близько 15 мільйонів жінок і дітей покинуло країну в межах евакуації, деяка частина вже повернулася. При цьому велика кількість населення залишається проживати на окупованих, на жаль, абсолютно недоступних регіонах, у населених пунктах, що потерпають від постійних обстрілів або в нещодавно деокупованих містечках. Більшість вимушених внутрішньо переселених осіб по всій території України очікують можливості якнайшвидше повернутися додому, об’єднати родину, відновити звичне для себе життя, роботу, навчання тощо.
Звичайно, що за останні роки ніхто не думав про відпочинок, більшість просто не має зараз на це ні матеріальних, ні просторово-логістичних можливостей. А найвразливішими при цих подіях залишаються діти. Жодна дитина не заслуговує переживати те, що випало на її долю.
Для найбільш постраждалих діточок
«Коли Патріарша фундація „Мудра справа“ та Патріарший паломницький центр УГКЦ планували організацію дитячих таборів, то навіть не думали, як це все пройде і які результати ми отримаємо», — зазначає заступниця керівника Патріаршого паломницького центру Альбіна Бріліантова.
Розповідаючи про вибір дітей для проведення літнього відпочинку, Альбіна наголошує: «Перше важливе рішення — це перелік категорій дітей, яких ми запросили на духовну віднову. Ми вирішили брати дітей не з внутрішньо переміщених родин, які вже перебувають у відносно безпечних регіонах і для яких партнерські фонди вже організовують майстер-класи, одноденні виїзди чи табори на місцях. А вивезти тих дітей, які досі проживають на лінії зіткнення, під постійними обстрілами, у пошкоджених будинках, що тривалий час були обмежені в пересування через окупацію тощо».
Перша група дітей із Херсонщини
Першу групу дітей зібрала Херсонська обласна адміністрація. Під час цього вони врахували матеріальне становище родин, становище багатодітних родин, дітей, які втратили батьків або перебувають під опікунством чи в інших складних життєвих обставинах. «У нашій групі опинилися дітки з Берислава, Великої Олександрівки, Станіслава, Білозерки, Старосілля, Чорнобаївки та Херсону. На жаль, так склалося, що табір розпочався на наступний день після підриву Каховської дамби. Отже, нам вдалося забрати діток дуже вчасно», — повідомляє організаторка й ініціаторка літнього табору Альбіна.
Поступова відкритість дітей один до одного
Місцем проведення табору став реколекційний будинок редемптористів у м. Яремче на Івано-Франківщині серед чистого повітря та неймовірної краси гірських пейзажів. «Більшість дітей ніколи не були так далеко від дому, а особливо в горах. У перші дні відчувалася їхня замкненість. Всі були дуже тихими, ніхто не вередував, прибирали за собою в їдальні, навіть тоді, коли ніхто не просив їх це робити. Завдяки програмі, яку розробили наші вихователі-аніматори, духівник отець Василь Кінах і фаховий дитячий психолог, ми побачили, як дітки розкриваються щодня, комунікують між собою, згуртовуються, відкривають свої таланти, активно приймають участь у всіх заходах, спортивних естафетах та іграх», — розповідає співрозмовниця.
Зцілення ран війни
Крім того, Альбіна Бріліантова не може оминути увагою психологічного аспекту літнього табору: «Ще за кілька днів вони настільки почали довіряти нам, що кожному хотілося поділитись пережитим: як прилетіла ракета у школу, як у селі знищили всі будинки, як вони сумують за батьками-військовими … На жаль, психологу та духівнику також вдалося виявити випадки, які потребують глибинної роботи психотерапевта. Це - діти, які стали свідками насилля або втратили батьків».
Зміни в поведінці дітей, які тішать
Під час проведення першого заїзду літнього табору була підібрана неймовірна команда: духівник ховає листи з важливими запитаннями у вигляді квеста, а потім усі на них шукають відповіді, психолог малює з дітьми емоції, вчить «слухати природу», а аніматори влаштовують ігри на природі, вечірні шоу тощо.
«Зараз, під кінець табору, ми бачимо дітей, які нарешті вирвалися з чотирьох стін та отримали доступ до повноцінного „дитинства“. Вони люблять обійми, вони шанують подарунки і працю інших людей, вони мають нових друзів, вони навчилися новому, а найголовніше, що вони мають одну єдину на всіх мрію — Перемогу, про яку ми молимося щодня. І ще з підслухованого під дверима однієї з кімнат: „Дівчата, давайте візьмемось за руки і помолися разом перед сном“. А ми стояли, слухали, як одна з дівчат промовляє „Отче наш“, а інші повторюють, і уявляли собі цю неймовірну картину», — розповідає духівник табору о. Василь Кінах.
«Нам необхідна підтримка для реалізації наступних планів!»
Наприкінці Альбіна Бріліантова зазначає, що всім дуже болісно буде прощатися з дітьми, яких вже дуже полюбили, і повертати їх у зону небезпеки та з дуже обмежених можливостей. «Але ми пообіцяли повернутися з новими таборами, з новими проєктами. З деякими родинами ми точно залишимося в постійному контакті. Нам необхідна підтримка для реалізації наступних планів!» — зазначає вона.
«Коли ми щодня почали отримувати такі відгуки батьків: „Дякуємо, я побачила на фото свою дитину усміхненою“, ми остаточно переконалися, що зробили правильний вибір», — мовить на завершення Альбіна Бріліантова.
Пресслужба Патріаршої фундації «Мудра справа»