«Патріарший собор є осердям, де будується єдність на помісному і вселенському рівнях», — Глава УГКЦ у Світлий понеділок
«Ми хочемо бути разом із східним християнським світом. І тому синхронізуємо нашу пасхальну радість з нашими братами. Для когось це може бути дивно, але ми хочемо бути тим голосом з Києва для всіх християн: Давайте шукати спільну можливість святкувати Пасху! Нехай Схід і Захід не будуть більше поділені у цей святий день єдності». На цьому наголосив Блаженніший Святослав під час проповіді у Світлий понеділок, 13 квітня.
З нагоди храмового празника Патріаршого собору Воскресіння Христового Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви очолив Архиєрейську Божественну Літургію в Києві. Із ним співслужили єпископи-помічники Київської архиєпархії Йосиф Мілян і Андрій Хім’як, куріальний єпископ Степан Сус та духовенство собору.
У своїй проповіді Предстоятель пояснив, що справжня єдність Церкви народжується не з організаційних структур чи зовнішніх домовленостей, а з живої зустрічі з Воскреслим Христом, який сам збирає розпорошених учнів.
«Христове воскресіння й усі надзвичайні події, які звершив над собою Господь Бог наш Ісус Христос своїми стражданнями, хресною смертю, а теж і воскресінням, не могли не вплинути на Його учнів. Христос, який є Главою Церкви, не міг в жодний спосіб відокремитися від свого тіла, яким є спільнота, громада Його учнів, апостолів. Тому Його розп’яття було жахливим потрясінням, розчаруванням для Його учнів. Тоді звершилися слова пророка: „Я вдарю пастуха, і розбіжаться вівці“ (Зах. 13,7). Дослівно так і сталося. Після свого воскресіння воскреслий Христос, як той добрий пастир, почав наново збирати свої овечки».
Блаженніший наголосив, що саме Воскресіння стало моментом відновлення спільноти апостолів, які після смерті Христа були розсіяні та налякані.
«Він сорок днів являвся своїм учням, перебував з ними, навчав їх, і це перебування, насправді, було моментом собирання тих, які розбігалися. Та єдність ранньої Церкви, спільноти Його учнів, основувалася, базувалася, опиралася на особистій зустрічі з воскреслим Христом».
За його словами, фундаментом церковної єдності є сам Христос, а не людські структури чи домовленості.
«Єдність ранньої Церкви не була оперта, заснована на єдності якоїсь організації, структури, як ми сьогодні кажемо, чи інших правил, законів. Ні. Тоді ще того нічого не існувало. Ця єдність випливала і базувалася на єдиному Главі — Ісусові Христові, який воскрес із мертвих, і походить вона від Бога а не від людини і становить Таїнственну природу Христової Церкви. Про цю внутрішнью єдність Христос молився на своїй Тайній Вечері, де вже тоді учні чули Його молитву, як архиєрейську молитву свого Учителя. Звертаючись до Отця, каже Христос: „Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!“ (Ів. 17, 11). Автор послання до Євреїв ще глибше пояснює ось той таїнственний фундамент єдності Христової Церкви, кажучи так: „Один Господь, одна віра, одне хрищення“ (Еф. 4, 5)».
Відтак Патріарх пояснив: «Один Господь, якого ми зустрічаємо, як воскреслого, в день Пасхи. Один і той самий. До кожного з них Христос приходить по-своєму. Ця ініціатива пасхальної зустрічі є завжди різна по відношенню до окремих учнів, але завжди Христос приходить до своєї Церкви там, де учні є разом на молитві. Одна віра, тому що зміст, джерело тої віри є апостольське проголошення, що Христос воскрес із мертвих. Тому, каже Павло: „А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша“ (І Кор. 15, 14) І одне Хрещення, тому що хрещення — занурення у ту таїнственну дійсність Церкви, яка є зануренням у смерть і воскресіння Христа Спасителя. Христос сьогодні збирає усіх своїх учнів і буде так робити аж до кінця історії. Тому, скаже апостол: „Ісус Христос учора й сьогодні — той самий навіки“ (Євр. 13, 8)».
Предстоятель також підкреслив, що Христос і сьогодні продовжує збирати свою Церкву — у кожній Євхаристії та молитві, де вірні єднаються з Ним.
«Саме Він сьогодні приходить до нас, щоб нас, своїх учнів, зібрати у своє тіло воскреслого, яким є наша Церква, Київська Церква, яка народилася у водах Дніпра, у хрещенні, тобто увійшла в ту особисту всенародну зустріч з воскреслим Христом і прийняла віру апостолів. Ця Церква є воднораз помісною і вселенською. Вона глибоко закорінена у київській традиції на рідних землях, та воднораз поширила її по цілому світі, живучи у сопричасті із Вселенською Церквою та наслідником апостола Петра».
Він також додав, що Патріарший собор, який повстав як знак воскресіння переслідуваної Церкви, сьогодні є знаком, засобом і закликом до єдності усіх дітей Київської Церкви в Україні і далеко на поселеннях сущих.
«Сьогодні ми святкуємо наш престольний празник, наше свято собору Воскресіння Христового. Цей храм є осердям, де та єдність і на помісному рівні і на вселенському рівні виявляється і будується. Тому дозвольте мені привітати усіх вас з нашим святом зустрічі з воскреслим Христом тут, у нашому соборі. Саме це будує нашу громаду, потягає людей творити єдину спільноту учнів Христових», — наголосив Блаженніший.
Патріарх підкреслив, що будуючи цей собор його попередники, зокрема Блаженніший Любомир, хотіли закласти камінь відновлення єдності Київської Церкви.
«Тому сьогодні ми вітаємо теж і наших православних братів зі святом Воскресіння Христового і кажемо їм: „Один Господь, одна віра, одне хрищення“ (Еф. 4,5) Таїнственна природа Христової Церкви, яку сьогодні досвідчуємо у свято Воскресіння Христового, нам каже, що існують якісь такі підвалини нашої єдності, до яких людські розколи не можуть сягнути».
Глава Церкви пригадав, що під час календарної реформи важливим для греко-католицьких єпископів в Україні було святкування Пасхи разом із братами православними.
«Для багатьох цього року це був сюрприз. Дехто казав: ну якесь нове замішання. Але правда є така, що поділ між християнами далі існує. Існують дві пасхалії — східна і західна, бо існують два види традиції і теж інтерпретації постанов Першого Нікейського собору. Але ми хочемо бути разом із східним християнським світом. І тому синхронізуємо нашу пасхальну радість з нашими братами».
Пригадуючи правило протестантського богослова XVII століття Руперта Мелденія, Блаженніший додав: «„У головному — єдність, в другорядному — свобода, а у всьому — любов“. Ми хочемо бути єдині у нашій вірі, в нашому спілкуванні, радості того самого Христа, єдині у Таїнствах Христової Церкви, а все решта нехай дає нам свободу».
Наприкінці Блаженніший Святослав подякував своїм єпископам-помічникам, духовенству собору, хористам і всім вірним, зокрема тим, які єднаються у молитві з-за кордону. Також він привітав владику Андрія Хім’яка з 45-річчям, назвавши це «Божим провидінням» святкувати разом із громадою у день храмового празника.
Читайте також:
«Взірець ревної молитви та чутливості до потреб ближнього», — Глава УГКЦ привітав владику Андрія Хім’яка з 45-річчям
Відтак до Предстоятеля зі словами подяки та підтримки звернувся владика Йосиф Мілян. Він запевнив Главу Церкви у щоденній молитві духовенства.
«Патріарший собор — це усі ми, але, як у літографії Церкви: є корабель, у якому апостоли, а на кормі стоїть Христос. Мусить хтось бути керманичем. І вам, Блаженніший, це вдається. Ви вмієте поєднувати душпастирство, проповідь Божого слова і церковну дипломатію зі світською. Треба справді мати в собі Божого Духа, щоб за всяку ціну справа Божа була на найвищому рівні піднесена і вирішена. Справді, це непросто. Але Блаженніший знає, що за нього молиться ціла армія священників щодня. Усі підносять молитву за Патріарха. Тому ми віримо, що вам надалі вдасться бути вмілим керманичем нашої Церкви. Ми віримо у силу Духа і ласку Божу, яка спочиває на вас, щоб ви мали не лише відповідальність як провідник, але й внутрішню радість служіння», — сказав владика Йосиф.
