Подячне слово владики Максима Рябухи на архиєрейській хіротонії
Подячне слово нововисвяченого єпископа Максима Рябухи, яке він виголосив наприкінці Божественної Літургії з архиєрейською хіротонією, що відбулася у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві у четвер, 22 грудня 2022 року.
Дякую — це слово, яке надихає і дає життя.
Передусім дякую Господу Богові за дар життя і покликання, у якому я завжди почувався неймовірно щасливим. Бог ніколи мене не полишав, і вірю, що з Його допомогою зможу достойно та впевнено крокувати вперед у довіреному мені служінні!
Дякую моїй родині, особливо любій мамі, за постійний супровід невтомною молитвою, мудрою порадою та підтримкою у салезіанському служінні. Мені завжди доводилося миритися з тим, що ти не лише моя, а й наша мама — мама кожної ораторії, де я опинявся. Дякую тобі за все!
Дякую всім моїм наставникам, учителям і друзям шкільних років, університетських студій, періоду салезіанської формації та часу священничого служіння. Те, ким я сьогодні є, насправді відбулося і завдяки вам. Біля вас Бог формував моє серце, будував мій світогляд, утверджував мої переконання. Біля вас я досвідчував Божу присутність і відкривав широту Божого погляду. Дякую кожному безмежно!
Сьогодні є присутні ректори з університетів, де я мав ласку вчитися, а також багато вчителів, викладачів. Кожному дякую!
Мені пощастило мати багато друзів і тут, на землі, і там, у вічності. Дякую першим українським салезіанам, моїм старшим і молодим друзям. Дякую полеглим воїнам, які не побоялися сказати Богові «так» навіть тоді, коли це було дуже складно. Прошу вас про заступництво перед престолом Всевишнього за наш зболений народ, аби на зміну стражданням і несправедливій агресії якнайшвидше прийшов час миру і повноти Божої любові.
Дякую молоді, нашій неймовірній і світлій українській молоді, яка, як жартував колись святий Іван Боско, виявилася злодієм, бо вкрала моє серце. Біля вас, хлопці і дівчата, я почуваюся люблений Богом та по-справжньому щасливим. Ви навчили мене розуміти, що вік молоді необмежений. Тому сьогодні тішуся, що їду додому, до моєї молоді Донецького екзархату, якій від нуля і поза сотню років. Знаю, що в Донецьку я ще не знаний, але вже дуже люблений нашою громадою. Ми часто передаємо одні одним вітання.
Знаю, що і на окупованих територіях нашого екзархату сьогодні багато хто є поруч із нами в цій молитві завдяки «Живому телебаченню». Дякую кожному з нашого Донецького екзархату!
Дякую моїй рідній Церкві за те, що привела мене до Бога, навчила Його любити, Йому служити і Його прославляти. Дякую Блаженнішому Святославові, владиці Степанові, владиці Йосифові та всім владикам за довіру. Дякую всім моїм співбратам у священстві за щиру дружбу, приклад, що надихає, і повсякчасну підтримку. Дякую всій салезіанській родині за найцінніший для мене дар, — дар харизми святого Івана Боско. Хоч би де я був, назавжди залишуся салезіанином.
І особлива подяка моїй новій родині на Сході України. Зболені жахіттям війни Донеччина та Луганщина, Запорізька та Дніпропетровська області… В усьому хочу перебувати поруч із вами, будучи свідомим, що Страсна пʼятниця — це не кінець Божого задуму спасіння. Я разом із вами вдивляюся у тихий світанок Воскресіння. У Святих Тайнах ми знайдемо підтримку для нашої життєвої прощі, у спільнотному досвіді відчуємо силу християнської родини, у молитві та праці побачимо величезні плоди Божої благодаті.
Дякую кожному і кожній із вас, хто зміг розділити сьогоднішнє свято тут, у Патріаршому соборі, хто єднався в молитві з нами через «Живе телебачення», хто підтримує мене молитвою! Дякую вам безмежно!
Хай Бог щедро благословить усіх нас!
Владика Максим Рябуха,єпископ-помічник Донецького екзархату УГКЦ
