EN
«Практичні аспекти діяльності Синоду Єпископів УГКЦ»: Доповідь Глави УГКЦ на Зустрічі східних католицьких єпископів Європи

«Практичні аспекти діяльності Синоду Єпископів УГКЦ»: Доповідь Глави УГКЦ на Зустрічі східних католицьких єпископів Європи

8 вересня 2021, 11:33 40

Доповідь про практичні аспекти діяльності Синоду Єпископів УГКЦ, зокрема в умовах коронавірусу, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав виголосив 8 вересня 2021 року на Зустрічі східних католицьких єпископів Європи у Будапешті.

Вступ

Українська Греко-Католицька Церква як одна із Східних Католицьких Церков живе і керується у своєму устрої принципами синодальності і колегіальності. У колегіальній діяльності єпископів, які становлять Синод, проявляється багатство єпископських харизм однієї помісної Церкви. В цій колегії в особливий спосіб проявляється також дія Святого Духа у прийнятті постанов і рішень, котрі найбільше відповідають дійсним потребам тієї Церкви[1]. Синод Єпископів разом із Отцем і Главою УГКЦ становить найвищу владу в Українській Греко-Католицькій Церкві. Він є виявом єдності та спільності цієї Церкви[2].

До Синоду Єпископів на даний час належать 53 єпископи з 4 континентів, які огортають своєю душпастирською опікою вірних УГКЦ в багатьох країнах світу. Синод Єпископів, окрім законодавчої, має ще й судову, виборчу і частково — адміністративну владу. Окрім цього, одним з головних завдань Синоду є дбати про пошук нових кандидатів на єпископські уряди, щоб забезпечити повноцінне функціонування церковних структур на рівні єпархій та екзархатів. Іншими важливими завданнями є: турбота про належну формацію священників і мирян, про розвиток душпастирського служіння та євангелізаційної і місійної діяльності усієї УГКЦ, про належне проповідування Божого Слова, впорядковування літургійне життя Церкви, сприяння соціальному служінню, плекання єдності між Церквами та багато інших завдань, які прописані в Статуті Синоду Єпископів.

У липні 2019 року під час зустрічі Святішого Отця з Постійним Синодом та митрополитами УГКЦ, Папа Франциск поділився з представниками УГКЦ своїм баченням синодальності: «Бути Церквою означає бути спільнотою, яка прямує вперед разом. Не вистачить мати Синод. Слід бути Синодом. Церква потребує насиченого внутрішнього спілкування: живого діалогу пастирів між собою та між пастирями й вірними. Як східна католицька Церква, ви вже у своєму канонічному правопорядку маєте чітке синодальне вираження, що передбачає часті й періодичні зібрання Синоду єпископів. Але синод слід здійснювати кожного дня, докладаючи зусилля для того, щоб прямувати вперед разом, не лише з тими, хто думає так само, бо це легко, але з усіма віруючими в Ісуса.

Синодальність оживляють три аспекти. Насамперед, слухання: прислухатися до досвіду й порад співбратів єпископів і пресвітерів. Важливо, аби в рамках Синоду кожен почувався вислуханим. І слухання є настільки важливішим, наскільки вищою є ієрархічна позиція. Слухання означає чутливість і відкритість до думки братів, також і тих наймолодших, також і тих, кого вважається менш досвідченими. Другий аспект: співвідповідальність. Ми не можемо залишатися байдужими перед обличчям помилок чи недбалостей інших, не втрутившись у братерський, але переконаний спосіб: наші співбрати потребують нашої думки, нашого заохочення, як також наших виправлень, саме тому, що ми покликані прямувати вперед разом. Не можна приховувати того, що є неправильним, і прямувати вперед, ніби нічого не сталося, аби будь-якою ціною захистити своє добре ім’я: любов’ю завжди слід жити в істині, прозорості, в отій «паррезії» (сміливій відвертості), яка очищає Церкву та причиняється до її поступу вперед. Синодальність — мова йде про третій аспект — означає також залучення мирян: як повноправні члени Церкви, також і вони покликані висловлюватися, давати поради. Як учасників церковного життя, їх слід не лише приймати, але й вислухати. І підкреслюю це дієслово: слухати. Той хто слухає, пізніше спроможний добре промовляти. Хто звик не слухати, той не говорить, а гавкотить»[3]. Синод Єпископів, відповідаючи на заклик Святішого Отця, намагається слухати співбратів у Єпископстві, як рівно ж — прислухатися до голосу Божого люду як через діяння Патріаршого Собору, більшість делегатів якого є мирянами, так і через конкретних осіб-мирян, які компетентно представляють різні питання під час синодальних засідань.

Підготовка Синоду Єпископів

Синод Єпископів (далі — Синод) зазвичай відбувається раз на рік у встановлений час у першій декаді вересня. Синод відбувається в Реколекційному центрі Львівської архиєпархії в м. Львові (смт Брюховичі) до часу спорудження відповідного приміщення в осідку резиденції Отця і Глави Церкви (м. Київ) або в іншому відповідному місті, попередньо визначеному Отцем і Главою Церкви за згодою Постійного Синоду[4]. Якщо Синод має відбуватися поза межами матірної території, на це потребуємо згоди Апостольської Столиці. За останні роки таким способом Синод відбувся поза межами України в Філадельфії, США (2007), Куритибі, Бразилія (2011), Вінніпезі, Канада (2012), Римі, Італія (2019).

На кожному Синоді Єпископів одне з рішень, яке приймається, є рішення, що стосується наступного Синоду Єпископів, а саме: дата і місце проведення та головна тема і відповідальні за її приготування і представлення на Синоді. Від цього моменту розпочинається підготовка Синоду, за яку, окрім Глави Церкви, відповідає Постійний Синод та Секретаріат Синоду.

Перебіг Синоду. Синод розпочинається в неділю урочистою Літургією в Архикатедральному Соборі і зачитанням Декрету скликання Синоду Єпископів. Наступні синодальні акти відбуваються в місці проведення Синоду: молебень до Святого Духа, присяга про нерозголошення синодальної інформації Членами Синоду Єпископів і технічним персоналом, перенесення книги Євангелія до залу засідань. Синод триває 10 днів.

На першому робочому засіданні відбувається перевірка присутності Владик, оправдання відсутності тих, хто має обов’язок брати участь (якщо є такі), ствердження кворуму і проголошення правосильності Синоду Єпископів. Далі йде затвердження порядку денного Синоду, програми Синоду і так продовжується праця Синоду відповідно до затвердженої Програми та Порядку денного.

Порядок денний. Синодальне діяння відбувається на основі порядку денного Синоду, який формується на основі певних блоків питань, передбачених у Регламенті Синоду Єпископів.

  1. Вступні дії. Вони зазвичай відбуваються в каплиці за місцем проведення робочих засідань. До них належать: Молебень до Святого Духа; присяга всіх осіб, які допомагають у проведенні Синоду; присяга членів Синоду; перенесення книги Святого Євангелія з каплиці до залу засідань. Ці дії, як правило, відбуваються ввечері напередодні першого робочого засідання, яке проводиться наступного дня зранку.
  2. Відкриття засідань і вступні формальності. Перше робоче засідання Синоду, як і перше щоденне робоче засідання, починається молитвою до Святого Духа «Царю Небесний». Затвердження виправдання відсутності єпископів відбувається після заслуховування причин, які попередньо були подані письмово відсутніми єпископами. Головуючий перевіряє присутність, стверджує наявність кворуму для правосильності Синоду та проголошує офіційне відкриття засідань Синоду.
  3. Перевірка стану виконання рішень і законів попереднього Синоду Єпископів.
  4. Програмна доповідь Отця і Глави Церкви.
  5. Головна тема Синоду Єпископів. Для її представлення слід керуватися Положенням про підготовку та презентацію головної теми.
  6. Звіти. Синод Єпископів розглядає звіт про діяльність Курії Отця і Глави УГКЦ, а також її окремих підрозділів.
  7. Літургійні питання.
  8. Соціальне служіння УГКЦ.
  9. Кадрові питання і вибір єпископів.
  10. Канонічні питання.
  11. Економічні питання.
  12. Інші теми Синоду Єпископів.
  13. Різне. Пропозиції до цього розділу зголошуються на першому робочому засіданні. Рішення по них, як правило, не приймаються, хіба що справа є дуже важливою і належним чином представлена.
  14. Повідомлення. Вони подаються в збірнику робочих документів до відома членів Синоду. Дискусії з цих питань не передбачається[5].

Перший проект Порядку денного формує Глава Церкви разом з Секретарем Синоду, який виноситься на розгляд Постійного Синоду. Заслухавши поради Членів Постійного Синоду, Проект Порядку денного надсилається усім Членам Синоду, які можуть пропонувати внести до Порядку денного інші теми. Після затвердження остаточного Порядку денного Секретаріат Синоду повідомляє відповідальних за підготовку кожного окремого питання, щоб до визначеної дати надіслали матеріали та документи, які висвітлюють дане питання, до Секретаріату Синоду. Далі Секретаріат завчасу надсилає підготовлені матеріали усім Членам Синоду для вивчення, але не пізніше, ніж за шість тижнів до початку Синоду.

На першому робочому засідання Синоду Члени Синоду можуть внести до розділу Різне питання, які вважають за доцільне розглянути під час Синоду і своїм рішенням Синод затверджує Порядок денний з внесеними доповненнями.

Програма Синоду. Програма Синоду включає кілька складових: спільна молитва, духовна віднова (реколекції), синодальні робочі засідання, праця в групах, спільна рекреація і братнє спілкування, участь у духовних, мистецьких, національних чи культурних подіях. Програму Синоду, подібно як і порядок денний Синоду формує Глава Церкви разом з Секретарем Синоду і Постійним Синодом, враховуючи місце проведення Синоду, визначні та ювілейні дати, які припадають в цей рік, тощо.

а) молитва. Кожен день Синоду розпочинається Літургією. В перший день Синоду Літургія зазвичай відбувається у катедральному храмі, де урочисто проголошується декретом початок Синоду Єпископів. В інші дні Літургія відбувається у місці проведення Синоду. Проповідником під час Синоду запрошується досвідчений священник, якого рекомендує Главі Церкви Постійний Синод.

Спільною молитвою розпочинаються і закінчуються щоденні синодальні засідання, також Члени Синоду щодня моляться спільно Шостий Час в обідній час та Вечірню. Кожне богослуження очолює однин з Архиєреїв відповідно до визначеного графіку.

б) духовна віднова (реколекції). В один з днів Синоду (зазвичай в четвер, напередодні голосувань з кадрових питань) Владики мають вільний день від синодальних засідань. Цього дня Владики мають день духовної віднови, в програмі якого передбачено час на духовні реколекційні науки, які дає вже згаданий вище священник, який проповідує кожного дня на Літургії, час на читання і ділення Божим Словом та час на особисту молитву. День духовної віднови відбувається або в місці проведення Синоду або іншому сприятливому для цього місці (монастирі чи відпустовому центрі).

в) синодальні робочі засідання. Синодальні робочі засідання відбуваються щоденно, окрім неділі та дня духовної віднови, у пленарній формі. Щодня є чотири робочих засідання, тривалістю півтори години з півгодинною перервою між робочими засіданнями. Послідовність тем слідує за затвердженим Порядком денним. Кожне питання представляє визначена особа, після чого надається час на запитання і дискусію. Відтак настає обговорення пропозицій синодальних рішень з даного питання т голосування щодо цих рішень.

г) праця в групах. Праця в групах завжди є передбачена для кращого обговорення головної теми Синоду. Відповідальні за представлення головної теми формують запитання для обговорення під час праці в групах. Кожна група має наперед визначених Секретаріатом Синоду Голову і Секретаря. Голова відповідальний за ведення дискусії, а секретар веде протокол. Підсумки праці в групах представляються на наступному пленарному засіданні Головою, або секретарем кожної групи.

д) спільна рекреація і братнє спілкування. Вечірній час Владики радо використовують, щоб бути разом і проводити його в спілкуванні, оскільки дуже часто Синод є тим місцем, де вони зустрічаються раз на рік між собою, зважаючи на глобальність нашої Церкви. В один з вечорів відбувається вшанування цьогорічних єпископів-ювілярів, цей вечір наповнений духовно-мистецькою програмою.

е) участь у духовних, мистецьких, національних чи культурних подіях. Кожного року Члени Синоду Єпископів беруть участь в цікавих подіях. Для прикладу: екологічна ініціатива висадження скверу «Героїв небесної сотні» разом з родинами загиблих під час подій Революції гідності; моління на могилах українських воїнів, які віддали своє життя в теперішній російсько-українській війні; спільна вечеря і зустріч з українськими трудовими мігрантами; зустрічі з військовими капеланами; участь в бенкеті УКУ; участь в святкуваннях 325-ї річниці входження Перемиської єпархії до єдності з Римським Апостольським престолом у складі Київської унійної митрополії в Перемишлі; проща до Флоренції тощо.

Головна тема Синоду Єпископів. Головна тема Синоду Єпископів визначається на останньому засіданні попереднього Синоду, тому на її підготовку виділяється практично цілий рік. Звичайний час для належного обговорення Головної теми є півтора дні (6 робочих засідань). Відповідальні за підготовку та представлення Головної теми в найкоротшому часі після отримання призначення збирають коло фахівців (Робочу групу) з даної проблематики та спільно з ними окреслюють ті ділянки церковного і суспільного життя, які слід дослідити і проаналізувати, щоб належним чином висвітлити Головну тему Синоду Єпископів. В рамках підготовки вони враховують також думку членів Синоду єпископів щодо складових елементів Головної теми, здійснивши, при потребі, необхідні запити[6]. Відповідальні за Головну тему формулюють план представлення Головної теми та звітують про процес підготовки Головної Теми Главі Церкви та Постійному Синодові на кожній його сесії впродовж усього року. План представлення і розгляду Головної теми включає в себе доповіді, співдоповіді і відповідальних осіб за них, запитання і завдання для праці в групах, а також пропозицію рішень щодо головної теми і проект посинодального послання щодо головної теми Синоду.

Проведення Синоду Єпископів

Члени Синоду Єпископів. До участі в Синоді Єпископів зобов’язані всі діючі Члени Синоду, єпископи-емерити є запрошені до участі і якщо беруть участь в Синоді, то мають повноцінну участь. Присутність всіх єпископів, Членів Синоду, вказує на сопричастя, яким вони будують Церкву, подібно до апостолів, які перебували у спільності і на молитві, бо в такий спосіб можна почути, що Дух говорить Церкві.

Технічний персонал. Для належного проведення Синоду Єпископів Секретар Синоду залучає до праці допоміжний персонал для помочі в організаційних та технічних питаннях: Протоколіст, парламентарій, рахівники, експерти з канонічного права, перекладачі, робочу групу з написання і редакції синодальних текстів, відповідальних за літургійні, фінансові і господарські справи.

Гості. Звичайною практикою для Синодів УГКЦ є запрошення гостей. Ними є: Апостольський Нунцій країни, в якій проходить Синод, відповідальні за душпастирство вірних УГКЦ в країнах, де немає ієрархічних структур УГКЦ (Казахстан, Росія, Білорусія, Іспанія, Румунія…), представники інших католицьких Церков свого права (деякі представники Європейських Єпископських Конференцій та Східних Католицьких Церков), та представники некатолицьких Церков і церковних спільнот (переважно представники Православних Церков). Гості беруть участь лише у визначених частинах Синоду і мають можливість представити душпастирську ситуацію країни їхнього походження. Такі контакти допомагають підтримувати церковне сопричастя та налагоджувати кращу співпрацю для душпастирського служіння.

Підсумки Синоду Єпископів

Після завершення Синоду Єпископів відбувається проголошення Рішень Синоду, які відповідно до Партикулярного Права УГКЦ, публікуються на офіційному веб-ресурсі УГКЦ. Саме цим актом рішення набирають своєї чинності. Разом з проголошенням рішень Синоду публікується комунікат Синоду, в якому представлено підсумки синодального діяння. В міру готовності також публікується Посинодальне послання, яке читається у храмах УГКЦ визначеної неділі, або в інший спосіб доводиться до відома широкого кола духовенства і вірних, наприклад через публікацію у церковних медіа-ресурсах, або виданням окремою брошурою. Для прикладу, Посинодальне послання 2020 на тему убогості було надруковане накладом близько 100.000 примірників.

Згодом, акти Синоду публікуються також в Благовіснику Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ, який є офіційним друкованим органом Отця і Глави УГКЦ.

Всі синодальні документи, протоколи з додатками, рішення передаються до Архіву Синоду Єпископів, а конфіденційні і персональні справи — до конфіденційного Архіву Синоду Єпископів.

Отець і Глава УГКЦ в найкоротшому проміжку часу повідомляє та передає до Апостольської Столиці через Апостольського нунція в Україні рішення Синоду Єпископів з приналежними до цього додатками, в тому числі і повну документацію щодо кандидатів на єпископські престоли.

Після закінчення Синоду Секретаріат Синоду скеровує до відповідальних за втілення синодальних рішень листи-пригадки та визначає термін надіслання проміжних звітів від цих відповідальних структур і осіб. Моніторинг виконання синодальних рішень здійснює Секретар Синоду та представляє на кожній сесії Постійного Синоду, а остаточно — на початку чергового Синоду Єпископів УГКЦ.

Синодальне діяння в умовах коронавірусу

Пандемія коронавірусу на початку 2020 року внесла корективи в життя Церкви по всьому світі і унеможливила звичайний спосіб проведення Синоду Єпископів. Все ж, на основі рекомендацій, отриманих від Святого Престолу, Синод Єпископів УГКЦ зміг здійснювати свою діяльність у 2020–21 роках у форматі онлайн-сесій.

Як підготовчий етап до пленарної Сесії Синоду, впродовж першої половини 2020 року Синод провів три регіональні зустрічі для єпископів кожного з чотирьох регіонів (1) США і Канада, 2) Південна Америка та Австралія, 3) Західна та Центральна Європа і 4) Україна). На цих регіональних зустрічах обговорювалися відповідно три блоки питань: пастирського, канонічного та економічного характеру. Відтак наприкінці вересня пройшла пленарна Сесія Синоду Єпископів за участю усіх Владик з України та поселень.

В 2021 ми вирішили дещо удосконалити синодальне діяння, розподіливши пленарні засідання Синоду Єпископів на увесь рік. Окрім того, у міжпленарний період проводимо регіональні онлайн-зустрічі за минулорічною схемою. Таким чином цього року Синод Єпископів проведе чотири онлайн-сесії, в яких візьмуть участь усі Члени Синоду Єпископів, а також дві Регіональні зустрічі.

Кадрові питання. Потреби Церкви в різних частинах спонукали нас у вирішенні кадрових питань скористатися з передбаченого церковним законодавством листовного способу голосування на кандидатів на єпископські престоли (кан. 186 ККСЦ). Для запевнення максимальної конфіденційності ми скористалися для пересилки необхідної документації Владикам, а відтак — для отримання їхніх листів з голосуванням послугами Апостольських Нунціатур в країнах нашого поселення.

Практично ця процедура виглядала так: У місяці березні 2021 року кожному єпископу, через дипломатичну пошту Апостольських Нунціатур країн, де є наші структури, було надіслано листа з документацією щодо кандидатів на єпископські престоли. Після отримання цих листів, у червні на онлайн-сесії Синоду відбулося обговорення кандидатів на основі незалежної онлайн-платформи, щоб забезпечити конфіденційність процесу. Після цієї сесії кожний Член Синоду зробив свій вибір через листовне голосування і надіслав цього листа Главі Церкви знову ж таки — дипломатичною поштою через Апостольські Нунціатури. Після надходження листів з голосуваннями до Києва, вони поміщаються до окремої урни та запечатуються до часу проведення пленарної Сесії Синоду Єпископів. У вересні, під час пленарної Сесії Синоду Єпископів, двоє обраних Владик проведуть підрахунок голосів на очах всіх присутніх на онлайн сесії і повідомлять про результати голосування. Після цього, про рішення Синоду Єпископів Глава Церкви повідомляє Апостольську Столицю у передбаченому законодавством порядку.

Зважаючи на теперішні обставини такий спосіб синодальної діяльності допомагає нашій Церкві не припиняти синодальне діяння задля блага Церкви і підтримувати стале спілкування між єпископами.

Закінчення

Дорогі Співбрати у Єпископському служінні! Практичний досвід синодального діяння нашої Церкви обумовлений різними чинниками, — зокрема глобальним характером нашої Церкви, наявними ресурсами та потребами, як рівно ж зовнішніми чинниками, як от теперішня пандемія. Цей досвід, як і життя нашої Церкви, є чимось динамічним. Ми постійно шукаємо способів, щоб покращувати наше синодальне діяння, сягаючи по кращі зразки з інших Церков та Єпископських конференцій. Ділимося з Вами цими нашими напрацюваннями в надії, що і цей наш еклезіальний досвід, набутий і розвинений впродовж десятиліть, послужить і Вам у Вашій колегіальній і синодальній праці.

З нашого боку будемо раді вітати вас на наших синодальних зібраннях та просимо про молитву за наших Владик, за Синод Єпископів і за всю нашу Церкву.

† Святослав,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви 

[1] І. Зузек, Діяльність Синодів у Східних Церквах // Документи Синоду єпископів Сиро-Малабарської Церкви, цит. праця, с. 41.

[2] Статут Синоду Єпископів УГКЦ, Арт.2

[3] Слово Папи до Глави, Постійного Синоду та Митрополитів УГКЦ

[4] Статут Синоду Єпископів УГКЦ. Арт.22 § 1

[5] Статут Синоду Єпископів УГКЦ, Арт. 33

[6] Положення про головну тему Синоду, Арт. 3

Інші промови

Дивитися ще