Про культурну ідентичність у час війни дискутували під час Екуменічного соціального тижня
4 жовтня у Львові в межах XV Еĸуменічного соціального тижня «Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей» відбулася дисĸусія на тему: «Культурна ідентичність у час війни».
Розпочав розмову доповідач д-р Патрік Бульт, що є почесним президентом Французько-польської асоціації Солідарності. «На мою думку, ми зараз маємо ситуацію, коли окремі люди опинилися самі по собі, і якщо ми подивимося на наявні стратегії, то потрібно вибрати стратегію, яка би була виграшною як для окремої людини, так і для всього суспільства». Згодом промовець зауважив: «Певною мірою ми повертаємось до тієї ситуації, яку вже бачили у минулому — до питань виживання приналежності. Ми знову порушуємо питання духовності, спостерігаємо економічну напругу і, відповідно, починаємо зовсім по-іншому сприймати ті цінності і принципи, які є важливими для людей, ми зовсім по-іншому дивимося на професійні ролі». Підсумовуючи свій виступ, д-р Бульт додав: «Зараз ми бачимо, що теперішні явища впливають на наш дохід, на наше життя, це також впливає на те, як ми сприймаємо індивідуальну ідентичність, і у будь-якому випадку ми ще до кінця не усвідомили ці нові реалії».
Продовжив дискусію мистецтвознавець, професор-емерит Манітобського університету д-р Мирослав Шкандрій: «Мені здається, що тепер відбувається перевідкриття величезної тривалої історії, і є величезне зацікавлення Україною і в Україні, і за кордоном. А що відбувалося в 1920-х роках, коли ми говоримо про відродження в Україні, чи в 1960-х роках, коли був рух дисидентів? Чи якщо ми повернемось в 19-те століття чи раніше, коли був бароковий період української культури — люди ставили запитання: якщо ця країна і її культура існувала сотнями років — то ми маємо по-іншому думати про неї і маємо розуміти, чому вона раптом з’явилася». Далі промовець розмірковував над тим, як ще переосмислюють та як по-іншому зараз досліджують українську культуру. Власне, д-р Шкандрій зауважив, що зараз все більше уваги приділяється мілітарній історії українців. «Тепер часто говорять про Січових Стрільців, про Українську повстанську армію, про правління Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, про ось цю військову традицію, яка просочується не тільки через українську свідомість, але також на Заході люди починають бачити й військову історію. Тепер не бачать українців просто як сіру масу селян, тепер ставлення до України міняється назавжди».
Останнім доповідачем у дискусії став д-р Максим Розумний, політолог і філософ, доктор політичних наук, запрошений дослідник Хайфського університету. «В ситуації війни культурна ідентичність не змінюється, але змінюються пріоритети. Один з ефектів, на який я звернув увагу, це те, що культурна ідентичність, як і будь-яка ідентичність, власне індивідуальна, про яку згадував доктор Патрік Бульт — є багатовимірною. Національна ідентичність є лише однією з цих складових, але в ситуації війни саме національна ідентичність в політичному, в тому числі, контексті стає ключовою, стає визначальною в поділі на „своїх“ і „чужих“, тому що ситуація війни — це завжди дуже жорстке протистояння своїх і чужих». Під час виступу, вкотре вернувшись до ситуації війни, промовець зауважив: «На порядку денному для української культури є пошук об’єднуючих чинників і пошук культурних змістів, які нададуть ось цій політичній і військовій солідарності, яка пробудилася в українському суспільстві, життєвого змісту і більш тривалої сутності для спільноти, для нації».
Підсумувала дискусію модераторка д-р Ірина Старовойт, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри культурології Гуманітарного факультету УКУ, згадавши про те, що: «Ми мали занадто багато насильства і жорстокості, оберненого на нас як на спільноту, але також на нас як індивідів, тобто, це була своєрідна подвійна репресованість. З одного боку, репресовані як радянські громадяни, які і так „відгрібали“ з дитячого садочка по професійні роки кар’єри, а крім того ще й українці, за що теж можна було дуже сильно постраждати, якщо ти наполягав на своїй ідентичності, а не мігрував або відмовлявся від неї».
Департамент інформації УГКЦза матеріалами пресслужби Екуменічного соціального тижня
