Про українців і кримських татар говорили в товаристві «Свята Софія» США
30 березня відбувся останній виклад весняного семестру лекцій Релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового товариства імені Шевченка у Філадельфії. З доповіддю «Українці та кримські татари: війни, співпраця, ясир та жіноцтво» виступив історик Андрій Живачівський.
Він накреслив основні хронологічні віхи Кримського ханату й історичні перехрестя з українцями за часів Запорозької Січі, починаючи зі спільної боротьби проти Московії в 1515 році. Безпосередніми учасниками подальших епохальних подій були: Мехмед ІІІ, Іслам-Гірей ІІІ, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Виговський, Пилип Орлик та інші. Доповідач окремо зупинився на ролі жінки у Кримському ханаті. Так, наприклад, дружина Менглі І Герея Нурсултан була в дипломатичній місії до Москви до великого князя московського Івана ІІІ.
Доповідач зосередив увагу на особі Ісмаїла Гаспринського (1851–1914), який був піонером у сфері навчання дівчат-мусульманок. Його реформаторська програма передбачала розвиток й оновлення освіти дівчаток у тюрксько-мусульманському світі, ґрунтувалася на підвищенні соціального статусу жінки в суспільстві, містила механізми дотримання рівних прав чоловіків і жінок. За словами доповідача, питання освіти жінок займає одне з найважливіших місць у дидактичній системі Ісмаїла-бей Гаспринського. Він заохотив свою сестру Селіме Пембе-ханум Болатукову і 1894 року вона відкрила в Бахчисараї, у кварталі Шахболат, на горішньому поверсі двоповерхової будівлі першу школу для дівчаток «усуль-і-джадид», що поєднувала світсько-релігійне і професійне навчання. На початку ХХ століття в Бахчисараї існувало 13 шкіл для дівчаток. У 1906 році почала функціонувати професійна жіноча школа в Алупці. Там-таки діяв навчальний заклад змішаного типу, де так само за новою методикою разом навчалися хлопчики й дівчатка. Ісмаїл бей у своїй громадській і видавничій діяльності приділяв багато уваги проблемам освіти та просвітництва жінок. Вважав це питання частиною національної політики. Здійснював величезну роботу зі створення жіночого періодичного видання.
Донька Гаспринського Шефіка запропонувала програму дій для жіночих організацій із метою покращення соціально-економічного й суспільного становищ жінок. Вона вважала, що жінки повинні бути високоосвіченими, толерантними, любити свою землю й народ. У 1906 році саме Шефіка стала завідувачкою редакції першого в мусульманському світі жіночого журналу «Алем-и-нисван» («Жіночий світ»), що виходив як додаток до газети «Терджиман» («Перекладач»). Головною метою видання був духовний розвиток та освіта жінок. Вона докладала багато зусиль, щоб об’єднати жінок для вирішення їхніх проблем не лише у Криму, а й у всьому мусульманському світі.
У середині серпня 1917 року у Криму відбувся Регіональний жіночий конгрес, у роботі якого брали участь 30 делегаток. Основну доповідь виголосила Шефіка Гаспринська. Вона нагадала однодумцям про важливість освоєння жінками своїх прав в ісламі і закликала їх використовувати ці знання в житті. Конгрес зажадав, щоби для жінок завжди були відчинені двері мечетей. Головою регіонального Центрального комітету мусульманських жінок була обрана Ільхаміє Токтар, її заступницею — Шефіка Гаспринська, секретарем — Зейнеб Амірхан.
Вибори до новочасного Курултаю відбулися 17 листопада 1917 року в п’яти виборчих округах Криму. Згідно з виборчим законом, ухваленим Мусульманським виконкомом, право голосу мали чоловіки та жінки, яким на день виборів виповнилося 20 років. Перемогу на виборах здобула партія «Міллі Фірка». До Курултаю було обрано 76 депутатів, із них 5 жінок: Шефіка Гаспринська, Ільхаміє Тохтарова, Аніфе Боданинська, Хатідже Авджи й Еміне Шабаров. Для порівняння: у складі Центральної Ради відсоток жінок-депутатів був у два з половиною рази менший, а в решті європейських держав жінки-депутати були лише в парламентах Данії, Норвегії та Фінляндії. Так, кримські татари стали першою мусульманською нацією, яка надала виборчі права жінкам ще до того, як це зробило багато християнських націй Європи. До прикладу, швейцарки одержали право голосувати аж у 1970 році. Доповідач висвітлив діяльність сучасних кримських татарок: Веджіє Кашка (1935–2017), Айше Сеїтмуратова (нар. 1937), Еміне Джеппар, Джамала, Таміла Ташева.
На завершення доповіді Андрій Живачівський відповів на запитання слухачів.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами пресслужби Товариства «Свята Софія» США
