Проповідь Блаженнішого Святослава на свято Вознесіння Господнього
Уявімо собі, що наше істинне сховище, найбезпечніше укриття — Христос — сьогодні возноситься на небеса! Він вже не похований як смертний під землею, а возноситься зі своїм воскреслим тілом на небеса. У собі Він возносить усіх нас, чиє життя, безпека і спасіння заховані в Ньому!
… І життя ваше заховане з Христом у Бозі (пор. Кол. 3, 3).
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри!
Достойні наші парафіяни тут, у Києві!
Вірні нашої Церкви в різних куточках України і світу, які зараз моляться з нами за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі діти!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят — Вознесіння Господнє, яке водночас є спогадом про історичну подію. Ми читаємо у Святих Євангеліях і у Діяннях апостолів, що впродовж сорока днів після Воскресіння Ісус Христос зустрічався зі своїми учнями, об’являючи їм себе, представляючись як переможець над смертю. Сорок днів Господь утверджував їх у вірі у воскресіння, начебто наново відкриваючи їм глибокі Божі таїнства, яких вони потім, як апостоли, мають навчати всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. І сорокового дня Христос возноситься на небеса.
Що означає це Вознесіння? Яким є зміст свята? Навіть більше, що означає воно для нас? Чому ми, християни третього тисячоліття, продовжуємо вшановувати цю подію?
На ці питання ми знаходимо глибоку і вичерпну відповідь, вдивляючись у зміст події, яку переживаємо силою і діянням Святого Духа. Відповідно до тогочасних звичаїв сприйняття Вознесіння, зокрема розуміння апостолів, воно означало три речі. Перше значення — прослава. Людина, яка возносилася, сходила на вершину суспільної піраміди, отримувала певну владу, ставала славною, перед нею інші приклонялися, її хвалили та величали. Історія залишила дуже багато панегіриків могутнім світу цього. У чому полягала прослава Сина Божого у Його вознесінні на небеса? Сам Христос на Тайній вечері каже у своїй Архиєрейській молитві до Отця: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив… славою тією, що її Я мав у Тебе перед тим, як постав світ!». (Ів. 17, 1–5). Він говорить, що полишив свою славу по правиці Бога Отця. Син Божий зрікся привілеїв в Отця і став людиною, применшив себе самого, узяв на себе усі людські зневаги. Проте сьогодні Він возноситься. Вже не людина, а Отець Його прославляє. Христос повертається у славу, яку мав у Бога ще перед створенням світу.
Друге значення Вознесіння — свідчення. У тодішньому суспільстві про ту особу, яка ставала славною, мали знати всі люди. Коли представляли якогось чиновника, то він сам вставав або його возносили на видне місце. Вознесіння Христове пов’язане з певним завданням, яке Він дає своїм апостолам: каже їм очікувати приходу Духа Святого, а потім розійтися аж до краю землі, щоб познайомити з воскреслим і прославленим Спасителем людей усіх часів і народів. Свідчення про Воскреслого, завдання знайомити з Ним через хрещення всіх людей Церква здійснює до сьогодні.
Третє, дуже глибоке, значення Вознесіння — це успіх. Хтось возноситься, бо досягає успіху. Імператори, коли поверталися після якоїсь переможної битви, переживали тріумф у стольному граді. Сьогодні Христос завершує діло спасіння, ламаючи ворота аду і смерті. Він вповні здійснює Отчий задум, успішно його завершує. Каже апостолам: «Дана мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28, 18). Христос возноситься на небеса і сідає праворуч від Отця, сповнивши своє завдання, яким є привести людину, мене і вас, назад до Бога. Тому в сьогоднішньому святі йдеться не так про прославу, відомість, успішність Бога, як про велику прославу людини в Христі. Свято Вознесіння — це заклик шукати слави Божої, а не людської, пізнати Бога, — це покликання стати на шлях у Христі до успіху в житті і вірі та духовному розумінні, як каже наша Літургія.
Апостольське читання цього свята показує ще одну цікаву рису, яку по-особливому переживаємо ми, українці, у часи важкої, кривавої війни. Щоразу, коли лунає сигнал повітряної тривоги, ми намагаємося зберегти своє життя і знайти безпечне місце. Всі нині знають слово «укриття». Це безпечне місце, у якому можна вберегтися від будь-яких зовнішніх небезпек, що хочуть відібрати в нас життя. І от святий Павло говорить, що найбезпечнішим укриттям для людини є Господь наш Ісус Христос, той самий, що сьогодні возноситься на небеса і сидить у славі праворуч від Отця. У цьому укритті людське життя — через занурення в Таїнстві Хрещення у Його смерть і воскресіння — не лише зберігається, а й досягає свого успіху, своєї мети і слави. Автор зауважує в Посланні до колосян, яке він написав з ув’язнення, будучи в римських кайданах і очікуючи смерті: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне. Бо ви померли, і життя ваше поховане (грецьке слово „kekryptai“ може означати не лише „похований“, а й „захований“, „укритий“) з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з Ним з’явитесь у славі» (3, 1–4).
Уявімо собі, що наше істинне сховище, найбезпечніше укриття — Христос — сьогодні возноситься на небеса! Він вже не похований як смертний під землею, а возноситься зі своїм воскреслим тілом на небеса. У собі Він возносить усіх нас, чиє життя, безпека і спасіння заховані в Ньому! Найпевніше місце, де людина може не тільки зберегти своє життя, а осягнути його повноти, є наш Господь. Сьогодні людина в Христі осідає на небесах по правиці Бога Отця. Тому Вознесіння — це свято слави, успіху, безпеки кожного з нас.
Усе те, про що ми чуємо в цьому святі, стане нам особисто доступним у день П’ятдесятниці. Дух Святий, який зійде через десять днів на нас, впровадить кожного у велич, славу і вознесіння, яке сьогодні споглядаємо в особі Господа нашого Ісуса Христа. Тому сьогодні в нашій Церкві починається Декада місійності — час очікування і водночас період, коли Церква кличе всіх, хто ще не знає Христа, зануритися в Нього в Таїнстві Хрещення, вкласти саме в Нього своє життя, схоронитися в Його смерті, воскресінні та вознесінні на небеса! Усіх, хто ще не відчув величі людини в Христі, ми покликані привести до повноти життя в нашому Спасителеві.
Ми сьогодні молимося: Господи, вознеси нас із собою, підійми нас з нашого горя, болю та наших сліз! Ти, що підносиш людину на небо і садиш її по правиці престолу Всевишнього, покажи нам вихід із тяжких життєвих обставин, у яких ми тепер перебуваємо. На нас, тих, що на землі, нависла небезпека смерті. Будь Ти нашою безпекою, захисти нас від зла! У Тобі є наше життя, наша надія і наше спасіння. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
