Проповідь Блаженнішого Святослава у 18-ту неділю після Зіслання Святого Духа в Таллінні (Естонія)
…На Твоє слово закину сіті (Лк. 5, 5).
Преосвященний владико Степане!
Всечесні отці!
Достойний пане посол України в Естонії!
Дорогі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Якесь дивне тепло і світло переповнює сьогодні наші серця. Коли я їхав до Естонії, мені говорили, що тут сонця не буває, а темрява, брак світла, часом доводить людей до депресії. Тому цей день ми запам’ятаємо як час тепла і світла. Нині в цьому святому храмі до нас промовляє Господь.
Ми щойно чули читання Святого Євангелія, яке описує силу і діяльність Божого слова, що стає подією, котра змінює людину, світ, є рушієм історії. Євангелист Лука розповідає, що Христос, прийшовши до Галилейського моря, увійшов у човен рибалок і відплив від берега, бо народ юрмився навколо Нього, щоб почути Боже слово. Коли Він закінчив, каже до Петра: «Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву» (Лк. 5, 4). Той дивується: «Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали» (Лк. 5, 5). Петро добре знав, коли є час для риболовлі, однак підкорився Христові. Чоловік промовляє дивну фразу, над якою вже більше ніж дві тисячі років ламають голову богослови, екзегенти, науковці, котрі вивчаються Святе Письмо: «… На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). Рибалки зловили так багато риби, що тих два човни почали потопати.
Петро зрозумів, що перед ним у його човні не якийсь мандрівний учитель, а сам Бог. Відчувши в Його присутності власну гріховність, рибалка каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина» (Лк. 5, 8). Якийсь дивний жах охопив Петра від побаченого. А Христос йому каже: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити» (Лк. 5, 10).
У цій сцені Лука описує покликанням до служіння перших апостолів — Симона-Петра і братів Заведеєвих, Якова та Івана. Що означає ця подія? Відчальмо й ми на глибінь і занурмося в глибину того Божого слова, яке Господь щойно до нас скерував. Візьмімо собі за помічника пророка Єзекиїла, який допоможе нам у тій глибині виловити багатство Слова, який нам дасть ключ до розуміння сьогоднішньої події.
У певний момент цей пророк Єзекиїл почув, як Бог дає йому дивний наказ (він це описує у 37-й главі своєї книги). Каже йти в долину, яка повна мертвих костей і ось що зробити: «Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє!» (4). Дивна річ: як це можна до сухих костей говорити?! Але Бог дає пророкові такий наказ, тому що слово стає дією! Єзекиїл промовляє Боже слово до народу, який говорить: «Кості наші висхли, надія наша пропала, прийшов кінець нам!» (11). І проголошене слово пророка має неочікуваний для нього самого ефект. Своє оторопіння перед побаченим Єзекиїл описує так: «І я прорік, як Він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги — сила-силенна люду» (10).
Як з’ясувалося, пророк проголошує надію на воскресіння та об’єднання розсіяного і поділеного ізраїльського народу. Господь обіцяє зібрати його і повернути додому, до обітованої землі: «Ось Я заберу синів Ізраїля з-поміж народів, між якими розійшлись, і позбираю їх звідусіль, і приведу їх у їхню землю… Я зроблю з ними союз миру…» (21, 26).
Ми бачимо, що в сьогоднішній євангельській події Господь Бог починає здійснювати все те, що говорив пророк Єзекиїл до народу, який був у неволі далеко від рідної землі, саме сьогодні, у цю мить покликання перших учнів. Христос промовляє — і в Його слові сповнюється пророцтво Єзекиїла. Народ юрмився навколо Господа, щоб слухати Його слово, бо коли Він почав говорити, мертві кістки, тобто народ, що не мав надії, чув Бога, який у своєму слові дихає на свій люд духом воскресіння.
Лука дуже цікаво розставляє акценти. Ми не знаємо, про що говорить Христос. Важливо не те, що було сказано, а те, що сталося. Слово стає дією. У словах Симона-Петра: «На Твоє слово закину сіті» — йдеться не про зміст сказаного, а про його вплив, наслідки. У грецькому тексті ми маємо слово «ρήμα», що означає «дієслово». У буквальному перекладі Петро каже Учителеві: «На Твоє дієслово закину сіті». Рибалка добре розумів: те, що зараз наказує чинити Христос, неможливо здійснити за допомогою людської мудрості, знання чи рибальського вміння. Саме Боже слово, його сила творить дію і стає подією.
Чому кількість виловленої риби так жахає Петра? Бо він розуміє, що на його очах здійснюється друга частина пророцтва Єзекиїла: Бог починає збирати свій народ, який був у розсіянні. Рибалка знає, що фраза «На Твоє слово закинув сіті» може мати два значення. Перше значення — я послухаю, що Ти кажеш, і зроблю це. Проте — у цьому полягає друге значення — рибалки часто питають один одного: «На що ти ловив рибу, тобто що було тим засобом, що притягнуло, зібрало рибу?». З Ісусових уст лунає сила, яка воскрешає надію народу. Саме ця сила надії та нового життя є сіттю, яка збирає воєдино розпорошений Божий народ. Господь, дихаючи на нього воскресінням, промовляючи до нього своїм «дієсловом», повертає його до своєї землі і обдаровує Божим миром, тобто повнотою життя не тільки на землі, а й у вічності. Саме ця сила робить із рибалок апостолів і стає їх новим покликанням бути «рибалками людей». Завдяки воскреслій надії вони кидають все і йдуть за Христом.
… На Твоє слово закину сіті
Коли ми з владикою Степаном їхали до вас до Естонії, то молилися так: «Господи, ми не знаємо, хто зійдеться на наше запрошення, але на Твоє слово закинемо сіті». І сьогодні бачимо, що це Євангеліє здійснюється перед нашими очима. Скільки нашого люду зійшлося до цього катедрального собору Петра і Павла в Таллінні, скільки ми тут «великої риби наловили»! Зібралися наші віряни не тільки з Естонії, а й з Литви, Латвії, приїхали навіть через Фінську затоку з Фінляндії. Наш народ прибув сюди, до цього Петрового човна Христової Церкви слухати Боже слово, яке стає подією в житті нашої громади, нашого народу і нашої Церкви, яке силою і діянням Святого Духа воскрешає нашу надію!
Відвідуючи недавно Берлін, я бачив щось подібне до того, що й тут. Ви трактуєте нинішню можливість бути разом із нами не як звичайну людську зустріч, а як глибоку духовну подію. Ви йдете до Сповіді, до Святого Причастя, переживаючи цю молитву як паломництво, як момент відкриття умів і сердець на дивну Господню дію. Боже «дієслово», яке нас зараз збирає, воскрешає нашу надію, дарує нам якусь неземну радість і мир, відкриває нові перспективи нашого буття.
Цієї днини Господь промовляє до нас у човні нашої Церкви-матері з України, воскрешає нашу надію на силу і перемогу й на те, що наше коріння не пропало, а наша Батьківщина нас чекає. Як дивно, те слово Євангелія сьогодні здійснюється на наших очах!
Вчора я мав зустріч із паном послом, який сказав мені ось що: «Естонія — це, можливо, не така простора земля, як Україна, але вона дуже глибока». Справді, вона відзначається не тільки глибиною своєї історії, культури, а й глибиною людських сердець, глибиною пошуку людини за вічною істиною. Вона глибока своєю емпатією і солідарністю з нашим героїчним народом, адже відкрила для українців свої серця та домівки. Естонський народ нам не тільки співчуває, а й діяльно та ефективно допомагає в гуманітарному, соціальному, військовому та дипломатичному плані. Естонія є нині країною самітів і зустрічей, вона стає новим приморським осередком, куди з’їжджаються очільники різних держав, де сходяться ідеї, новітні технології та винаходи, твориться нова історія людства.
Сьогодні ми тут разом покликані відчалити на глибину, до якої кличе нас Господь. Ми відчуваємо, що Боже запрошення, скероване до нас, є водночас звільненням. Воно визволяє нас від страху перед невідомим і кличе вийти за межі людських умінь, знань, можливостей, відкритися новому, невідомому.
Господь Бог запрошує вас повірити Йому, довіритися Його діяльній силі. Це до вас Він каже: «Відчальте на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву». Це вас Він кличе, як оторопілого Петра, бути Його учнями і дозволити Його силі зробити вас успішними у праці та боротьбі. Бо бути християнином сьогодні означає сказати ті самі слова, які промовив Петро: «Господи, я не знаю, куди Ти мене кличеш, чому я маю пуститися цього берега, але на Твоє слово зроблю те, що Ти мені кажеш». Бути християнином сьогодні означає дозволити Божому дієслову діяти в мені, сповнитися Його силою, стати учнем і апостолом третього тисячоліття.
Дорогі в Христі! Насамперед дякуємо вам за те, що можемо всіх вас бачити і передати вам слова вдячності від вашої Батьківщини та багатостраждального українського народу. Ми дякуємо вам за те, що ви боретеся за свободу і незалежність України на тій глибині, на яку відчалили в човні, що в нього посадив вас Господь. Дякуємо, що ви не забуваєте про своє коріння, що єднаєтеся в наших громадах, спільнотах і парафіях. Я прошу вас: не занедбайте найбільшого скарбу, який має наша Церква і наш народ, — скарбу віри. Адже лише віруюча людина може прийняти Боже слово і перетворити його на дійсність.
Запевняю вас, що ваша Церква була, є і завжди буде з вами. Вона захищатиме вас перед могутніми світу цього, служитиме вам та дихатиме на вас силою Божого слова, яке воскрешає надію, збирає в розсіянні сущих і плекає наше національне та християнське коріння.
Усім вам бажаю, щоб ця наша зустріч, спільна молитва принесла добрі плоди. Прагну, щоб ви приїхали сюди не тільки для того, щоб зустрітися й поговорити, а й щоб перетворити Боже слово на дію. Багато з вас, мабуть, питають себе у своєму серці: «Вони приїхали і поїхали — а що буде далі?». Хай усім нам станеться за Господнім словом! Плоди зустрічей, які ми мали із місцевою державною і церковною владою та суспільством, залежать від вміння кожного з нас слухати Боже слово і сповнюватися його дієвістю, що веде до неочікуваного успіху, який перевершує, як у Петра, наші найсміливіші очікування та сподівання.
Ми просимо разом у цьому святому храмі: Боже, благослови свій народ. Промовляй сьогодні до наших «сухих кісток». Дай нам надію, навіть коли ми кажемо, що «наші кості висохли, надія пропала, прийшов нам кінець». Збери нас сітями Петра, який збирає людство в єдину, святу, соборну і апостольську Церкву. Зроби нас тим народом, з яким Ти на його рідній землі довершиш Новий Заповіт, і поблагослови нас своїм вічним, справедливим і життєдайним миром. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ