Проповідь Блаженнішого Святослава у другу неділю Великого посту
Чи є Господь між нами, чи нема? (Вих. 17, 7).
Преосвященний владико Андрію!
Преподобні та всечесні отці!
Достойні брати-семінаристи!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Любі діти нашої Церкви в різних куточках України і світу, які єднаються з нами в молитві за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі наші київські парафіяни, діти, молоде!
Слава Ісусу Христу!
Продовжуючи паломництво дорогами Великого посту, ми сьогодні прибули до другої неділі нашої мандрівки. Отці Церкви часто порівнювали великопісний шлях із подорожжю, яку звершував свого часу старозавітний Ізраїль, прямуючи з єгипетської неволі до землі обітованої, від рабства до свободи, — до справжньої, істинної свободи синів Божих.
Ми переживаємо Великий піст як шлях визволення, коли боремося з нашими гріхами та вадами. Щонеділі євангельські читання мають на меті допомогти нам на цій дорозі, ба більше, вказати нам на джерело нашої сили, за допомогою якого ми можемо рухатися далі. Боже слово є живою водою, яка нас наповнює, відновлюючи наші здібності.
Сьогодні ми чуємо розповідь євангелиста Марка (Мр. 2, 1–12) про проповідь Ісуса Христа в Капернаумі. Євангелист описує велику спрагу народу за Божим словом. «Усі Тебе шукають», — каже Симон з апостолами до Ісуса Христа, що молився на самоті (пор. Мр. 1, 36–37). Спаситель приходить до одного із капернаумських будинків і голосить Боже слово. На проповідь приходить так багато людей, що всі не можуть поміститися в приміщенні. Та ось несуть на ношах розслабленого. Друзі цього немічного чоловіка наважуються на відчайдушний крок. Вони розкривають стелю будинку, завдаючи господареві великої шкоди, і спускають до стіп Христа свого хворого друга. Господь промовляє слово конкретно до того чоловіка. Жива вода з Його уст виливається на життєві обставини розслабленого. Христос каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5). Спаситель бачить не грішника, а жертву гріха, — бачить Божу дитину, яку треба рятувати. Його слово має лікувальний характер.
Ставши свідками чудодійної сили, яка виходить з уст Христових, присутні там законовчителі починають нарікати: хто він такий? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? (пор. Мр. 2, 7). Щоправда, вони висловлюють своє незадоволення не вголос, а у своєму серці. Євангелист наголошує на наріканні законовчителів у дуже важливий, критичний момент цієї події.
Якщо ми зіставимо чи прочитаємо це Євангеліє у світлі досвіду Ізраїлю, який подорожує у пустелі, то побачимо новий, глибокий зміст. Ізраїльтяни, подорожуючи, дорікали Мойсеєві: чи ти хочеш нас тут, серед пустелі, заморити спрагою? (пор. Вих. 17, 3). Вони питали: Бог є між нами чи Його нема? Тоді Мойсей за Божим наказом вдарив по скелі — і витекла жива вода. У книзі Виходу читаємо, що Мойсей назвав це місце Масса і Меріва, бо там народ спокушав Бога, питаючи, чи Він є між ними (пор. Вих. 17, 7).
Під час події зцілення, описаної в нинішньому Євангелії, старозавітні законовчителі знову випробовують Бога, запитуючи, чи Він є між ними. У тих обставинах, перед обличчям цього розслабленого, звучить питання: де є Бог?
Підіймаючи розслабленого з його ложа немочей, Христос об’являє живого, присутнього між своїм народом Бога. Він є тим, про кого запитують і кого шукають законовчителі. Ісус Христос, воплочений Бог, перебуває не десь далеко на небесах чи на престолі в єрусалимському храмі, а серед свого спраглого народу! Він є тією скелею спасіння, з якої витікає жива вода, що зцілює, підіймає, оновлює, відпускає гріхи і каже: встань, візьми своє ложе і йди. Напившись живої води Божого слова, розслаблений чоловік зцілився. Тому каже весь присутній там народ, що ніколи чогось подібного не бачили в Ізраїлі.
«Чи є Господь між нами, чи нема?» (Вих. 17, 7). Це питання є водночас пошуком людини за Богом і спокушуванням Його. Воно лунає в нашому серці, коли ми переживаємо незвичні або драматичні для нас обставини, особливо в час воєнного лихоліття. Учителі та Отці Церкви змушують нас задуматися над своїм духовним пошуком.
Переживаючи якусь біду, проблему, мабуть перше, що ми питаємо себе: Боже, що я маю тепер робити? У цьому питанні, яке є людським, виявляється наше безсилля. Перед життєвими викликами ми часом почуваємося як розслаблені. Маємо руки і ноги, але нічого не можемо зробити. Нас найбільше ранить і болить наше безсилля, що часто є ознакою нашої зраненої вбивчою силою гріха людської істоти.
Прямуючи до свободи від гріха, до зцілення, до визволення з неволі духовного рабства, Отці Церкви кажуть поставити собі інше питання: а де є Бог тут, у цих драматичних обставинах? Шукай Його, прямуй до Нього в тому місці, у тій ситуації, у тих людських стосунках, у яких перебуваєш, — і вилікуєшся зі свого безсилля, знайдеш вихід із безвихідної ситуації, встанеш на Його слово, візьмеш своє ложе і знатимеш, як діяти!
Христос ставить нам у приклад віру приятелів розслабленого. Бо це вони шукали Бога. Це їхня віра знайшла шлях до джерела живої води. Це вони в тому духовному пошуку принесли до Христа свого розслабленого друга. Бог є серед свого народу! Він присутній, але ми мусимо Його віднайти силою нашої віри так, як Мойсей із каменю скелі викресав живу воду, щоб затамувати спрагу ізраїльського народу.
«Чи є Господь між нами, чи нема?» (Вих. 17, 7). Думаю, що ми вже не раз ставили самі собі це питання у пасхальній ході нашого народу, у якій прямуємо до свободи від сучасного фараона, що своєю колісницею гониться за нами для того, щоб нас знищити і повернути у своє рабство. Це природно, що в цій мандрівці, у нашому пасхальному паломництві ми відчуваємо брак сил, спрагу, навіть власне розслаблення.
Як важливо нам сьогодні спитати себе: де є Бог під час війни в Україні? Боже слово нам сьогодні відповідає: Він є тут. Господь присутнім між тими, які вірять у Нього: «...бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18, 20).
Ми дуже потребуємо віри друзів розслабленого, щоб принести до Бога самих себе і одне одного. Господь сьогодні крокує разом із нами по бойових полях України, військових шпиталях, будинках для переселенців, — крокує з народом України і веде його до свободи. Саме присутність Бога між нами є секретом нашої стійкості, незламності та непереможності навіть у найтяжчих обставинах! Це особливе завдання Церкви Христової під час війни, покликання кожної віруючої людини — вказати кожному знесиленому, переляканому і розслабленому на присутнього між нами Спасителя, який зцілює. Як у сьогоднішні євангельській історії, Він присутній у Таїнствах своєї Церкви, що їх вона невтомно уділяє зраненому народові.
Сам Господь у своїй Церкві, у спільноті своїх віруючих учнів і друзів, каже до кожного з нас: сину мій, доню моя, прощаються тобі твої гріхи! Це зцілення і звільнення від гріха ми отримуємо через служіння священника у Святій Тайні Сповіді, до якої під час Великого посту кличе нас свята Церква, промовляючи: Він тут, тільки прийди і зачерпни тієї живої води. Він і сьогодні є нашою скелею спасіння, з якої витікає жива вода, що відпускає наші гріхи і каже: встань, візьми своє ложе і йди. Його присутність між нами є запорукою успіху як нашого великопісного подвигу, так і пасхального шляху України до перемоги.
Сьогодні Христос каже мені і тобі: ти втомлена, втомлений? Кажу тобі: встань! Бо твоя сила походить із Божественного джерела. Це саме тебе, твою розслабленість Господь Бог хоче втамувати так, як тамує спрагу людини за живим Богом. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
