Проповідь Блаженнішого Святослава у двадцять сьому неділю після Зіслання Святого Духа та в день освячення храму Святого Миколая Чудотворця в Кривому Розі
Отці Церкві вважали, що той вузол, про який у сьогоднішньому Євангелії говорить Христос, — це наша гріховність, а момент його розв’язання — це Святе Таїнство Сповіді, під час якого ми чуємо слова: «Твоя хвороба, твій гріх оздоровлені. Встань, випростайся! Ти — улюблений син Божий (улюблена донька Божа)».
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми переживаємо унікальну подію — освячення цього світлого новозбудованого храму на честь святителя Миколая Чудотворця, тут, на південно-східному терені України. Ця подія є моментом особливої Божої дії, тому що храм освячується силою благодаті Святого Духа. Ми, люди, лише читаємо молитви, просимо Його освятити цей храм, але «той, хто освячує, і ті, що освячуються, — каже апостол, — є всі від одного» (Євр. 2, 11). Господь Бог нині прийшов сюди, щоб своїм Духом, своєю святістю наповнити цей простір, час, це місце зустрічі Його з людиною. Ця Божа дія супроводжується Божим словом, тому що Господь, у якого ми віримо, не є німим, Він промовляє до нас через життєві обставини, але найголовніше — через слово Святого Євангелія.
Апостол Лука розповідає нам про подію, яка сталася в ті часи, коли Христос мандрував Святою землею. Він навчав в одній із синагог у суботу.
Субота — це був день повної нерухомості юдеїв. Ніхто не міг нічого піднімати, переносити, не смів далеко ходити. Зміст такої нерухомості суботнього відпочинку полягав у тому, що Божий народ мав завдання наслідувати Бога в усіх Його вчинках. Оскільки сьомого дня Господь Бог відпочив від усіх діл після створення світу, так само й людина мусила того дня перебувати у повному спокої.
Однак Христос-Господь приходить у суботу і діє! Він не бездіяльний, не нерухомий. Бог проявляється в Ньому не тільки як Бог-Творець, а і як Бог-Спаситель. Він бачить жінку, яка перебуває вісімнадцять років у тенетах злого духа, зв’язана, тобто спаралізована, і скорочена, і в суботній день її оздоровлює. Очевидно, що законовчитель був здивований: хто міг порушити суботній припис закону Мойсея?! Розмова про шанування суботи переростає в глибшу дискусію.
Чи є такий момент в історії світу, житті людини, коли Бога нема, коли Він не діє? Коли ми страждаємо, переживаємо тяжкі моменти болю, хвороби, навіть війни, то питаємо: «Боже, де Ти? Боже, прояви себе, роби щось, дій!». Господь пояснює цей крик людини до Нього на основі нашого досвіду опіки навіть над домашніми тваринами: «Та чи ж ви в суботу, коли ваша вівця чи віл впадуть у криницю, не будете їх рятувати? Якщо ви так поводитеся зі свійськими тваринами, то чи ж Господь Бог буде бездіяльний, байдужий стосовно людини?!».
Проте євангелист Лука відкриває нам ще щось глибше. Слово «жінка» у Священному Писанні Старого Заповіту має духовне значення — «спільнота». Тому скорочена жінка була образом синагоги, того законного зібрання, яке вивчало Божий закон, але не розпізнало приходу живого Бога. Навіть начальник синагоги картав Христа, що Він буцімто порушує закон, — цим виявив власний параліч. І тут жива Божа дія ламає все. Христос урочисто милосердиться, рятує людину, свій народ у той день, коли люди цього не очікували. Коли та жінка випросталася, у ній виявилися слава Божа, яка полягає у повноті святості, здоров’я, сили, радості людини. Святий Іриней Ліонський навчає: «Слава Божа — це жива людина».
З моменту об’явлення нам Бога-Спасителя ми, Його Божий народ, покликані наслідувати не так старозавітний спочинок Бога-Творця, як новозавітну рятівну і спасенну дію, любов і милосердя Бога-Спасителя, який визволяє людину від гріха і смерті. Яскравою іконою такої Божественної дії є постать святого Миколая, Миро-Ликійського чудотворця, який рятував людей тоді, коли на допомогу і порятунок уже ніхто не сподівався.
Дорогі в Христі брати і сестри! Це освячення храму, як ми чули, є особливим моментом дії Господа Бога. Адже храм — це простір, у якому Він хоче з вами перебувати. Бог освячує цей храм не для себе, тому що Його не може вмістити ні небо, ні земля, «небо — престол Його, земля — підніжок ніг Його» (Іс. 66, 1). Він робить можливим будівництво храмів, їх освячення для нас, людей. Навіть більше, храми будуються навіть не для теперішнього, а для майбутнього покоління.
Цей храм, який ми освячуємо під час війни, набирає особливого змісту. Ви бачили, як ми урочисто освячували престол, окроплювали його священною водою, помазували святим миром, а потім поклали на нього мощі наших святих мучеників. Це означає, що престол перетворюється в момент освячення на джерело, з якого випливає жива вода благодаті Духа Святого. Адже на ньому здійснюватимуться Святі Таїнства Тіла і Крові нашого Спасителя. Семисвічник, який стоїть на престолі, вказує на те, що є сім Таїнств Христової Церкви, що виливатимуться тут, аби оздоровити, звільнити, врятувати людину від тих вузлів, котрі диявол хоче в нас і над нами зв’язати.
Отці Церкві вважали, що той вузол, про який у сьогоднішньому Євангелії говорить Христос, — це наша гріховність, а момент його розв’язання — це Святе Таїнство Сповіді, під час якого ми чуємо слова: «Твоя хвороба, твій гріх оздоровлені. Встань, випростайся! Ти — улюблений син Божий (улюблена донька Божа)».
Сьогодні Господь Бог освятив цей храм для нас, щоб лікувати в ньому наші рані. Бо ж ми такі зранені! Мабуть, кожен, хто бодай раз у своєму житті пережив обстріл, почув звук російських вибухів і ракет, отримав душевну рану, яка завжди буде давати про себе знати. А що вже казати про наших жінок, які втратили на війні чоловіка, дитину… Чи ці рани хтось може загоїти? Людині це неможливо. Але Господь Бог хоче заживити ці рани цілющим бальзамом, який сходитиме на вас силою Святого Духа із цього щойно освяченого Божого престолу.
Для мене є привілеєм прибути сьогодні до Кривого Рогу, до того міста, яке чи не найбільше постраждало внаслідок позавчорашніх російських ракетних обстрілів, у якому загинули люди, зокрема з-під уламків вийняли мертве тіло півторарічної дитини…
Просимо сьогодні в цьому храмі: «Господи, прийди до нас! Серед жахіть війни ми кличемо до Тебе: де Ти є? Прийди і розв’яжи ті вузли, які над нами в’яже російський загарбник. Промов до нас те слово, щоб ми встали і випросталися. Дай нам силу до перемоги, про яку нині говорить до нас апостол Павло: „Ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости“ (Еф. 6, 13–14), бо, як апостол застерігає нас, ми ведемо боротьбу „проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах“ (Еф. 6, 12), тож мусимо одягнутися у всю силу, яка випливає з цього Божого престолу. Господи, підійми, підсиль нас, бо ми знаємо що Ти нас любиш. Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
