Проповідь Блаженнішого Святослава у двадцять восьму неділю після Зіслання Святого Духа
Святкувати Різдво під час війни нелегко. Багато хто запитує, чи можна взагалі будь-що тепер святкувати, чи можна радіти, коли весь народ плаче. Та сьогодні Боже слово сповіщає добру новину: не людина готує Різдво, а Господь, Небесний Отець! Не бійся прийняти запрошення! Не бійся радіти! Святкуй не лише як покликаний, але і як вибраний!
Бо багато покликаних, але вибраних мало (Мт. 22, 14).
Преосвященний владико Йосифе!
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі брати-семінаристи!
Дорогі доньки і сини нашої Церкви в різних куточках світу, які зараз моляться з нами за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі наші діти, парафіяни!
Дорога українська громадо!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні слово Божественного Євангелія змальовує нам Бога в образі господаря, який підготував бенкет і кличе гостей на вечерю. Цей євангельський текст перегукується з образами старозавітних пророків, які змальовували довгожданий момент, коли Бог підготує людину і світ до приходу Сина, єдинородного від Отця, воплоченого силою і діянням Святого Духа. Згодом автор Послання до євреїв назве цей момент повнотою часів (пор. Євр. 1, 1–2: Гал 4, 4). Коли сповнився час, Господь промовив до людини вже не через пророків, створений світ, а через свого Сина єдинородного, яким Він і віки створив.
Пророчий образ бенкету мав дуже глибокий зміст, зокрема для семітської культури. Ми сьогодні навіть не задумуємося над тим, коли, з ким і що їмо, тому в нас з’являються проблеми зі здоров’ям, що стає наслідком неправильного харчування, і втрачається зміст цього старозавітного жесту. Для члена вибраного народу споживати їжу з кимось означало не тільки синхронно наповнювати свій шлунок, а обмінюватися життям, ба більше, приймати те, що є не тільки на столі, а й у серці господаря. Той, хто ділився бенкетом, ділився собою, ким є і чим живе.
Пригадаймо собі випадок, коли Христос вживав страву разом із грішниками, митарями. Фарисеї сердилися на Нього, бо в такий спосіб Він начебто ставав співучасником їхнього гріха і злочину.
Проте, малюючи образ Бога, який готує месіанський бенкет для людства, пророки говорили, що Він ділитиметься своєю святістю, радістю, своїм життям з людиною (пор. Іс. 25, 6). Тільки уявіть собі покликання людини! Бог нас створив для того, щоб ми засіли з Ним у вічності, у бенкеті Його Царства, радості і слави, — у бенкеті, якому не буде кінця.
Цим бенкетом Царства, на який кличе нас Господь Бог, є Божественна Літургія — трапеза Божого Слова й Тіла і Крові нашого Спасителя. Ми знаємо, що євхаристійне служіння готує сам Син Божий. Він є його головним служителем. Тому ми ще називаємо цей бенкет Небесного Царства тут, на землі, Службою Божою.
Такий бенкет повноти часів, як ми почули в євангельському читанні, по-різному сприймають ті, кого запрошує цей небесний, таїнственний і дивний господар. Запрошені починають відмовлятися. Хтось каже, що не може прийти, бо купив поле. Цікаво, чи хтось купує поле, не оглянувши його перед тим? Хтось каже, що купив волів, не може прийти, бо мусить їх випробувати. Чи мудрий селянин купує вола, якого перед тим не випробував? Третій каже: я одружився і не можу прийти. Молоде подружжя завжди шукає доброго товариства, яке оцінить його гідність, і запрошує до себе тих, хто недавно пережив радість створення нової сім’ї.
Запрошені відмовляються, не розуміючи повноти часів, того неповторного моменту. Людина часом є не гідною запрошення, яке скеровує до неї Небесний Отець, бо занурена у свої земні справи. Поглинута земним, не відчуває повноти небесного, яке відкривається для тебе і для мене, брате і сестро! Тому цю притчу підсумовує глибоке слово з Євангелія від Матея: «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (22, 14).
Цим Євангелієм Лука хоче сказати, що Небесний Отець запрошує всіх людей на бенкет Царства, бажаючи, щоб вони спаслися і прийшли до пізнання істини. Тому покликаними є всі без винятку: багаті чи вбогі, вчені чи невчені. Ти — людина, Божий син чи Божа донька, яких Він запрошує на підготований для тебе бенкет Небесного Царства. Однак вибраним стає той, хто приймає запрошення, розуміє його цінність, відчуває повноту часів, яку підготував для людства наш Бог, Господь і Спаситель.
Ця неділя називається неділею Праотців. Вона звіщає нам, що завершується час підготування до Різдва, добігає кінця Різдвяний піст, і ставить нам глибоке запитання: наскільки ми готові до участі в бенкеті Небесного Царства, який Отець приготував на честь свого Сина? Спитаймо самі себе: ми покликані чи вибрані?
Коли ми готуємося до Різдва, у наших серцях і умах вирує багато думок. Що треба передусім зробити? Хтось каже, що треба змінити календар, і, може, має рацію. Інший — що треба приготувати вечерю, і теж має рацію. Але цього замало. Святкувати Різдво — це щось більше і глибше, ніж вшанувати якусь дати чи підготувати світську вечірку з різдвяними звичаями.
Для того щоб підготуватися до Різдва, Христова Церква запрошує нас цієї неділі прийняти силу віри, яка зробила праотців Старого Заповіту носіями звістки про наближення Божого запрошення людині. Сьогодні ми згадуємо Авраама, нашого батька у вірі, а разом із ним всіх великих старозавітних мужів, які «вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам» (Євр. 11, 33). Проте вони не могли бачити тієї повноти, до якої запрошені ми: «І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість» (Євр. 11, 39–40).
Отож Христова Церква просить нас підготувати до Різдва Христового не зовнішні елементи звичаїв чи способів святкування, а внутрішній, особистий світ, своє серце і свою душу. Боже слово закликає кожного з нас стати вибраним, а не тільки покликаним, приступивши до Святого Таїнства Сповіді та взявши участь у Божественній трапезі Тіла і Крові Спасителя, яку підготував наш Небесний Отець. Не шукаймо відмовок, не даймо зловити себе земним ділам, різним клопотам. Станьмо вільними для Бога. Поставмо це унікальне свято на перше місце у своєму житті. Сьогодні Христос кличе нас усіх гідно підготувати своє серце і стати учасником небесної радості.
Святкувати Різдво під час війни нелегко. Багато хто запитує, чи можна взагалі будь-що тепер святкувати, чи можна радіти, коли весь народ плаче. Та сьогодні Боже слово сповіщає добру новину: не людина готує Різдво, а Господь, Небесний Отець! Не бійся прийняти запрошення! Не бійся радіти! Святкуй не лише як покликаний, але і як вибраний! Не бійся стати учасником небесного бенкету Царства, який для тебе в різдвяну ніч відкриє наш Господь і Спаситель. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
