Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю після Різдва
… Бо сподобалося Богові,
щоб уся повнота перебувала в Ньому (Кол. 1, 19).
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри, які моляться з нами
в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві
і які єднаються з нами у молитві за допомогою «Живого телебачення»!
Дорога молоде! Дорогі діти!
Христос народився!
Ця неділя, яка називається неділею після Різдва, є особливим моментом різдвяного часу. Вона сповнена змістом, глибиною Божого слова, Божої благодаті й Божих дарів, які ми сьогодні покликані отримати від Нього в цей момент у цьому святому храмі.
У читанні Євангелія від Матея ми почули про низку подій, які відбулися безпосередньо після народження Спасителя. Євангелист розповідає, що Пресвята родина втікає до Єгипту, бо цар Ірод хотів убити Дитятко, і Син Божий від самого народження був вигнанцем, скитальцем. Ми почули про плач ізраїльського народу, про плач Рахилі за вбитими дітьми, пам’ять яких сьогодні згадуємо. Ми дізналися також, що Ісус з Марією і Йосифом, пробувши певний час у Єгипті, на голос ангела повертаються назад на ізраїльську землю і до початку Христової привселюдної місії проживають у Назареті.
Це Боже слово не просто перелічує історичні події. Підсумовуючи кожну з них: слово про плач у Рамі, слово про покликання з Єгипту і слово про Назорея, посвяченого Богові Месії, який вийде з Назарету, щоб проголошувати присутність Царства Божого між своїм народом, — євангелист каже, що «сталося це, щоб збулося, сказане пророком» (пор. Мт. 2, 15, 17, 23).
Сталося, щоб збулося. Тут у слово «збулося» вкладений глибокий зміст. Мова йде не про те, що щось колись не відбулося, але здійсниться тепер. Матей вживає слово «πληρωθῇ», у буквальному перекладі «сповнилося». Це означає, що саме в особі Ісуса Христа, у Його Різдві, знаходить свій остаточний сенс уся попередня історія Божого народу.
Стільки людей упродовж тисячі віків запитували: Боже, чому наших дітей убивають? Чому ми йдемо в полон? Чому мусимо бути вигнанцями? Господь сьогодні відповідає на всі питання, які ставили пророки, які ставили люди, шукаючи сенсів, у своєму воплоченому Сині. Тому апостол Павло каже: «Богові сподобалося, щоб у Ньому перебувала уся повнота» (пор. Кол. 1, 19).
Слово повнота («πλήρωμα») має теж глибоке значення. Йдеться про щось остаточне, про всю повноту, всяку повноту та повноту всього. «Πλήρωμα», зокрема в релігійному контексті культури греко-римського світу І—ІІ століття після Христа, означала передусім усю повноту Божества. Водночас апостол Павло каже, що в Ісусі Христі вміщений остаточний і найглибший зміст існування Всесвіту, наполягає на тому, що лише Він є повнотою, проголошенням, надією, образом та доброю новиною таїнства Бога. Обличчя Бога Отця є обличчям Христа: якщо можливо мати доступ до Отця то тільки через Христа. Уся повнота життя людини, повнота і Божого, і людського перебуває в особі нашого Господа і Спасителя.
Пізнаючи зміст тієї повноти, ми нині святкуємо пам’ять пророка Давида, бо Господь здійснює свою обіцянку збудувати йому дім і з його потомства вивести царя Ізраїлю саме з народженням Ісуса Христа. Давид хоче спорудити Богові дім і думає, що збудує храм. А Бог каже, що це Він збудує пророкові дім, яким буде його сім’я, царська династія і в кінці — сам Месія: «І оце Господь звіщає тобі, що Він збудує тобі дім. А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, Я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. Він збудує дім імені Моєму, і Я скріплю Його царський престіл навіки. Я буду Його Батьком, а Він буде Мені Сином…» (ІІ Сам. 7, 11–14). З дому цього пророка народжується Спаситель світу. У Христі сповнюється обітниця, яку пророк Натан колись приніс Давидові, який шукав сенсу свого життя і царювання, шукав розуміння свого майбутнього, прийдешності своєї родини і свого народу.
Сьогодні ми вшановуємо також пам’ять Йосифа Обручника, який був служителем таїнства воплочення Божого Сина, який народився як довгожданий потомок Давида. Це Йосифові ангел відкривав зміст намірів і царя, і тих подій, у яких він брав участь: «Устань, візьми Дитятко і Його Матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити» (Мт. 2, 13), — і відкрив те, коли повертатися з Єгипту. Це Йосифові Господь об’явив, де він має оселитися в обітованій землі.
Цього дня ми святкуємо ще й пам’ять Якова, брата Господнього по плоті, який, походивши із того самого дому Давида, був першим єпископом Єрусалиму. Це також невипадково, тому що вся повнота і Божого, і людського, яка оселилася в Ісусі, далі перебуває в Христовій Церкві. Апостол Яків є начебто знаменням того, що ця повнота, яка прийшла до людей з народженням Спасителя, була не тимчасовою, а остаточною. Його служінням як єпископа було дати доступ до неї всім людям, відкрити їм двері до Ісуса, проголосити Його, бо саме у воплоченому Сині Божому Отець Небесний відкриває своє обличчя людині, саме в Ньому, через Нього і з огляду на Нього все сталося і саме Його будуть проповідувати всі апостоли аж до кінця світу і до краю землі!
Сьогодні, слухаючи Боже слово про повноту, про сповнення і відкриття глибинного сенсу існування людства, ми урочисто розпочали Ювілейний 2025 рік благодаті. Ми здійснили це відчиняючи ювілейні двері. Святіший Отець Франциск, проголосивши цей Рік, назвав його «роком надії», вказуючи, що джерелом християнської надії є особа Ісуса Христа, того Єдиного, у кому спочиває вся повнота, у кому людина третього тисячоліття наново віднаходить сповнення власного життєвого покликання. Саме в Спасителеві здійснюється все те, що стається і станеться з нами, зокрема наступного року.
Папа запрошує кожного з нас бути паломником надії. Що це означає? Пройшовши через ювілейні двері, приступивши до Таїнств Сповіді та Євхаристії, ми маємо можливість отримати повний відпуст. Він називається повним, бо дає нам повноту звільнення не тільки від гріха, від провини за гріховні вчинки, а й від їх наслідків. Церква нині вказує, що в Христі є відповідь на всі наші життєві питання. Тож коли ми говоримо про пошук справедливості, справедливого миру і найшвидшого завершення війни, про пошук змісту наших страждань, питаючи: Боже, чому та війна, ті рани жертви України? — повноту відповіді знаходимо тільки в особі нашого Спасителя. Коли ми запитуємо, де сьогодні є істина, правда і життя, — Церква вказує, що в Ісусі Христі, і відчиняє нам ювілейні двері, які ведуть до Нього! Відкриває нам живий особистий доступ для зустрічі з тим, хто сам є нашим найбільшим добром, хто є любов’ю, мудрістю, миром і радістю. Тому ми віримо, що в Ньому — повнота нашої надії!
Ранньохристиянський письменник Іполит Римський ще на зламі ІІ—ІІІ століть писав: «Ми віримо у Слово Боже. Ми не покладаємося на беззмістовні слова, ані не піддаємося спонтанним та невпорядкованим емоціям, ані не захоплюємося гарними і добре підготованими (людськими) промовами. Ми віримо Слову і Силі Бога!» (пор. Refutationis omnium haeresium, 10, 33–34).
Тому ми сьогодні тішимося, йдучи вперед у новий рік не в страху, а в повноті надії, покладаючись на нашого Господа і Спасителя. Ми просимо: Ісусе, який народився від Діви Марії і спочиває у повноті у своїй Церкві, рятуй Україну і сповни її надію, відкрий нам двері усіх небесних благословень у новому році. Амінь.
Христос народився!
† СВЯТОСЛАВ
