Проповідь Блаженнішого Святослава у п’яту неділю після Зіслання Святого Духа
Наберімося сили Божої, яку Христос хоче нам передати. Будьмо носіями, благовісниками Його Євангелія в нашому житті. Це до нас нині промовляє апостол Павло: «… Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (І Кор. 9, 16). Ми можемо теж зараз промовити: горе мені, коли я не є на боці добра!
… Я не соромлюся Євангелії, вона бо —
сила Божа на спасіння кожному, хто вірує (Рим. 1, 16).
Преосвященні владики Йосифе та Андрію!
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі брати-семінаристи!
Дорогі наші київські парафіяни!
Дорогі діти нашої Церкви в різних куточках України та світу,
які єднаються з нами за допомогою живої трансляції!
Дорогі діти, дорога молоде!
Слава Ісусу Христу!
Святе Євангеліє, яке ми щойно чули, описує нам драматичну видиму сутичку добра і зла. Ісус Христос виходить за межі обітованої землі й увіходить у Гадаринський край, який лежав на північ від Галилейського моря. Матей розповідає, що Його зустріли двоє біснуватих, які були такими лютими, що ніхто не міг проходити тією дорогою. Євангелист зауважує, що вони жили в гробах (пор. Мт. 8, 28).
Цікаво, що цей опис видимого прояву потуги зла є проголошенням якоїсь іншої сили. Ми сьогодні чуємо про три види сили, яка виходить із Христа-Господа. Це — сила Божої присутності, сила добра, яка перемагає зло, і сила Божого слова, наказу, яким Христос здійснює чудо визволення людини.
Святий апостол Павло каже нам, що цих три види сили є ніщо інше, як вияв одної-єдиної дійсності, яку ми, християни, називаємо Євангелієм, доброю новиною. Добра новина — це не якась інформація, що її ми часом зберігаємо лише в розумі. Це — об’єктивна сила, яку Бог посилає людині для її визволення і спасіння. Тому апостол Павло, який, мабуть, на собі відчув всю могутність Христового Євангелія, заявляє, що не соромиться його, «бо воно — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (пор. Рим. 1, 16).
Євангелист Матей начебто підсилює кожною деталлю, яку ми знаходимо в нинішньому євангельському читанні, драматичність цієї сутички і велич Божої сили. Насамперед, він каже, що тих біснуватих було двоє (правдоподібно, що злих духів, які посідали цих чоловіків, було набагато більше). Натомість Христос є сам. Це дуже дивно, бо ми часто бачимо Божественного Учителя разом зі своїми учнями; читаємо, що за Ним ішло багато народу. Автор описує, що Він сам сів у човен і переплив на інший бік Галилейського моря.
Друга деталь — хто на кого перший починає нападати? Зазвичай так поводиться під впливом страху слабший, буцімто випереджуючи загрозу, яка на нього чигає. Тут нападниками виступають біснуваті, які виходять із гробів. Вони, з одного боку, визнають силу і владу Христа, а з іншого — кажуть, що їм, їхньому царству, прийшов кінець. Зло переможене. Тому біснуваті питають: «Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?» (Мт. 8, 29). Христос мовчить. Тоді вони вдруге до Нього звертаються, намагаючись зберегти обличчя, бо знають, що Він прийшов їх вигнати і визволити, щоб спасти людину: «Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней» (Мт. 8, 31). Проте Господь промовляє в сьогоднішньому Євангелії одне-єдине слово: «Ідіть». Ісус Христос вживає його й тоді, коли говорить про покликання працівників до роботи у винограднику: «Ідіть і ви в Мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам» (Мт. 20, 4). Це дієслово несе в собі визвольну силу добра. Адже тільки добро дає справжню свободу, яка для людини означає жити і чинити добро!
І ось що відкрилося перед очима тих пастухів, які бачили, що сталося. У цьому полягає третя деталь драматичної сутички зла і добра. Зло завжди несе із собою руйнування і смерть: стадо свиней відразу кидається з кручі в море і там гине. А добро завжди є джерелом і носієм істинної свободи: два біснуватих стають вільними, повертаються назад до свого міста, народу. Добро завжди рятує, повертає людині її гідність і свободу.
У сьогоднішньому читанні Апостола святий Павло каже: те, що ми щойно чули в Євангелії, не залишилося в минулому. Та добра новина, яка була проголошена тут, у храмі, здійснюється зараз силою і діянням Святого Духа! Бо щоразу, коли Церква Христова проголошує Боже слово — Христос присутній між нами у Святих Таїнствах. Його присутність є нестерпною для диявола і його слуг, для будь-якого носія зла. Це присутність перемоги. За словами апостола Павла, «серцем вірується на оправдання, а вустами визнається на спасіння» (Рим. 10, 10). Так важливо це Боже слово, яке ми почули, вимовити і проголосити, перетворити на дію! Бо це нас сьогодні Христос хоче наповнити своєю присутністю, хоче своєю силою вкласти в нас добро. Це до нас, що вийдуть із храму, будуть скеровані визвольні слова Христа: ідіть, будьте носіями Мого слова, виганяйте злого духа, його слуг із того простору життя, до якого посилає вас Господь Бог.
Є ще одна деталь, надзвичайно важлива для нас, тих, хто слухає і приймає сьогодні силу Божого слова. Закінчується ця історія іншою зустріччю — усе місто вийшло, щоб побачити Ісуса Христа. Знову Він сам на сам з усім містом. Але який вибір зробили мешканці цього краю? Вони побачили, що зазнали збитків — втратили стадо свиней. Можливо, люди покладали на це стадо велику надію, бо воно було втіленням їхньої харчової безпеки або перебувало в їхній власності. Як відомо, ті народи вважали свиню нечистою твариною. Вона була начебто іконою їхніх пристрастей, хтивості та гріхів. Святі Отці, вказуючи на те, що люди плекають власні гріхи, вживають образний вислів, що ми вигодовуємо своє стадо свиней, яке носимо в собі.
Люди налякалися і зробили свій вибір. Вони вигнали Христа зі свого міста.
Ця сцена спонукає кожного, хто чув сьогодні це Боже слово, вибрати, на який бік стати, — на бік добра чи зла, Господньої сили чи рабства злого духа, доброї новини Христового Євангелія чи розпач, втому, неміч, яка приходить лише від немочі змученої злом, поневоленої людини.
Який вибір зробимо ми, коли слухаємо і стоїмо зараз у храмі перед присутнім серед нас живим Христом? Євангеліє запрошує нас сповнитися тим добром, перетворити те дієслово на власну дію, не втомлюватися чинити добро.
Свого часу патріарх Любомир говорив так: щоразу, як ви чините добро, ви є дуже сильні. Якщо люди втомлені, — як, наприклад, наш народ, який протистоїть носіям смерті, що вдерлися на нашу землю, — то що мають робити? Чинити добро! Навіть маленька добра справа вже є перемогою.
У цьому храмі наберімося сили Божої, яку Христос хоче нам передати. Будьмо носіями, благовісниками Його Євангелія в нашому житті. Це до нас нині промовляє апостол Павло: «… Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (І Кор. 9, 16). Ми можемо теж зараз промовити: горе мені, коли я не є на боці добра!
Ми сьогодні молимося за нашу Батьківщину, за наш народ, за наше військо. Просимо: Господи, прийди до нас, визволи нас своєю силою від того зла, яке на нас напосідає, дай нам переможну силу Твого Євангелія. Будь присутній там, де нам є найтяжче, де є смерть. Будь носієм життя і воскресіння. Де нас перемагає зло, дай нам силу добра, щоб ми в Тобі могли сказати: разом до перемоги в Христі! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
