Проповідь Блаженнішого Святослава у п’яту неділю Великого посту
Коли ми служимо іншим людям, як Христос послужив нам, у нас святиться і прославляється Боже ім’я. А коли ми готові в любові до Бога і ближнього пожертвувати собою, наше життя стає спасінням для тих, кого ми любимо.
Слово Твоє — світильник перед ногами в мене,
світло на моїй стежці (Пс. 119, 105).
Преосвященний владико!
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у п’яту неділю Великого посту, Святе Євангеліє вказує нам на Ісуса Христа, який разом зі своїми учнями піднімається до Єрусалима. Це восходження означає не тільки топографічний вихід на висоту тієї гори, що на ній розташоване місто, у якому, згідно з Переданням, Авраам приносив у жертву Богові свого сина Ісаака та яке, за словами Христа, убиває пророків і каменує тих, кого Господь Бог до них посилає (пор. Мт. 23, 37), а й завершення земної місії Спасителя. Це восходження означатиме Його хресну смерть, розп’яття і славне триденне Воскресіння.
Вдивляючись у ту картину, коли Христос іде попереду, а за Ним — сумні, перелякані учні, пригадую слова псалмоспівця про Боже світло. «Слово Твоє, — каже пророк, — світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс. 119, 105). І тим учням Господь втретє об’являє, що Він іде до Єрусалима, щоб померти, щоб віддати своє життя як викуп за багатьох.
Сьогоднішнє євангельське читання можна умовно поділити на дві частини. Перша частина — Христос об’являє своїм учням грядущі події. Зокрема, наступної неділі ми вже побачимо, як Він славно входить у Єрусалим. Друга частина показує нам разючу різницю життєвої перспективи, яку малюють собі Його учні. Яків та Іван, сини Заведеєві, думають, що Христос іде для того, щоб узяти владу у свої руки, як земний месія засісти на престолі слави. Мріючи про своє майбутнє, вони звертаються до Господа: «Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросим. Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? Зволь нам, — ті йому кажуть, — щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі» (Мр. 10, 35–37). Які різні перспективи: Божа і людська! Яке різне розуміння, що таке слава, у Божих і людських очах!
Вслухаючись у сьогоднішнє Євангеліє, звернімо увагу на три слова: «слава», «хрещення» і «чаша». Із людського погляду, поняття «слава» означає «брати», «приймати від інших почесті», «мати владу». Коли ми споглядаємо пам’ятки того часу, наприклад кам’яні зображення тріумфів царів Месопотамії, Єгипту, то бачимо, що на них зображені раби, які приходять прославити свого правителя і приносять йому дари. Людська слава передбачає одержання чогось через пригноблення, приниження інших та панування над ними. Тому Христос каже: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх» (Мр. 10, 42).
Але це не та слава, яку йде приймати Христос у Єрусалимі. Слава нашого Бога, Творця і Спасителя, полягає не в тому, щоб щось брати в людини, Йому від нас нічого не потрібно, а в тому, щоб давати. Бог є джерелом нашого життя, відродження, зцілення, спасіння. Він прославляється тоді, коли дає все те, чого ми дуже потребуємо, без чого не можемо жити, бути людьми. Христос іде до Єрусалима, щоб прославитися. Але Його славою буде розп’яття.
Господь говорить про ту славу, яку побачать Його учні в Єрусалимі за кілька днів, у зв’язку із хрещенням, що дослівно означає «занурення». Адже Він іде зануритися в повноту існування людини, зокрема її страждання і смерті, щоб занурити людину в глибину свого божества і дати їй життя вічне. У цьому полягає те хрещення, яким Він має хреститися.
Чаша, яку має пити в Єрусалимі Господь, у Старому Завіті означала гнів Божий, її мав до дна випити грішник. Але Він іде наповнити цю чашу власною кров’ю, яку хоче дати своїм учням на Тайній вечері як джерело життя вічного. У Христі вона стає чашею спасіння для людини. Ось чому ми співаємо на Літургії, наближаючись до неї: «Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призову» (пор. Пс. 116, 13).
Ось що сказав Христос учням про чашу: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і христитися хрищенням, яким Я хрищусь? Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким Я хрищуся, христитиметесь» (Мр. 10, 38–40). Так і станеться. Яків буде першим мучеником серед апостолів, який загине в Єрусалимі близько 44 року після Христа. Він хреститиметься тим хрещенням, про яке сьогодні чує від Учителя, і питиме Його чашу до кінця. А цей Іван — це Христовий улюблений учень, який спочине на Його грудях на Тайній вечері та який єдиний з апостолів лишиться разом із Марією біля Нього і бачитиме Його розп’яття і смерть, а також опише цю подію як момент прослави Сина Божого. Саме він, відомий нам як Іван Богослов, зафіксує такі Христові слова: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив, згідно з владою, що її Ти дав Йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких Ти передав Йому» (Ів. 17, 1–2). І сьогодні, коли ми споглядаємо на ікону розп’яття Христового, то бачимо напис «Цар слави». Момент розп’яття буде моментом, коли ця слава Божа через хрещення Христове і Його чашу виллється на людину як дар Його вічного життя і відкуплення. Це те служіння, яке йде звершити Христос. Він йде не приймати славу від людей, а прославитися своїм Отцем Небесним і віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі в Христі брати і сестри! Часто трапляється так, що людина, яка живе в цьому світі, шукає собі слави, влади. Зазвичай земна влада звершується у двох формах: авторитаризму і деспотії, коли хтось змушує людей до чогось, забирає в них те, що хоче; і популізму, коли хтось намагається догоджати низьким інстинктам хтивості сучасної людини і в такий спосіб здобути в неї високий рейтинг, тобто прославу. Але жодна з тих форм земної слави не є служінням, не має на меті істинного добра людини і тому на гробах тих вельмож напишуть: «Sic transit gloria mundi!» («Так минає слава світу цього!»).
Але сьогодні нам Христос відкриває справжній зміст своєї влади над людиною і світом. Божа влада означає служіння. Тому каже Христос: «…Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10, 43–45).
Ми зібралися на Божу службу. Це момент, коли наш Господь і Спаситель хоче прийти до нас, щоб нам послужити. Він запрошує нас стати причасниками чаші Його крові. Він каже нам не боятися ввійти навіть у страждання, які є невід’ємною складовою людської дійсності поза раєм. Чому? Бо там, на дні людського страждання, Він нас випередить, буде світильником перед нашими ногами, світлом, яке виведе нас у славу Божу, у воскресіння і життя вічне. Навіть серед темряви страждання і смерті Він завжди випереджатиме нас у нашому земному шляху, але водночас запрошуватиме нас бути причасниками Його служіння людині, тобто не боятися прославляти Бога готовністю віддати те, що ми маємо і ким ми є, для потреб сучасного людства, тих, хто у стражданні під час війни є поруч із нами.
Християни в усі часи старалися прославляти Бога у своєму житті. У молитві «Отче наш» ми молимося: «Нехай святиться ім’я Твоє». Що це означає? Коли ми служимо іншим людям, як Христос послужив нам, у нас святиться і прославляється Боже ім’я. А коли ми готові в любові до Бога і ближнього пожертвувати собою, наше життя стає спасінням для тих, кого ми любимо.
Сьогодні Христос питає мене і вас: чи ви готові хреститися тим хрещенням, яким Я хрещуся, і пити чашу, яку Я п’ю? Святий папа Лев Великий говорить, що така готовність є змістом справжнього посту. Якщо наш піст стає хлібом для інших, тобто якщо ми себе в чомусь обмежуємо, віддаючи це потребуючому, то це перетворюється на справжню славу Божу, занурює нас у глибини Божі, робить нас причасниками хліба життя Тіла Христового та чаші спасіння Пресвятої Євхаристії (пор. Disc. sulla Quaresima, 10, 3–5).
У моменти тяжких страждань нашого народу під час цієї злочинної війни просімо Господа, щоб ішов сьогодні перед нами до Єрусалима, щоб Його слово було нашим світлом на темних дорогах земного життя. Вдивляймося пильно в нашого Спасителя, у Його славу, в обличчя нашого Царя слави. У Ньому шукаймо слави, якою нас, улюблених учнів, сам Бог прославить, коли ми служитимемо іншим і віддамо навіть своє життя для життя і викупу багатьох. Господи, вияви сьогодні Твою владу і славу в тілі багатостраждального народу України! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
