Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлий четвер у Черкасах
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
Це така велика радість для мене — бути знову між вами, вас побачити і привітати з цим великим, світлим, найбільшим святом. Властиво, Пасха — перше свято, яке святкували християни і з якого народилися всі інші свята. Тому ми називаємо Пасху святом усіх свят і торжеством усіх торжеств.
Після Воскресіння Ісус Христос насамперед хотів зустріти своїх учнів (сорок днів їм являвся). Бо вони думали, що вже втратили свого Вчителя, втратили надію, втратили все те, чого Він їх учив і до чого готував, а заразом — і ту силу, якою Він їх наділяв. Але ось коли вони бачать Христа, який страждав, якого розп’яли і відтак поклали до гробу, живим, усе їхнє життя змінюється. Зустрівши Воскреслого, вони зрозуміли все те, що Він їм говорив.
Зустріч потрібна для того, щоб зрозуміти. Ми можемо багато чути про якусь людину, але якщо особисто її не зустріли, із нею пуд солі не з’їли, як каже наш народ, то не можемо сказати, що добре її знаємо.
Ісус Христос хоче, щоб упродовж сорока днів після Воскресіння ми Його пізнали, наново для себе відкрили. Хтось спитає: а де Він? Його можна зустріти вже сьогодні, під час цієї Пасхи. Боже слово нам відповідає: «Він, воскреслий, приходить туди, де збираються Його учні».
Воскреслого Христа можна зустріти в Церкві, у спільноті людей, які вірують. І сьогодні, під час цієї Літургії, ми Його зустрінемо. Той, про кого читаємо в Євангелії, зійде на цей святий престол. Ми причащатимемося Тіла і Крові Христа, не мертвого, а воскреслого. Коли священник запрошує вас до Причастя, то каже: «Зі страхом Божим і вірою приступіть — Христос воскрес!». Церква передає вам того самого воскреслого Господа, про якого чуємо.
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про один дуже глибокий наслідок особистої зустрічі з воскреслим Христом, який розкриває все багатство того, що стається з людиною, коли вона приймає Його силу. Євангелист розказує нам про таємну розмову Вчителя із Никодимом (пор. Ів. 3, 1–15). Він був Христовим учнем з-посеред спільноти фарисеїв, який боявся привселюдно Його визнавати і тайкома приходив до Нього, щоб Його послухати. Ця розмова — цікава і глибока. Хтось може подумати, що Христос глузує з Никодима, кажучи: «Як, ти вчитель Ізраїлю і не знаєш?». Він розповідає про якесь нове народження з висоти. Фарисей дивується: «А як таке можливо — будучи старим, ще раз народитися? Чи треба ще раз увійти в утробу своєї матері, щоб знову пережити народження?».
Христос говорить про інше, нове народження — з води і Духа. Йдеться про Святе Таїнство Хрещення — перший і найважливіший момент зустрічі з живим Христом, який ми пережили тоді, коли занурилися в Його смерть — і разом із Ним воскресли. Це був момент нашого Хрещення. Тому-то на Пасху і впродовж Світлого (Пасхального) тижня ми співаємо замість «Святий Боже» — «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». «Ви» зодягнулися у воскреслого Христа! Будь-яке відродження людини є нічим іншим, як оновленням отого дару вічного життя воскреслого Ісуса, який ми отримали в Таїнстві Хрещення.
Є ще одна цікава частина цього Євангелія, на яку ми зазвичай не звертаємо особливої уваги. Святий Августин, великий отець і учитель Церкви, побудував на ній — а це одне речення! — ціле богослов’я спасіння людини. Йдеться про слова Христові: «Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з Неба: Син Чоловічий!». Августин каже так: «Хочеш вийти на небо — мусиш бути в тому Єдиному, який сходить».
Таїнство Хрещення вживлює в Тіло воскреслого Спасителя. Ми не просто причащаємося Його Тіла і Крові в Таїнстві Євхаристії, а стаємо Його Тілом. Він сьогодні прийде до нас, щоб наповнити нас силою Воскреслого. А ми, як Церква, через Причастя станемо єдиним Тілом воскреслого Спасителя. Тому каже Господь: ми, як Церква, віруючі люди, є його містичним Тілом.
Народжуючи нас із висоти з води і Духа, Хрещення обов’язково веде нас до спільноти. Тож якщо ми хочемо знати, чи хтось є добрим християнином, спитаймо його: до якої парафії ти належиш? До якої спільноти воскреслого Христа ти прищеплений силою Таїнства Хрещення?
Слухаючи сьогодні ці глибокі, основоположні речі про те, що сталося із Христом, у світлі Його Воскресіння ми глибше пізнаємо себе. Як християни, ми ввійшли в Його Воскресіння. Ким ми стали, коли народилися з води і Духа?
Ми переосмислюємо це в нових, воєнних обставинах. Що означає Пасха під час війни? Які плоди святкування пасхальної радості ми, зранений народ України, можемо почерпнути? Сьогоднішнє Боже слово дає нам глибоку відповідь: будь-яке оновлення людини, поповнення її «боєкомплекту», відродження її сил — це ніщо інше, як відновлення її Таїнства Хрещення. А дає нам таку життєву силу, над якою навіть смерть не має влади, воскреслий Христос. І походить вона від Духа Святого. Вдивляючись в обличчя смерті, ми маємо сказати разом з апостолом Павлом: «Смерте, смерте — де твоє жало?» (пор. 1 Кор. 15, 55–57). Смерте, ти не маєш сили і влади над тими, кого Дух Святий народив із висоти!
Ми віримо, що сила благодаті Духа Святого, яка діє в нас, є найважливішими ліками на рани, котрі ми носимо. Це — головний секрет нашої стійкості, нашого відродження. Так було завжди в історії нашої Батьківщини і нашого народу. Усі дивувалися: як українцям вдається щоразу відроджуватися після різних періодів руїни, знищення? Як вони, маючи можливість певний час жити в мирі, знову постають як Фенікс із попелу? Звідки в них та життєва сила? Це є ознакою того, що ми — християнський народ, сила Воскреслого пульсує в нашому тілі, у наших жилах!
Бажаю вам глибоко пережити всі плоди Пасхи. Нам важко. Часом створюється враження, що ця війна — довгий марафон, який ми мусимо бігти. Ба більше, інтенсивність і швидкість бігу щоразу зростає. І ми всі, хто біжить до фінішу, думаємо: коли вже той кінець?!
Для того щоб добігти до кінця, вийти на висоту, треба повсякчас відкривати в собі друге дихання, яким є подих у нас Духа Святого — Духа воскреслого Спасителя. Хай Божественна благодать нас обновить і відродить, надасть нам силу, віру й упевненість у тому, що ми прямуємо до благородної, високої мети. І хай Син Чоловічий, який зійшов із небес на землю, щоб нас із собою піднести, є і буде джерелом і запевненням нашої перемоги й того, що Він допоможе нам осягнути мету, до якої нас кличе.
Тому ми кажемо: ми залікуємо наші рани — бо Христос воскрес! Ми відбудуємо наші міста і села — бо Христос воскрес! Ми переможемо того, хто сіє смерть, силою Воскреслого — бо Христос воскрес! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
