Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлий понеділок
Христос — наша Пасха, тому що Він є всім для всіх. Він є життям. Коли воскреслий Господь зустрічається з нами, то це має наслідки. Стосунки з Ним не бувають порожніми.
… Пасха наша, Христос, принесений у жертву (I Кор. 5, 7).
Преосвященні владики!
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі сестри і брати в монашестві!
Дорогі наші київські парафіяни
і віртуальна велика парафіє в усьому світі, яка разом з нами живе ритмом літургійного молитовного життя за допомогою трансляції «Живого телебачення»!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос воскрес!
Я думаю, що, готуючись до Пасхи і тепер святкуючи її, ви запитували самі себе: а що таке Пасха? Читаючи повідомлення в мас-медіа, натрапляємо на різні звичаї, забобони, тобто все те, що з не має із цим святом жодного зв’язку. Один зі священників пояснював: Пасха — це не є паска і ковбаска, це щось інше. Що ж ми святкуємо? На це запитання я відповім трьома словами. Пасха — це зустріч. Пасха — це стосунок. Пасха — це життя.
Перші християни пояснювали світові, який ще не знав Христа, що Пасха — це зустріч багатьох реальностей: старого і нового, смертного і безсмертного, того, що минає, і того, що залишається. А найважливіше — це зустріч Бога з людиною. Цій зустрічі важко дати визначення, тому ми досі називаємо Пасху таїнством. Йдеться не про те, що в ній є щось секретне, приховане. Навпаки, про неї мають знати всі, увесь світ. Водночас Пасха — це така глибина, яку важко збагнути.
Пасха — це зустріч із воскреслим Спасителем. Від моменту Воскресіння Христового починається ціла низка зустрічей: ангелів і жінок-мироносиць перед гробом; жінок і апостолів; воскреслого Господа, який являється своїм учням, і тих, що постійно з Ним були, ходили і тепер Його заново мають зустріти. Пасхальний час справді є періодом унікальних зустрічей різних категорій людей із воскреслим Спасителем.
Пасхальне таїнство — це особистий стосунок із Воскреслим! Цікаво, що ранні християни під час святкування Пасхи народжували нових членів своїх спільнот, хрестили людей. Тому впродовж Світлого тижня ми співаємо замість «Святий Боже» гімн «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Ми маємо унікальні пам’ятки християнського письменства другого століття, з яких дізнаємося, що християни говорили про Пасху тим, кого запрошували повірити у воскреслого Спасителя. В одному з таких текстів, проповіді Мелітона Сардійського, читаємо, що Пасха — це стосунок воскреслого Господа з людиною. Христос дав себе бичувати для тих, кого катують. Христос дав себе засудити, щоб бути всім для тих, кого судять. Христос пережив Пасху для того, щоб бути всім для тих, кого вбивають. Христос ліг до гробу, щоб бути всім для тих, кого хоронять. Христос увійшов у смерть, щоб бути всім для тих, хто є мертвий. Христос воскрес для нас, щоб воскрешати! (пор. Hom. Pasq., c. 2–7; 100–103).
Звернімо увагу на присутність у цьому тексті слова «для». Христос є для людини, щоб увести її в якусь нову дійсність. Тому, каже апостол Павло, Христос — наша Пасха (пор. I Кор. 5, 7). Воскреслий Господь виступає ініціатором цієї зустрічі. Часом лякає, часом дивує, але завжди торкає, бере за руку і веде далі. Бо Пасха — це стосунки між тими, хто шукає Бога, і тими, хто Його знайшов. Пасха — це таїнство зустрічі та її наслідків. Бо зустріч завжди веде до стосунків. Ми знаємо, що апостоли щоразу по-новому відкривали свого Учителя. Іноді вони Його не впізнавали. Адже ті стосунки, які вони мали з Ним до Його смерті, начебто обнулилися в момент Його розп’яття. Однак потім усе знову почало зав’язуватися.
Христос — наша Пасха, тому що Він є всім для всіх. Він є життям. Коли воскреслий Господь зустрічається з нами, то це має наслідки. Стосунки з Ним не бувають порожніми.
Як відомо, коли в стосунках щось не передається, вони маліють і поступово вмирають. Натомість коли вони наповнюють особу, роблять її іншою людиною, тоді дають їй можливість рости. Ми називаємо їх животворними, тому що вони начебто підживлюють людину, наповнюють її тим новим, за чим вона спрагла.
Тому Пасха завжди є життям. Воскреслий Христос, зустрічаючи нас, зокрема у Святих Таїнствах Церкви, наповнює нас своїм вічним життям. Пасха — це свято життя, над яким навіть смерть не має більше влади. Це життя пливе з воскреслого Христа-Спасителя, Переможця, який смертю смерть подолав і навіть тим, що в гробах, життя дарував.
Фахівці, зокрема психологи та соціологи, які досліджують душевний стан і поведінку людей в екстремальних обставинах, стверджують, що коли в Україні почалася велика війна, усі стосунки між людьми начебто обнулилися, обірвалися. Ми всі стали інакшими. Ми все переоцінюємо: сприйняття самих себе; ставлення до ближніх; розуміння, хто є свій, а хто — чужий, від кого я можу очікувати допомоги; хто колись називався моїм найкращим другом, рідним і близьким, а виявився чужим і далеким.
Проте у Воскресінні Христовому навіть драма війни перетворюється на Його пасхальне таїнство. Ми відчуваємо, що Він є з нами і сьогодні запрошує нас будувати з Ним стосунки, зустріти Його. Він подорожує з нами навіть воєнними дорогами України, щоб нас животворити, щоб не дати можливості смерті заповнити людину в наших обставинах.
Цього року ми святкуємо Пасху в травні. Пригляньмося до пасхального таїнства — Христових страждань, смерті й воскресіння — крізь призму стосунків Мами і Сина, адже травень традиційно посвячений Пречистій Діві Марії.
Богородиця стала джерелом людського життя для нашого Бога. Вона, мабуть, завжди чувала над Ним за Його земного життя. Була з ним на Голготі. Можна сказати, що Вона стала не тільки свідком, а й учасницею пасхального таїнства. Вона бачила, як Він страждав, як умирав. Разом із Йосифом Ариматейським, Никодимом та жінками Марія поховала Його тіло. Вона пережила драму Матері, Сина якої вбили. Здавалося б, цей материнсько-синівський стосунок втрачений навіки. Євангеліє не розповідає нам, як Вона зустріла воскреслого Спасителя. Хоча Богородиця начебто відійшла в тінь, проте назавжди залишилася тією, ким є, — Матір’ю. Стосунок материнства завжди окреслює Її як особу. І начебто доповнюючи все те, про що нам не кажуть Євангелія, Церква співає про Пречисту Діву Марію: «Ангел сповістив Благодатній: „Чистая Діво, радуйся!“.
Християнська традиція говорить, що про Воскресіння Христове Її повідомив той самий Гавриїл, який прийшов був до Неї в Назареті, щоб благовістити, що Вона народить Спасителя світу. Сьогодні ми чуємо в Діяннях апостолів, що Вона була серед тих учнів, які першими зустріли, побачили Господа. Ми не можемо збагнути, що пережила Пречиста Діва Марія, коли на Ній і в Ній довершилося пасхальне таїнство — не лише страждання і смерть Її Сина, а і Його славне Воскресіння. Тому ми нині величаємо Її такими словами: «Світися, світися, Новий Єрусалиме. Слава бо Господня на Тобі засяяла»!
Однак ми чуємо, що це історія також про нас, зокрема про спільноту собору Воскресіння Христового, який сьогодні святкує свій престольний, храмовий празник. Нині кияни, які, можливо, ще не зустріли воскреслого Господа, можуть торкнутися животворної дійсності Пасхи через вас, дорогі брати і сестри. Адже Він є між нами. Він є для нас. Якщо нам важко, якщо ми переживаємо втрату, Він є в нас, з нами, для нас, переносить наші клопоти й журбу, щоб ми не почувалися самотніми. Якщо ми шукаємо когось, на кого можна покластися, від кого можна очікувати реальної допомоги, Христос є для нас тут, у спільноті віруючих людей нашого собору Воскресіння. Будьмо разом учасниками зустрічі, стосунку і життя, що пульсує з цього престолу, що є немовби пробитим ребром нашого Спасителя, з якого випливає джерело вічного життя.
Вітаю вас із нашим храмовим святом. Складаю подяку отцям, сестрам, працівникам, служителям — усім, хто творить спільноту учнів Христових. Святкувати храмовий празник собору Воскресіння означає мати можливість пережити зустріч із Воскреслим, як Його учні дві тисячі років тому в Єрусалимі.
Ми сьогодні просимо: Господи Ісусе Христе, ми, Твої учні, часом так само, як апостоли, можемо Тебе не зауважити. Можемо не впізнати Тебе, коли Ти до нас приходиш. Але, благаємо Тебе, Учителю наш: прийди до нас, постукай до нас, дай нам зустріти Тебе — живого, воскреслого Христа в живій парафії, спільноті наших віруючих людей!
Хай це свято Пасхи буде для нас справді доброю нагодою заглибитися в це таїнство. А всі ви, вийшовши нині з храму і почувши запитання, що ви сьогодні святкували, що таке Пасха, скажіть разом з апостолом Павлом: Христос — наша Пасха. Христос воскрес! Воістину Воскрес! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ