Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці в Обухові
Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! (Лк. 1, 28).
Високопреподобний отче ігумене!
Преподобні та всечесні отці!
Достойні брати-семінаристи!
Дорога наша Богом люблена Обухівська громадо!
Дорогі в Христі, брати і сестри, наші діти!
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят — Благовіщення Пречистої Діви Марії. Сама його назва говорить про щось добре, звіщене нам нині.
Благовіщення робить нас учасниками однієї справді таємної події: до зарученої дівиці, яка перебувала на своєрідному «подружньому карантині», в ізоляції від усіх інших у суспільстві, у Назареті, що в Галилеї, приходить архангел Гавриїл. Властиво, ця околиця була периферією Ізраїльської держави, яку ніхто ніколи серйозно не сприймав, а галилеян вважали в Єрусалимі релігійно непевними.
Прислухаємося, що каже архангел і постараймося разом із Богородицею заглибитися в зміст того благовісту. Ось його слова: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!» (Лк. 1, 28). Що означає «радуйся»? Дослідники цієї фрази зауважують, що вона була незвичною, бо юдеї так між собою не віталися. Юдейський привіт звучав «Шалом!», тобто «Мир тобі!». Слово «радуйся» радше було характерним для греко-римської культури. Воно не вказує тут навіть на якийсь сентимент чи людську розвагу, відвернення уваги від невтішної дійсності.
Тож який зміст вкладає Гавриїл у це перше слово? Якщо ми вслухаємося у його зміст, то зрозуміємо, що ця радість походить від повноти Божественної любові. Це вічна творча любов, яка в лоні Отця зродила Його єдинородного Сина, яка дихає силою Духа Святого, огортає цю покірну, ще нікому не відому наречену — Пречисту Діву Марію в Назареті. Цим «радуйся» Дух Святий впроваджує Її в лоно Святої Тройці. Бо той, кого Отець споконвічно, безначально народив у своєму лоні без матері, сьогодні силою благодаті Духа Святого вкладається в лоно Пречистої Діви Марії.
Гавриїл благовістує радість здатності людини любити так, як сам Бог. Кожен із нас створений саме для того, щоб любити і бути любленим. Це відчуття, ця дійсність справді радує людину, яка осягає мети свого існування.
Архангел, який за своєю службовою функцією стояв перед Божим престолом (пор. Лк. 1, 19), сьогодні стає перед Пречистою Дівою Марією. І Вона відтепер слугує Божим престолом, на якому спочине вся повнота божества. Бо Син Божий зачинається в Її лоні, беручи на себе людську природу, людське тіло. Той, задля кого і з огляду на кого був створений Усесвіт, вершина буття неба і землі, сьогодні знаходить свою повноту в лоні Пречистої Діви Марії. Радується не тільки Вона, — радується небо і земля, усе Боже творіння, яке огортається в цей момент силою Божественної любові.
Друге слово, яке каже до Марії Гавриїл, — «благодатна». Це означає, що Вона повна благих дарів, які Бог хоче дати людині. У це свято і в цей момент Бог дає людині не тільки те, що має для неї, а й те, ким Він є. Небесний Отець дарує людині найдорожче, що в Нього є, — свого єдинородного Сина. Пречиста Діва, як благодаті повна, нині промовляє: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!», тобто Вона відповідає «так» на дар Божественної любові. Цей дар лише тоді стає тілом, коли Вона його приймає. Бо не можна комусь щось подарувати проти його волі. Благовіщення є святом відповіді людини устами Богородиці на дар спасенної Божественної любові, яка робить людину благодатною, благодаті повною.
Третє слово — «Господь з Тобою!». Воно означає не лише якесь людське заохочення не боятися і прийняти дар, а є чимось набагато глибшим. Сьогодні в читаннях Літургії з Вечірнею ми чули про об’явлення Бога Мойсеєві в пустелі у вигляді палаючого куща. Бог каже: «Я почув плач Мого народу. Хочу прийти і врятувати його, тому, Мойсею, посилаю тебе». Мойсей боїться, питає: «Як я зможу вивести Твій народ із рабської неволі?». І чує у відповідь: «Я буду з тобою» (пор. Вих. 3, 1–12). Запевнення, що все те, про що ти чуєш, станеться не людською силою, а завдяки силі Божій, яка буде в тобі і з тобою, є ключем Доброї новини. Інакше ця новина була б утопією чи лише гарною ідеєю, яка не має шансу бути втіленою.
Те саме «Не бійся! Я з тобою!» промовляв Господь до Ісуса Навина, який увів ізраїльтян в обітовану землю, хоч перед ними була велика боротьба, бо потрібно було вивести ворогів із тієї землі (пор. Іс. Нав. 1, 5). Із тим самим словом Бог звертається до ізраїльтян, які повернулися до Єрусалиму. Храм єрусалимський знищений, а Господь через уста пророка каже: «Я з вами! Те, що ви зробите, перевершить вашу уяву, силу, ваші мрії. Храм і місто, які відбудуєте, будуть ще кращими і величнішими від того, що було зруйновано!» (пор. Аг. 1, 13; 2, 2–4).
Свято Благовіщення Христова Церква називає початком нашого спасіння. Адже це подія входження Сина Божого в історію людини, воплочення, тобто момент, коли Господь узяв на себе людське тіло, нашу історію та природу.
У Благовіщенні ми вбачаємо зміст і суть існування Церкви Христової. Тому ми нині не просто згадуємо подію в Назареті, яка сталася дві тисячі років тому. Те, що відбулося тоді, стає нашою дійсністю. Це сьогодні каже Господь Бог до Христової Церкви, до спільноти віруючих християн: «Радуйся, благодаті повна Церкво Моя, Я з тобою!». Це сьогодні Він ще раз нам пригадує, що в кожному історичному моменті через віруючих людей вкладає своє Слово в лоно людства. Це сьогодні Церква Христова відчуває, що на нас спочиває повнота благодаті Святого Духа, якою вона живе у Святих Таїнствах. Боже слово називає Церкву Христову Господньою нареченою. Це сьогодні в лоно кожної віруючої людини Бог вкладає ту силу, про яку чуємо: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить» (Лк. 1, 35). Це зміст духовного життя. Немає духовного життя без сили і благодаті Духа Святого.
Ця таїнственна природа Церкви Христової звершується на нас тоді, коли ми, відповідаючи на своє християнське покликання, відкриваючись Божій любові, кажемо Йому «так». І Бог входить у наше серце, а ми чуємо: «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1, 37), за словом сьогоднішнього Євангелія.
Це слово «радуйся» так сьогодні відлунює в серці кожного, хто сказав «так» на особистий поклик до святості в наш час! Багато хто легко уявляє собі радість того моменту, коли наречений стає на коліно перед своєю нареченою, дає їй подружню обручку і просить її вийти за нього заміж. Він очікує слова «так». Мабуть, щось подібне переживає той, хто відчуває покликання до священничого чи монашого стану. Це на голос священика і прикликання Святого Духа Слово стає тілом: у Таїнстві Євхаристії хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христа. Це Боже запрошення прийняти у своє лоно силу Божого слова, щоб його проповідувати, щоб цим Божим словом пекти серця людей. Коли він чи вона скаже Богові «так», то у відповідь почує: «сила Всевишнього тебе отінить» (Лк. 1, 35).
Сьогоднішнє свято дає нам відчути те особливе слово, звернене до кожного з нас особисто: «Господь з тобою!». Свого часу патріарх Любомир говорив: «Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо». Бо сила добра та Божої любові, в ім’я якої ми чинимо добро, втілює цю силу в нашому житті. Вона робить нас сильними і непереможними. «Тим, які люблять Бога, покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро», — каже апостол Павло (пор. Рим. 8, 28).
«Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!» (Лк. 1, 28). Ми сьогодні просимо Господа Бога в цьому храмі, який уперше святкує свій престольний празник, щоб Він промовив через свого архангела до нашої заплаканої, засмученої багатостраждальної Батьківщини: «Радуйся Україно, земле, благодаті повна! Господь з тобою, український народе!». Бо тепер обличчя заплаканої матері, жінки є іконою нашої Батьківщині й рідного народу. Хто може її втішити? Яке слово радості людина може промовити до тієї, що втратила сина, чоловіка — найріднішу людину — у цій жахливій війні.
Ми кажемо: Боже, пошли свого архангела! («Гебер Ель», тобто Гавриїл, означає «сила Божа», тому коли архангел говорить, то не тільки промовляє гарні слова, а й несе в собі все те, про що каже.) Пошли нам Твою силу! Зроби нас повними Твоєї благодаті, щоб ми здійснили покликання, яке Ти сьогодні ставиш перед кожним із нас! Зроби нас сильними Твоєю силою! Як колись Ти був із Мойсеєм, Ісусом Навином і тими, що відбудовували Твоє місто Єрусалим, робили його кращим, ніж воно було до зруйнування, нехай це стане дійсністю тепер у нашій Батьківщині. Скажи сьогодні нам, нашому війську, синам і донькам України: Господь з тобою! Зроби неможливе через силу благодаті Святого Духа! Ми віруємо, що, прийнявши сьогодні Добру новину з небес, виженемо ворога з Батьківщини. Ми віримо, що Господь буде з нами і ми зможемо цю радість, яку нині чуємо з небес, втілити в наше національне буття. Нехай Благовіщення буде для кожного з нас святом великого світла надії, радісним моментом часу Великого посту і началом нашого спасіння. Господи, будь з нами! Бо іншого, крім Тебе, помічника у наших скорботах ми не маємо! Боже сил, через молитви Пречистої Діви Марії помилуй і спаси нас! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
