Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Богоявлення Господнього
І сказав той, хто сидить на престолі:
«От, нове творю все» (Одкр. 21, 5).
Преосвященні владики!
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в монашестві!
Дорогі діти нашої Церкви в Україні та різних куточках земної кулі,
які святкують з нами це велике свято!
Дорогі парафіяни цього Патріаршого собору в Києві!
Дорога молоде, дорогі діти!
Христос охрестився! В ріці Йордан!
Сьогодні Божий голос лунає над водами і веде нас на Йордан, щоб зробити свідками, учасниками особливої події. Нині Христова Церква святкує велике свято — Богоявлення Господнє, об’явлення Бога людині та світові.
Ми почули, що на Йордан приходить Христос як безгрішний Агнець Божий, щоб здійснити на собі покутний жест, який робили грішники та немічні, бажаючи покаяння, зцілення від недуг і оновлення життя. Небесний Отець показує своєму народові довгоочікуваного Месію, проголошуючи з неба: «Це Син Мій любий, що Його Я вподобав» (Мт. 3, 17). Дух Святий, явившись у вигляді голуба, засвідчує, що той, хто хреститься, — це Христос, тобто Божий Помазаник. А Іван, начебто доповнюючи приписи старозавітного закону, стверджує, що дійство вважається вірогідним, якщо є два або три свідки. Бачимо, що Син Божий об’являється людині та світові. Його проголошує своїм Сином Небесний Отець, потверджує Дух Святий, який ширяє над водами, а бачить, засвідчує це дійство святий Іван, Предтеча і Хреститель Господній.
Що означає це Богоявлення? Чому ми його сьогодні святкуємо? Який стосунок має ця подія до нас, що силою і діянням Святого Духа беруть участь у цих славних і глибоких таїнствах?
Коли Святе Письмо говорить про Богоявлення, то начебто показує нам обмеженість людської мови, яка не здатна повністю висловити таїнство незбагненно великого Бога. Споглядаючи невимовне упокорення Божого Сина, Іван, тремтячи, каже: «Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» (Мт. 3, 14). А Христос йому каже: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3, 15).
Для того щоб розкрити нам зміст події Богоявлення, ввести нас у її динаміку, Священне Писання в потрійний спосіб висловлює те, що сьогодні стається на наших очах. Передусім, говорячи про хрещення Христа в Йордані, ширяння Духа Божого над водами, Боже слово нагадує нам про створення світу, коли Господь з нічого творить Всесвіт: «Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: „Нехай буде світло!“ І настало світло» (Бут. 1, 2–3). Адже Богоявлення — це не видовище, яке супроводжується зоровими чи звуковими спеціальними ефектами та яке ми маємо споглядати як відсторонені глядачі, сидячи перед холодним екраном нашого телевізора, але вияв, удар та імпульс Божої творчої сили, що змінює того, хто споглядає, оновлює того, хто бере участь у цій події.
Щоб доповнити розуміння вияву Божої сили над водами Йордану, Літургія Церкви сьогодні нагадує нам про те, що ми знаємо зі Священного Писання: як у водах Червоного моря загинув фараон з усім своїм військом. Ізраїльський народ побачив Божу силу, яка зруйнувала силу поневолення, що тримала цей народ у рабстві. Натомість виявилася нова, Божа, сила, яка кличе і веде до свободи (пор. Вих. 14).
Ще один спосіб висловити зміст і наслідки «ударної хвилі» Божої творчої сили, яка сьогодні виявилася над Йорданом, — образ роздягання і зодягання. Христос, скидаючи із себе одяг, занурюється, начебто зодягається в йорданські хвилі. Святе Писання Нового Заповіту говорить нам, що в хрещенні Ісуса в Йордані ми побачили не тільки Богоявлення в Сині, а й нове створення самої людини.
«Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27). Ці слова апостол Павло каже тим, хто став учасником цього йорданського Богоявлення через Таїнство Хрещення, — каже, що ми роздягнулися, скинули із себе стару людину, з її вчинками, гріхами та неправдою, а натомість зодягнулися в нову людину, у самого Господа і Спасителя. Ми стали оновленим людством у Христі.
Прислухаймося, що означає скинути із себе стару людину, а зодягнутися в нову. Апостол Павло говорить про те, що стара людина ознаменована неправдою: «Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст! Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця» (Кол. 3, 8–10).
Під час земного життя в нашому нутрі начебто співіснують дві дійсності — стара і нова. Стара людина, за словами апостолів, має з дня на день занепадати. Ми повинні умертвлювати грішні вчинки плоті, натомість виявляти силу нової людини, яка увійшла в наше нутро, у яку ми зодягнулися в Таїнстві Хрещення, нашого нового створення.
Сьогодні до нас звернені Господні слова, які проголосив був ще пророк Ісая про майбутнє оновлення всього Божого творіння: «Бо ось Я творю нове небо й нову землю, і те, що було перше, не буде згадуватися більше, ані спадати на думку» (65, 17). Ці слова починають нині здійснюватися.
Як учасники цього великого йорданського Богоявлення, ми, християни, отримуємо нове світло, — світло розуміння, або просвічення. Поглянувши на наше сьогодення, на Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, який входить у води України, занурюється в наше життя, відкриємо глибокий, оновлювальний зміст цього свята, особисто переживаємо імпульс Божої сили, яка нас оживляє.
Та оборонна війна, боротьба, яку веде наш народ на рідних землях, у світлі йорданського Богоявлення виявляється як протистояння між старим і новим. Адже поневолювальна російська ідеологія не пропонує нічого іншого, як повернення до старого. Нас, дослівно, хочуть зодягнути в старі імперські, совєтські способи мислення, життя. Нам накидають неправду, фальшиве сприйняття навіть самої людини. Мабуть, багато хто з вас пригадує, що совєтська ідеологія хотіла створити новий вид людини — «homo sovieticus» («совєтську людину»). І сьогодні російська імперська політика, яка прагне відновити радянський союз, будує майбутнє як повернення до минулого, до старої поневолювальної сили на землі вільної України.
Натомість ми, українці, ведемо боротьбу за нове, за рух до свободи. Ми прагнемо оновлення, яке подає нам Христос у нинішньому животворному імпульсі свого Богоявлення над Йорданом. Ми бажаємо сказати московському фараонові, який із півночі знову засилає своє військо в Україну, як Мойсей сказав був фараонові в Єгипті: «Let my people go» («Відпусти мій народ»). Як вільний народ, ми хочемо рухатися вперед, до свободи, до правди про нас самих, до оновленої людини в Христі.
Апостол Павло наголошує, що головним проявом старої людини є брехня, неправда. І ми бачимо, що неправда стає для нашого ворога зброєю поневолення України і світу. Як сумно, що навіть Церква — московська — перетворюється на симулякр релігійного життя. Замість того щоб проповідувати Христове Євангеліє і оновлювати людину та Всесвіт, вона поширює примітивну ідеологію повернення до радянського минулого, — фальшиву, неправедну ідеологію «русского міра».
Проте нове завжди перемагає, — перемагає не тільки силою людською, а й силою Божою, яка торкається нас сьогодні освяченими водами Богоявлення. Тому нині закликає нас апостол Павло: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість…» (Кол. 3, 12). Каже нам зодягнутися в ту людину, яку Христос виносить із глибин йорданських хвиль, запрошуючи нас до участі в тій новизні.
Слова про нове створіння ми знаходимо й на останніх сторінках Священного Писання, у книзі Одкровення: «І сказав той, хто сидить на престолі: „От, нове творю все“ (21, 5). „Той“ — це наш Бог, Творець і Спаситель, об’явлений у своєму Сині сьогодні над Йорданом. Це Його слово ми чуємо над Йорданом. Це Він у Святому Дусі посилає силу оновлення людині та світові, вінцем якого [оновлення] буде нове небо і нова земля, коли сам Творець утре кожну сльозу з обличчя своїх дітей (пор. Одкр. 21, 3–4).
Дивлячись на наші зруйновані міста і села, на кров, рани, плач українського народу, ми просимо: Господи, зійди до нас своєю оновлювальною, творчою силою. Ми знаємо: те, що походить від Тебе, Твоє нове життя для нас і Твоя правда, завжди перемагає.
Ісусе, Ти, що хрестився в Йордані, окропи нас йорданською водою, щоб вона обновила наші духовні й фізичні сили. Обнови в нас ту життєву силу перемоги нової людини над старою, перемоги нового над старим, перемоги України над російським агресором і поневолювачем. Твоєю силою дай нам відчути, що проголосиш сьогодні над водами України голосом Отця кожному з нас: «Ти — Мій син улюблений (Моя доня улюблена), у тобі Моя сила, у тобі й над тобою ширяє Дух Святий, який ось з тобою і для тебе творить усе нове». Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
