Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Богоявлення Господнього
Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,
троїчне явилося поклоніння (Тропар свята).
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос охрестився в ріці Йордан! Славімо Його!
Христова Церква сьогодні святкує одне з найбільших християнських свят — Богоявлення Господнє. Це свято дає нам можливість не просто чути про ключову подію Нового Завіту, яку згадують усі чотири євангелисти, а й увійти в неї як живі учасники. Через Святу Літургію та обряди великого йорданського водосвяття ми стаємо свідками того, що Церква нині переживає і прославляє.
Євангелист Матей сповіщає нам (3, 13–17), що Христос приходить на Йордан. Сповнюється те, про що попереджав і до чого готував пророк і предтеча Іван Хреститель. Христос приходить — і цей момент Його присутності, занурення в хрещальні води, момент, коли Бог схиляє голову перед своїм створінням, ми називаємо Богоявленням.
Коли Христос вийшов із води, небо відкрилося. Отець промовив, наче представляючи людству свого Сина: «Це Син Мій любий, що Його Я вподобав» (Мт. 3, 17). Дух Святий явився у вигляді голуба, засвідчуючи й підтверджуючи слово Небесного Отця. Над водами Йордану відбулося об’явлення Пресвятої Тройці.
Саме тому Іван Золотоустий говорить, що йорданське Богоявлення є найважливішим явленням Бога в Новому Заповіті: «Тут уперше була явлена Тройця» (PG 49, 362). Ми стаємо свідками явлення єдиного Бога у трьох особах — Отця, і Сина, і Святого Духа.
Проте прислухаймося до діалогу між Хрестителем і Ісусом, який приходить хреститися. Слова, які ми чуємо з уст Спасителя, є надзвичайно важливими й життєдайними для нас сьогодні.
Іван, який попереджав про прихід Бога в історію людини як момент викриття гріха й суду над людством, бачить Божу велич у приниженні Творця, який входить у йорданські води як звичайний грішник. Розгублений і наляканий, Хреститель каже: «Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» (Мт. 3, 14). Інакше кажучи: «Це Ти, Ісусе, мав би викривати мої гріхи, бо Ти — безгрішний Бог». У відповідь Христос промовляє до нього життєдайні слова: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3, 15).
Ця фраза має дві частини. Христос ніби зупиняє місію «обвинувача», кажучи: «Залиши це тепер…». Адже Іван звик до того, що в момент хрещення грішники відкривають перед ним глибину свого серця, виявляють найпотаємніше. А тут на його очах являється глибина таїнства Пресвятої Тройці — безмірна святість нашого Бога.
Слова «… так бо личить нам здійснити всяку правду» означають не істину саму в собі, а Божу праведність. Євангельський термін «δικαιοσύνη» («dikaiosýnē») поєднує в собі значення праведності й святості. У момент хрещення Господь виявляє грішній людині свою святість. В Його упокоренні відкривається велич єдиного Святого. Тому в хрещенні Христа людство замість слова звинувачення чує слово надії, — надії на спасіння, на Божественне усиновлення, на переміну, яку Син Божий приносить у йорданські води.
«Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, троїчне явилося поклоніння» — ці слова тропаря, які ми знаємо напам’ять і співаємо в Божественній Літургії, належать святому Григорієві Богослову. Пояснюючи таїнство хрещення Господнього, він говорить про троїчне поклоніння, що об’явилося над Йорданом: «Христос просвічується — і нехай просвітимося з Ним. Христос хреститься — і нехай зійдемо з Ним у воду, щоб вийти очищеними. Сьогодні являється поклоніння Тройці, бо Отець свідчить, Син приймає хрещення, Дух засвідчує» (Слова на свято Просвічення, Oratio 39, 14–16; PG 36, 348–352).
Святий Григорій вказує, що, з одного боку, над Йорданом об’являються внутрішні взаємини осіб Пресвятої Тройці. Ми бачимо, як Отець любить Сина, як Син поклоняється Отцеві. Бачимо також, як Дух Святий являється у вигляді голуба й засвідчує, що Ісус є Христос — Помазаник Божий, якого Отець помазав Духом Святим ще перед створенням світу. Це унікальне й рідкісне Боже явлення має свій прообраз у Святому Письмі. Ним було ширяння голуба зі свіжою оливковою гілкою над водами після потопу — знак, який приніс Ноєві вістку про завершення Божої кари за людські гріхи (пор. Бут. 8, 8–12). Цей жест означав припинення ворожнечі між Богом-Творцем і Його творінням. Відтоді голуб став для людства символом миру.
Але з іншого боку, каже Григорій, це троїчне поклоніння означає новий вид взаємин між Богом і людьми. Сьогодні ми маємо об’явлення природи християнського культу, християнського благочестя, змісту християнського вшанування Бога, — того способу вшанування Бога, якого не має ніхто інший. Це троїчне поклоніння є нічим іншим, як поклонінням Отцеві в дусі й істині, про яке Христос сказав жінці-самарянці: «… Справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді» (Ів. 4, 23). Тією істиною є Христос. А бути в Ньому, перебувати в істині, можна тільки силою і діянням Святого Духа. Ми з вами здатні на таке вшанування Отця, яким Його шанує єдинородний Син, лише коли через Таїнство Хрещення, занурені в особу Ісуса Христа, стаємо духоносними Божими синами й доньками. Лише тоді ми можемо поклонятися Отцеві в дусі й істині.
І це троїчне поклоніння, яке сьогодні об’являється над Йорданом, є способом життя кожного християнина, сина чи доньки нашого Небесного Отця. Нині Христос об’являє у своєму хрещенні святість Бога, щоб освятити нас. Господь покоряється перед своїм створінням, щоб примирити нас із Собою. Святий Кирило Олександрійський говорить: «У Йордані не лише вода освячується, але перетворюється сама природа тих, хто поклоняється» («Ἐν τῷ Ἰορδάνῃ οὐχ ὕδωρ μόνον ἡγίασται, ἀλλὰ καὶ ἡ τῶν προσκυνούντων φύσις μεταστοιχειοῦται») (In Joannem, PG 73, 232 A). Господь, освячуючи води Йордану, робить це для того, щоб перемінити нас — тих, хто Йому поклоняється. Сьогодні Дух Святий сходить на Христа, щоб спочити на кожному з нас.
Коли ми, занурившись у внутрішнє життя Пресвятої Тройці, будемо помазані Духом Святим, як Ним є помазаний Христос, тоді ми станемо непереможним народом. Перед нашою внутрішньою, духовною, оновленою силою в Бозі буде відступати князь світу цього, як фараон із його військом втопився у водах Червоного моря. Вшановувати Отця Небесного так, як це чинить Його духоносний єдинородний Син, силою і діянням Святого Духа, — ось що означає для нас сьогодні троїчне поклоніння, для нас об’явлене і відкрите над Йорданом.
Однак тепер в Україні свято йорданського Богоявлення також стає моментом великих непорозумінь у нашому народі. Мабуть, ви помітили: кожного року, коли ми виходимо на Дніпро святити води, бачимо людей, які стоять і чекають, коли нарешті закінчиться молитва, щоб першими стрибнути в холодну воду. Йдеться не про поклоніння в дусі й істині Отцеві, не про Таїнство Хрещення, а про поганський ритуал, чужий нашому народові, який підмінює справжній зміст свята, що його звуть Водохрещем.
Постараймося сьогодні пережити цей момент свята як оновлення нашої християнської сутності, нашого покликання бути християнами третього тисячоліття — дітьми Божими, які поклоняються в дусі й істині лише Отцеві, а не силам природи чи екстремальним температурам, що нас оточують. Обновімо в цьому святі печать Таїнства Хрещення, обновімо вогонь Духа Святого Таїнства Миропомазання — і далі крокуватимемо як сини та доньки Божі, які знають, як служити Отцеві в дусі й істині.
Святий Кирило Єрусалимський навчає: «Дух сходить на Сина Божого, щоб через Сина дійти й до нас» (Катехитичне повчання ІІІ, 11–12; PG 33, 440 441). І саме це освячення Духом Божим, Духом Сина, що зійшов у води Йордану, подається нам через причастя та окроплення свяченою водою в цей святий день Богоявлення!
Вітаю вас із цим святом! Бажаю, щоб ви цього дня були зігріті силою любові Духа Святого, оновлені й просвітлені силою святості та праведності Бога, який сьогодні об’являє і дарує нам її. Хай кожен почує ці слова як звернені до нього: «Ти Мій син улюблений, ти Моя донька улюблена — у тобі Моє вподобання» (пор. Мт. 3, 17). Амінь.
Христос охрестився!
† СВЯТОСЛАВ
