Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Преображення Господнього
Молимося за преображення нашої України, усіх нас, за здатність бачити Божу славу навіть у наших стражданнях і немочах. Ми дуже потребуємо віднайти зміст трагічних подій, які з нами відбуваються. Однак ми впевнено, у світлі преображеного Христа, прямуємо дорогою служіння та захисту людського життя, — дорогою людини до слави Його Воскресіння!
Нехай засіяє і нам, грішним, Світло Твоє повсякчасне!
(тропар Преображення Господнього)
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні святкуємо одне з найбільших християнських свят літургійного року — Преображення Господнє. Щоразу, як ми його переживаємо, то щось нове і ще глибше відкривається нам у світлі Божества, яке засяяло на Таворській горі в людській природі Ісуса Христа і яке вражає кожного, хто слухає Боже слово.
Вражають два елементи, які, на перший погляд, не можуть поєднуватися, але поєднуються в особі преображуваного Христа: сяйво Його Божества та страждання, які Він іде прийняти у своїй людській природі. Перший момент — це вияв Божої слави, вічного світла Божества, яке засяяло в людському тілі. Ми бачимо на Таворі об’явлення триєдиного Бога: Отця, який промовляє; Сина, який преображається; і Святого Духа, як хмару, яка начебто огортає всіх присутніх (пор. Мт. 17, 1–9). Ми бачимо також зустріч минулого, теперішнього і майбутнього. Бо на цю гору приходять не тільки три учні, що згодом стануть свідками Христових страстей, а й найбільші особистості Старого Заповіту: Мойсей, який уособлює старозавітний закон, і пророк Ілля, який уособлює всіх старозавітних пророків, що їх Господь Бог посилав Духом Святим зі словом до свого народу.
Друга річ, яка всіх вражає, полягає у змісті розмови Христа з Мойсеєм та Іллею. Лука доповнює образ, який є у Матея, і чітко вказує, що вони говорили з Господом про Його майбутні страждання — «говорили про Його смерть, якої Він мав зазнати у Єрусалимі» (Лк. 9, 31). Це те близьке майбутнє, що зустрічається з теперішнім учнів, які бачать преображення, і з минулим, що його приносять із собою Мойсей та Ілля. Ми бачимо світло Божества, але чуємо про терпіння Ісуса Христа, який, будучи Богом, прийняв людське тіло і йде до Єрусалима страждати і померти. Сьогодні нам відкривається зміст цієї смерті. Ми чуємо про остаточну мету — дорога до неї пролягає через життя і створення людини, через її страждання, які ведуть до воскресіння і Божої слави! Найвищий її вияв — в особі Ісуса Христа, який нині преображається, проте потім іде до Єрусалима, щоб померти і воскреснути. Цікаво, що закінчується опис цієї події наказом, який дає Ісус Христос, щоб нікому не розповідати про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
Отож на Таворській горі розкриваються зміст і мета страждань кожного віруючого християнина, якими є слава Божа і воскресіння в Христі-Господі. Тому рання Церква, передала нам, окрім євангельського тексту, свій досвід. Кожний мученик, той, хто йде за Господом на смерть і страждання, є свідком Воскресіння. Бо ж Христос показав славу своїм учням, щоб вони усвідомили, що ті його страждання, на які Він іде і яких вони невдовзі будуть свідками, є добровільними, але і вони не становлять кінцевий момент пасхальних подій. На Таворській горі ми маємо передсмак чи провіщення слави Воскресіння. Те Христове тіло, яке ми сьогодні бачимо преображеним, розіпнуть і покладуть до гробу, однак потім Його учні побачать це тіло прославленим разом із хресними ранами і з ним Спаситель до них прийде у своєму Воскресінні.
Преображення Господнє є для кожного українця святом великої надії, бо ми шукаємо змісту наших страждань. Ми нині чуємо, що Божа слава у Преображенні Христовому проявляється саме в людині і через неї. Ось чому святий папа Іван Павло ІІ казав, що людина є дорогою Церкви. А Ісус про себе сказав: «Я — путь, істина і життя!» (Ів. 14, 6). Це та єдина дорога, до якої Він закликає кожного і яка веде до істинної слави Божої, що виявиться в людині, — дорога до Бога, до самого себе і до ближнього! Усі наші труднощі та страждання остаточно виявлять світло, присутнє у віруючій людині, — виявлять самого Христа, який перебуває в кожному людському терпінні аж до кінця світу, що Його [терпіння] сам Господь сьогодні преображає, тому що веде всіх нас у Воскресіння.
Можна сказати, що сьогодні розп’ята Україна, святкуючи преображення Ісуса Христа на Таворі, віднаходить світло серед темряви, славу Божу серед страждань, воскресіння серед смерті та силу серед безсилля. Віднаходить свій шлях до перемоги в тому дивному, але дуже глибокому слові Небесного Отця, яке вказує нам, розіп’ятим у великодню п’ятницю України, на Ісуса: «Це — Мій улюблений Син, якого Я вподобав: Його слухайте» (Мт. 17, 5).
Сьогодні молимося за преображення нашої України, усіх нас, за здатність бачити Божу славу навіть у наших стражданнях і немочах. Ми дуже потребуємо віднайти зміст трагічних подій, які з нами відбуваються. Однак ми впевнено, у світлі преображеного Христа, прямуємо дорогою служіння та захисту людського життя, — дорогою людини до слави Його Воскресіння! Тому зараз нам тут разом із Христом добре бути так, як Петрові, Якові та Іванові (пор. Мт 17, 4) — людині добре там, де є Бог. Це нам, у це світле свято, Христос, торкаючись кожного, каже, подібно як своїм переляканим учням на Таворі: «Устаньте, не бійтеся!» (Мт. 17, 7). Нехай це відчуття Божої близькості супроводжує нас у цих непростих обставинах сьогодення України. Нехай світло Христового Преображення просвітить обличчя кожного засмученого, стражденного українця. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
Фото з архіву
