Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Різдва Христового
Сьогодні прийшла надія народів,
щоб визволити нас із неволі ворожої
(Стихира на литії Великого повечір’я Різдва Христового).
Преосвященні владики!
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Люблена Богом світова українська громадо в різних куточках земної кулі,
яка зараз молиться з нами тут, у Патріаршому соборі в Києві, за допомогою прямої трансляції!
Дорогі наші київські парафіяни!
Дорогі діти, дорога молоде!
Дорога Україно!
Христос народився!
Сьогодні небо і земля, усі куточки землі разом святкують, радіють народженню в людському тілі вічного Бога. «Бог предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь», — колядує українська земля. Вглядаючись у це дивне таїнство, коли ми можемо бачити невидимого, всемогутнього і вічного Бога на руках Марії як маленьке, беззахисне, але таке лагідне і світле Дитятко, відчуваємо, що цього дня Бог на землю зійшов, але людина на небеса восходить. У краю, у народі, який ходить у темряві, засяяло світле велике, бо з нами Бог (пор. Іс. 9, 1), співає Церква Господня.
Вдивляючись в обличчя новонародженого Спасителя, заглибмося, вдумаймося у зміст цієї великої події, яку історики всіх часів і народів називають моментом епохальних змін, адже з Різдвом Христовим починається нова ера в історії людства. Усі церковні піснеспіви цього свята запрошують нас пізнати чи навіть переосмислити його зміст. Різдво приносить світло розуміння, яке відкриває нам якусь глибоку істину не тільки про ту подію, що відбулася дві тисячі років тому, а й про наш історичний момент, у якому святкуємо присутність Бога між нами саме сьогодні.
Щоб ми заясніли світлом розуміння, Євангеліє розповідає, що, коли народився Христос, зі Сходу прийшли, ведені зорею, мудреці, які шукали новонародженого царя (пор. Мт. 2, 1). Що означає цей дивний процесійний хід мудреців із центра тогочасної цивілізації до бідного, забутого Вифлеєма, про який вони навіть не могли розпитати тих, кого зустрічали дорогою, і мусили прийти, щоб дізнатися, де те місце, аж до учителів, книжників ізраїльських? Що значить їхній акт поклоніння — дарування ладану, золота й мира цьому новонародженому Дитяті?
Якщо ми заглибимося у книги Святого Писання, то зрозуміємо, що в момент Різдва Христового в Дитятку Ісусі зустрічається минуле, сучасне і майбутнє. Адже досі царство Давида було задвірками великих імперій. Звідти, звідки нині прибули мудреці, завжди приходили загарбники і завойовники, щоб обікрасти Вифлеєм і юдейську землю, щоб підкорити, поневолити ізраїльський народ, депортувавши його дітей до чужої вавилонської землі. Натомість сьогодні з тієї землі приходять уже не воєначальники, завойовники, а мудреці, які, можливо, бачили, відчували, вивчаючи рух небесних світил, динамізм створеного Богом світу, що настала якась особлива хвилина для Всесвіту. Вони приходять щоб упасти ниць і поклонитися цареві, який народився. Приходять не брàти, а принести символічні дари — ладан, золото і миро, визнаючи в Ісусі Христі Царя і Бога, свого Творця і Спасителя. Убогий вертеп стає центром Всесвіту, осердям усього видимого і невидимого світу. Бо лише там є центр, де Бог перебуває!
Тому, дивлячись на це дивне поклоніння волхвів, на ці символічні дари, на цю людську мудрість, яка відкриває світло знання справжньої істини у світлі Божественного одкровення, Церква співає: «Сьогодні прийшла надія народів, щоб визволити нас від неволі ворожої».
Обличчя Божого Дитятка, у якому зустрічається минуле, сучасне і майбутнє… Слухаючи ці глибокі, таїнственні слова про центр Всесвіту, історії, місце, час і простір, де Бог стає людиною, ми в Україні святкуємо Різдво, по-новому, нарешті разом! І сьогодні Господь Бог посилає нам певний вид богорозуміння, світло знання.
Сьогодні той, хто чує слово «Україна» у Європі та світі, бачить українську матір і дитину, тому що мільйони українських дітей і матерів через воєнне лихоліття опинилися поза межами Батьківщини. Та як цікаво: у Священному Писанні символом і знаком надії від Бога є саме народження дитини! Ми вслухалися в цю таїнственну ніч у слова пророка Ісаї: «Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Еммануїл у перекладі означає «з нами Бог».
В усі часи всі народи очікують, особливо коли їм важко, символу надії, знаку, що вони не покинуті, не забуті, — знаку, що навіть тоді, коли вони страждають, Бог є з ними. І ось такий знак колись дав пророк Ісая цареві Ахазові, який боявся північного завойовника (пор. Іс. 7). Сьогодні саме в обличчі маленької української дитини Господь Бог у Різдві Христовому дає знак надії для України та світу!
Один сучасний дипломат, якого я можу назвати геніальним, сказав мені таку фразу: «Україна нині є осередком глобальних, світових змін. Хто не був у Києві, той є аутсайдером світової дипломатії». Сьогодні майбутнє людства і світу кується на українській землі. Світ дивиться на український народ і запитує: а як ви під час війни святкуєте Різдво? Ми відчуваємо, що нині тим місцем, де по-справжньому і по-новому народжується Син Божий, є наша Батьківщина. І в обличчі української дитини, яка завжди є символом любові батька і матері, Господь Бог цього дня посилає слово надії на майбутнє світу. А в Різдві Христовому ми бачимо вияв любові Бога до людини і співаємо, що Бог є з нами, які, зболені цією війною, вступаємо в новий рік, що буде непростим для Європи, України та всього світу. Проте ми входимо в цей новий час разом із Марією і Йосифом та новонародженим Спасителем, співаючи колядку про те, що з нами Бог.
Це свято, у яке ми отримуємо знак надії, яке закликає нас не боятися майбутнього, яке допомагає нам переосмислити, звідки взяти сили для того, щоб далі боротися, яке каже нам, що центр Всесвіту сьогодні б’ється як серце в Україні, кличе нас до світла розуміння, до світла радості й миру, світла надії, що його нині нам приносить наш новонароджений Спаситель.
Із серця нашої Церкви засилаємо всій світовій українській громаді наші різдвяні побажання. Нарешті ми святкуємо Різдво разом! Нарешті ми подолали різні календарні спори минулого! Нарешті звідси, із Патріаршого собору в Києві, того самого дня, коли ми як велика світова родина приймаємо до наших громад народженого Спасителя, можемо привітати наших братів і сестер в австралійському Мельбурні, в аргентинському Буенос-Айресі, у бразильських Куритибі та Прудентополісі. Можемо передати світло різдвяної радості до наших братів і сестер у Сполучених Штатах Америки, від східного берега, з Філадельфії, аж до крайнього заходу, до Аляски, а також до Сан-Франциско та українського Чикаго. Вітаємо українців у Канаді, зі сходу, з Торонто, і аж до далекого заходу, славного Ванкувера, який ще, мабуть, спить. Сьогодні разом із нами святкує український Рим, український Париж, український Лондон, український Мюнхен, український Перемишль, український Вроцлав та український Ольштин.
Із Патріаршого собору передаємо різдвяні вітання нашим братам і сестрам у Криму та на окупованих територіях, куди ще не хочуть пустити Різдво. Прагнемо обійняти наших хлопців і дівчат на фронті, де, можливо, сьогодні є найнебезпечніше місце в усьому світі. Там, у темні й сирі бліндажі, приходить Христос, щоб народитися в серцях українського воїнства, яке виборює нам свободу від ворожої неволі.
Хочемо обійняти українську дитину, яка є найбільш вразливою частиною українського суспільства, позначеного травмою війни. Сотні тисяч наших дітей перестали вчитися, дуже глибоко зранені цією страшною воєнною трагедією. Тому сьогодні, у це свято, приймімо українських дітей в ім’я народженого Христа. Виявімо їм особливу увагу і любов, впровадьмо їх у таїнство християнської віри через оцю різдвяну містерію присутності Бога між нами.
Усіх вас, тих, хто далеко і близько, кого зараз бачу в Патріаршому соборі, щиро вітаю із Різдвом Христовим! Зичу вам веселих свят, бо ця радість приходить з відчуття, що з нами тут, у ядрі сучасної історії світу справді і діяльно присутній наш Бог, Творець і Спаситель.
Бажаю вам не сидіти вдома на свята, а йти колядувати до сусідів, рідних і близьких. Хай колядка, яка в найтяжчі часи була визнанням віри нашого народу, висловом соціального протесту проти загарбників і безбожників, стане голоснішою від сирени повітряної тривоги!
Хай радість, яка відновлює і спасає, заповнить наші серця! Веселих вам свят! Благословенного, переможного нового року, сили Божої благодаті, яка змінюватиме на краще життя людства в усьому світі. Усьому багатостраждальному українському народові в Україні та на поселеннях і з нашого Патріаршого собору кажемо разом: Христос народився! Славімо Його!
† СВЯТОСЛАВ
