Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Успіння Пресвятої Богородиці в Уневі
Бо як Матір Життя до життя переставив той,
хто вселився в утробу приснодівственну (Кондак свята Успіння).
Високопреподобний отче ігумене!
Преподобні та всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Достойні брати-семінаристи!
Шановні представники органів державної влади та місцевого самоврядування!
Дорогі прочани, які сьогодні прибули не лише з Перемишлянщини й Галичини,
а з усієї України до цієї святої обителі!
Рідні й близькі загиблих воїнів і тих, що зникли безвісти, —
вас ми сьогодні особливо хочемо обійняти в час цієї молитви!
Наше доблесне воїнство!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Пречиста Діва Марія скликає всіх дітей Божих на свято. Ми прибули до цього древнього монастиря, щоб відсвяткувати Успіння Пречистої Діви Марії — головний празник цієї обителі, її основну ідею та покликання, що збирають шукачів монашої досконалості саме тут, у святому місці.
Але, власне, що ми сьогодні святкуємо? Хто є та, чиє успіння згадуємо? І яке значення ця подія має для нас, християн третього тисячоліття?
Святе Передання Христової Церкви каже: коли настав час успіння Пречистої Діви Марії, на цю унікальну подію дивним чином зійшлися всі апостоли з усіх усюд. Це означає, що вона була унікальною. Так само, як апостоли мали бути свідками Христового воскресіння — і саме слова «Христос воскрес із мертвих» стали змістом їхньої проповіді, — Господь знову покликав їх до стіп Пречистої Діви Марії, щоб зробити свідками Її успіння і щоб слово про Божу Матір стало невід’ємною частиною проголошення Євангелія. І відтак, як проголошення апостолами віри в Божество Ісуса Христа було центральним у їхній проповіді, так у всіх символах віри ранньої Церкви знаходимо слова: «І воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною»!
Свято Успіння — це зустріч протилежностей. З одного боку, ми згадуємо момент, коли Пречиста Діва Марія наблизилася до межі людського існування, адже кожна людина обмежена часом і простором. А з іншого боку — Вона ці межі людської природи переступає. Жодна літургійна книга нині не згадує смерть, а говорить лише про успіння Богородиці. Вона переступає через смерть і входить у вічне життя — у життя воскресіння, яке вже носила у своєму лоні.
Щоб глибше збагнути цю подію, свідками якої ми сьогодні зібралися стати, візьмімо собі за провідника ще одну особу, присутню в цьому святі. Навіть більше, ця особа не просто присутня, а й діяльна й дієва в тій події, яку згадуємо. На жаль, у це свято ми рідко звертаємо неї увагу. Це — третя особа Пресвятої Тройці, Дух Святий, Дух Божої любові й вічного життя, який всюди є і все наповняє, силою діяння якого Марія стала Богородицею.
Якщо ми приглянемося до ікони Успіння Пречистої Діви Марії, то побачимо апостолів, зібраних довкола Її духоносного тіла. Ця ікона дуже подібна до ікони Зіслання Святого Духа: тоді апостоли разом із Марією в сіонській горниці сповнилися Духом, який назавжди надав нового сенсу їхньому життю, служінню і навіть смерті. Дух Святий — це той, хто змінює все, чого торкається.
Ми величаємо сьогодні Пречисту Діву Марію словами: «У Різдві дівство зберегла Ти», взиваючи, що все здійснилося силою і діянням Святого Духа. Коли Богородиця питала ангела: «Як це станеться?» — він відповів: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить» (пор. Лк. 1, 34–35).
Далі співаємо: «В успінні світу Ти не залишила, Богородице» (Тропар свята). Як це можливо? Силою і діянням Святого Духа! Марія восходить на небо, але Дух Святий навчає нас: небо — це не віддалене місце. Небо там, де є Господь. А Він — ближчий у моєму серці, ніж моя власна свідомість. Тому, восходячи на небо, Пречиста Діва входить у життя й місію служіння апостолів Христових. У своєму успінні Вона долає час і простір і стає близькою до всіх своїх дітей силою і діянням Святого Духа.
Ми співаємо Їй сьогодні: «Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя. І молитвами Твоїми ізбавляєш від смерті душі наші» — і серцем визнаємо: це діється тепер, у цьому святі, силою і діянням Святого Духа! Вона — Мати Життя, бо, прийнявши Духа Святого, воплотила другу особу Божу, Сина Божого, давши Йому своє тіло. Як Мати Життя, переходить з одного життя до іншого, із земного в небесне, щоб запросити за собою кожного з нас. І в такий спосіб Вона ізбавляє нас від нашої смертності та гріховності.
Але між двома іконами — Зішестя Святого Духа і Успіння Пресвятої Богородиці — є різниця. В іконі П’ятдесятниці бачимо рух Бога до людини, а в Успінні Богородиці — рух людини до Бога. Це наче биття серця Христової Церкви: коли серце б’ється, воно то скорочується, то розширюється, розганяючи кров життя по всьому тілу. Так і Пречиста Діва Марія сьогодні у своєму Успінні передає Христовій Церкві своє материнське серцебиття. Апостоли, отримавши Духа Святого, розійшлися по світу, щоб потім зібрати всю вселенну в єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. І нині у своєму Успінні Пречиста наближається до кожної своєї дитини. Повертаючись із цього свята, ви прибудете додому не самі, а разом з Нею. Там, де є Мати Божа, усе набуває нового значення.
Сьогоднішня живоносна, духоносна мить — це свято всіх шукачів безсмертя. Вона допомагає кожному з нас силою і діянням Святого Духа перемагати гріх і смерть. Це материнське серцебиття Церкви-матері, яке нині нам передає серцебиття Пречистої Діви Марії, що восходить із землі на небо — і є змістом християнської надії.
Цього року в кожній прощі ми святкуємо нашу надію. Ми маємо надію на перемогу, бо серце Матері Божої б’ється серед нас, і над цим серцебиттям смерть, гріх, війна та зброя не мають жодної сили і влади. Пречиста Діва Марія заступається і молиться за душі наші. Її материнська молитва окриляє нас і є джерелом справжньої християнської радості.
Недаремно свято Успіння Матері Божої завжди збирало довкола себе шукачів безсмертя, якими від перших століть християнства були монахи і монахині. Вмерти для світу і жити для Бога можна тільки силою і діянням Святого Духа. Серцебиття Пречистої Діви Марії по-особливому відчувається в динамізмі монашого життя і кожної монашої спільноти.
Тому сьогодні ми вітаємо насамперед студійську братію з престольним празником Свято-Успенської Унівської лаври. Саме на це свято ми скликаємо вас, брати і сестри, як шукачів безсмертя, сповнених Духа Святого і окрилених вірою у воскреслого Спасителя.
Святкуючи Успіння Пречистої Діви Марії, ми живемо тим, чим жила і в чому відійшла у вічність Мати Божа. Але сьогодні свято в Уневі особливе — ми святкуємо 160-річчя великого українця, християнина й очільника нашої Церкви праведного митрополита Андрея Шептицького.
Ця Унівська обитель історично й інтимно пов’язана з родом Шептицьких — Левом і, особливо, Атаназієм Шептицьким. Родовий герб Шептицьких розмішений на фасаді цього святого храму, а на фасаді каплиці монастиря є особливий напис латинською мовою, що говорить про Атаназія Шептицького, «архиєпископа і митрополита Київського і всієї Русі; єпископа Львівського, Галицького, Кам’янецького; архимандрита Києво-Печерського, Унівського», який відновив цю каплицю 27 вересня 1734 року.
Та особливого нового життя ця обитель набула за митрополита Андрея Шептицького. Саме він її відродив як монашу обитель. І сьогодні ми хочемо пригадати один чин митрополита Андрея, який прославив нашу Церкву та наш народ на весь світ і назавжди зруйнував будь-які схеми ворожої російської пропаганди. Ця обитель стала свідком порятунку багатьох єврейських дітей під час Голокосту Другої світової війни. Недаремно сьогодні ювілей праведного митрополита Андрея святкує навіть київська єврейська громада. І це не були поодинокі випадки. Це була воля і скоординована, планована дія Шептицького в тілі всієї нашої Церкви. Чому? Бо він бачив у кожній людині образ і подобу Бога. Незалежно від походження, мови чи релігії вбачав у кожній людині передусім сина чи доньку нашого Бога — Творця і Спасителя. Митрополит доклав усіх зусиль, щоб наша Церква була лоном, яке рятує і дає життя серед розбурханого океану смерті війни. Його брат, архимандрит Унівський, блаженний священномученик Климентій Шептицький, уже визнаний світовою єврейською громадою Праведником народів світу, і ми сподіваємося, що Яд Вашем незабаром прийме історичне рішення і вшанує цим визнанням нашого праведного митрополита Андрея.
Ми сьогодні просимо: Господи, через свою Матір пошли нам зорю надії для України. Українські матері плачуть, оплакуючи своїх загиблих синів і дочок і тих, хто пропав безвісти. Мати Божа, оберни наші сльози на радість. Саме сьогодні, за дивним Божим провидінням, десь на Алясці зійдуться могутні світу цього. Пречиста Діво Маріє, наверни їх, пошли їм благодать Духа Святого, щоб вони відвернулися від війни до справжнього, справедливого миру.
Мати Божа, утри сльози України, бо в Тобі ми маємо єдину нашу заступницю, справжню, не тільки людську, а понад людську Матір і покровительку. Тобі сьогодні посвячуємо себе, наше військо, наших дітей, нашу Державу, нашу Батьківщину. Молитвами Твоїми заступайся і рятуй душі наші. Амінь. Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
