Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Воскресіння Христового
Високопреосвященний владико Вісвальдасе —
Апостольський нунцію в Україні!
Преосвященні владики!
Всесвітліші, всечесні та преподобні отці!
Наше достойне духовенство і монашество!
Дорогі діти нашої Церкви!
Дорогий український народе в Україні
і далеко на поселеннях сущий!
Христос воскрес!
Ці могутні слова, ця добра новина сьогодні об’єднують небо, землю і глибини підземні.
Христос воскрес — і знищена смерть. Ми вже маємо досвід того, що зло більше ніколи не є остаточним, а життя має продовження. Христос воскрес — і все те, що було в темряві, просвічується; те, що було налякане, починає радіти; те, що було зранене, зцілюється. І це дивовижне слово про Воскресіння Господнє веде нас до зустрічі з Воскреслим, який приходить до нас після своїх страстей, розп’яття, смерті, погребіння та подає нам надію на воскресіння і життя вічне.
Цікаво, що святі Євангелії, які описують перший досвід ранніх християн, що зустріли воскреслого Христа, передають щось дуже унікальне, особисте і неповторне. Підсумовуючи все сказане у святих текстах, це можна висловити однією фразою: з тими людьми щось сталося. Особистий досвід жінок-мироносиць, які зранку прибігли до гробу, описується як досвід землетрусу. Не знаю, чи хтось із вас коли-небудь переживав землетрус. Це досвід, подібний до удару блискавки. Каже нам євангелист: «І ось великий зчинився землетрус, — ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: „Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав“ (Мт. 28, 2–6).
А учні, які йшли до Емауса і слухали слова воскреслого Спасителя, не впізнаючи Його, описують інший досвід — досвід вогню. Це вже не той вогонь, що запалює світильники в Єрусалимі, а той, що розпалює людське серце. Кажуть вони: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк. 24, 32).
Досвід Марії Магдалини — це шлях від страху, що щось було остаточно втрачено, до радості знову знайти і побачити свого Вчителя, віднайти найбільший скарб, який тільки може відкритися людині. Цей досвід зустрічі з Воскреслим глибоко потрясає людину. Але це потрясіння не є лише емоцією — це глибока внутрішня переміна. Про цю переміну говорить нам сам Господь наш Ісус Христос.
Перед своїми страстями Він попереджав учнів, що така переміна з ними станеться. Христос каже: «Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться» (Ів. 16, 19). У буквальному перекладі євангелист передає ці слова так: «Ваша журба народить (γενήσεται) радість». Христос продовжує: «Журба жінці, коли вона народжує [γεννήσῃ], бо година її вибила. А вродить дитятко — з радощів, що людина на світ народилася [ἐγεννήθη ἄνθρωπος], вже й пам’яті про болі нема!» (Ів. 16, 20).
Тож досвід Воскресіння — це досвід дивного переродження людини. Як зі смерті Христа постає Його Воскресіння, так і зустріч з Воскреслим є досвідом нового народження для кожного, хто переживає дійсність Воскресіння.
Про це нам цікаво говорить святий Іван Золотоустий, зауважуючи, що з тими людьми справді щось сталося: «Петро… перед служницею злякався, а потім царів і тиранів зневажив» (Гомілії на Діяння апостолів, Гомілія 4, PG 60, 33–36). Тут Іван говорить про Петра, який злякався служниці, жінки, але, переживши зустріч з Воскреслим, перетворився на справжній камінь, на цю скелю. Той Кифа досвідчив переміну страху на стійкість і відтоді вже не боятиметься кинути виклик тиранам, могутнім цього світу. Зустріч із Христом змінює всіх нас, дає нам можливість наново переосмислити, наново пережити і наново побачити перспективу власного життя і служіння.
Святкувати Пасху означає не тільки щось пригадати. Хочу всім вам побажати, щоб, коли ви повернетеся додому після цього пасхального богослужіння, ті, хто побачить вас збоку, могли сказати: «З ними щось сталося». А коли ви їм скажете головну новину сьогоднішнього дня: «Христос воскрес!» — хай вони, дивлячись на вас, зможуть відповісти: «Воістину воскрес!». Стародавня мудрість каже: якщо змінюєш погляд на речі, вони змінюються. А ми сьогодні можемо сказати, що погляд з перспективи Воскресіння преображає людину: зі слабкої і переляканої робить стійку і могутню. Погляд на світ з перспективи Воскресіння змінює світ. Саме це ми сьогодні святкуємо.
Ми святкуємо, особисто переживаючи присутність воскреслого Спасителя між нами. Звідси походить наша нинішня глибока радість. Саме про неї каже Христос: «Оце й ви нині в журбі. Але Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Ів. 16, 21). Христос воскрес, і світ набирає нового сенсу, нового значення. Тому цього дня ми вітаємо одне одного, ділимося цією радістю. Бо як жінки-мироносиці й апостоли після зустрічі з Воскреслим уже не могли приховати правду про цю зустріч і були готові свідчити аж до краю землі, що Христос воскрес, так і ми тепер покликані ділитися і переживати цю радість Господньої Пасхи.
Усіх вас вітаю із цим святом. Бо Пасха — це момент перезапуску людського життя. Часом ми, люди, які живемо і спілкуємося більше з технологіями, ніж з особами, знаємо, що коли зависла програма, немає іншого способу, як її перезапустити. Це те, що стається саме на Пасху з людиною, усім людством і світом. Дайте себе перезавантажити, перезапустити воскреслому Христові! І нехай це світло Воскресіння з вашої втоми, з вашого болю, а часом навіть із вашої розпуки народить життя, радість, надію, стійкість і перемогу для України. Особлива наша молитва до воскреслого Спасителя — це за мир і якнайшвидше завершення війни.
Тому з цього Патріаршого собору Воскресіння Христового ми прагнемо привітати насамперед наших воїнів-захисників, які подарували нам можливість зустріти воскреслого Христа. Бо їхній біль, їхня журба, їхні страждання є особливими. Але з перспективи Воскресіння ми розуміємо й бачимо, що вони у своїх муках посеред війни народжують мир для світу. У своєму протистоянні смерті вони народжують нову Україну, нове суспільство, дають усім нам нову надію. Тому ми їм кажемо: дівчата і хлопці, Христос воскрес!
Особлива наша молитва лунає за наших полонених, цивільних заручників, які терплять тяжкі муки та знущання в російських катівнях. Молимося за викрадених українських дітей, родини полонених та зниклих безвісти. Це вам у день Пасхи каже Господь: вірте, що ваша журба в одну мить на радість обернеться — радість звільнення і віднайдення ваших найдорожчих, бо Христос воскрес!
Окремо хочемо привітати тих українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Наш храм у Донецьку подібний до запечатаного римською владою Христового гробу. Військо не пускає людей до церкви. Окупаційна влада своїм декретом і своєю печаттю закрила нам вхід до нашого храму. Але ми вам кажемо, дорогі брати і сестри, що нас чують і моляться: як ангел відкотив цей камінь і запросив жінок увійти, так одного дня це станеться з вами. І вашої радості ніхто від вас уже не відбере. Тому вам ми кажемо: Христос воскрес!
Також вітаємо наших волонтерів, рятувальників, працівників усіх служб, медиків, енергетиків — усіх тих, хто найближче торкається ран України, бачить біду, яку приносить війна, і ту травму, яку вона завдає нашому народові. У світлі Воскресіння можемо ствердити, що прийде момент зцілення ран війни. Бо Христос воскрес!
Усіх тих, хто розпорошений по всій земній кулі, кого війна змусила покинути свою домівку, оселю, малу батьківщину, — хоч би де ви були, чи в Україні як внутрішньо переміщені особи, чи далеко поза її межами, — ми вітаємо і кажемо вам: у світлі воскреслого Христа настане день, коли ваша Батьківщина покличе вас назад додому. І ми відбудуємо все те, що було знищене. Наші міста і села стануть кращими, ніж вони були до війни. Бо Христос воскрес!
Хочу привітати наших батьків і матерів, які чувають над життям і вихованням своїх дітей, усіх тих, хто є далеко і близько. Нехай уся наша велика християнська українська родина сьогодні досвідчить той момент, коли журба на радість обертається, коли сум народжує радість силою воскреслого Спасителя. Усім вам зичу пережити глибину переміни, про яку нам сповіщає святий Іван Золотоустий. Бо та переміна, яка почалася у Воскресінні, не пропаде і не зникне, але щодня підсилюватиметься. А кульмінація цієї сили з висоти настане в день П’ятдесятниці, у день сходження на нас Духа Святого.
Нехай ніхто і ніщо не забере в нас пасхальної радості. Усім вам зичу смачних свячених страв, веселих гаївок. І нехай лунає ця добра новина Україною і світом.
Христос воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
