Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Введення в храм Пречистої Діви Марії
Радуйся, промислу Cотворителя сповнення
(Тропар свята Введення в храм Пресвятої Богородиці).
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі брати-семінаристи, яких так багато сьогодні в нашому соборі!
Дорогі брати і сестри в Україні та різних куточках світу,
які зараз святкують разом із нами в цій молитві завдяки живій трансляції!
Наші достойні парафіяни Патріаршого собору тут, у Києві!
Дорогі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших християнських свят року, але, можливо, водночас і одне з найменш знаних — Введення в храм Пречистої Діви Марії. Воно особливе та надзвичайно глибоке. Незнане для багатьох, але життєдайне для нас сьогодні. Серед усіх свят літургійного року лише це розповідає про дитинство Пречистої Діви Марії. Тож воно вводить нас у містагогію Різдвяного посту, у те тайноводительство, що готує до переживання таїнства Різдва Христового. Спробуймо разом прислухатися, яке глибоке й таїнственне послання ми сьогодні запрошені досвідчити, а, можливо, й більше пізнати.
Це свято нагадує нам про історичну подію. За церковним переданням, коли Пречистій Діві Марії, ще маленькій дівчинці, виповнилося три роки, її батьки виконали обіцянку, складену Богові. Безплідне подружжя Йоакима й Анни пообіцяло, що, отримавши дар дитини, принесе його назад у Божі руки. І сьогодні це подружжя здійснює те, що обіцяло: до храму Божого вводять маленьку дівчинку, у якій Господь задумав звершити велике, глибоке й таїнственне діло. Самі обставини цієї події промовляють дуже багато.
Єрусалимський храм — центр релігійного, політичного, культурного й економічного життя юдеїв, Ізраїлю, усього ізраїльського народу — у ті часи перебував у стані масштабної реконструкції. Її розпочав цар Ірод, про якого ми чуємо в євангельських розповідях про народження Спасителя, який хотів убити Новонародженого і якого деякі історики називають «великим». Приблизно у 20–19 роках до Христа він розпочав величезне оновлення єрусалимського храму.
Важливо зауважити, що це будівництво спричинило серйозні поділи й дискусії всередині Божого народу. Перебудова означала спотворення справжнього Божого культу. Змінюючи храм, Ірод змінював його сенс. Замість простору, де спочиває слава Господня, він створював місце, покликане прославляти земного володаря. Відбувалося одержавлення релігії, і багато духовних осіб того часу сприймали це як підміну правдивого культу єдиного й істинного Бога. На місце Бога ставили нового ідола — царя Ізраїлю — за зразком поганського культу імператора в Римській імперії.
У той час, коли святість храму руйнувалася, релігійна спільнота втрачала духовні орієнтири, а багато провідників народу називали царя Ірода нелегітимним, тому що він не походив з дому Давида і як чужинець узурпував владу в Ізраїлі; у період дивних трансформацій у Єрусалимі Бог сам розпочинає будівництво свого храму — істинного, не з мертвого каменю, а одухотвореного і духоносного; створеного не людським умінням, мистецтвом чи знанням, а силою і благодаттю Святого Духа. Цим храмом стає маленька дівчинка Марія, яка сміливо входить у цей «будівельний майданчик» на Божій горі.
У тому єрусалимському храмі, який Господь Бог сьогодні відкриває священникові Захарії на давній горі Морія, де Авраам колись приніс у жертву свого сина Ісаака, ми бачимо Пречисту Діву Марію. Вона входить у храм, щоб повернути йому справжнє значення, щоб підготувати таїнство воплочення Божого Сина. Адже храмовий простір мав бути місцем зустрічі між Богом і людиною, між Творцем Всесвіту та його народом.
Діва Марія стала єдиним гідним простором, де ця зустріч могла відбутися, і не лише зустріч, а щось незрівнянно більше: ті, що зустрілися — поєдналися. У таїнстві Різдва Христового Бог стає людиною. Людство і Божество поєднуються в Божественній особі Сина Божого. Входячи сьогодні в старозавітний храм, Марія наповнює його новим сенсом. Вона є провіщенням Нового Заповіту, про який говорив пророк Єзекиїл, передаючи Божі слова: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи» (Єз. 36, 26–27).
Дорогі в Христі брати і сестри! Пречиста Діва Марія входить у храм Господній, щоб готуватися до Богоматеринства. І сьогодні Вона запрошує нас у час Різдвяного посту також увійти у храм нашої духовної відбудови, нашого внутрішнього оновлення.
Для нас Введення в храм Пречистої Діви Марії — це свято християнського виховання. Бо ця будова, оновлення, розвиток, вияв предвічного задуму Творця щодо людини — це ї є виховання. Кожен із нас народився людиною, але нам ще належить стати справжньою людиною, реалізувати Божий задум про глибину людства у своєму житті. Ми стали християнами в Таїнстві Хрещення, але щодня мусимо ставати справжніми християнами, виявляти і здійснювати печать Божого усиновлення, що носимо в серці. І Різдвяний піст — це особливий період духовного оновлення і підготування до зустрічі з Христом у тілі Сина Божого.
Свято Введення є також святом нашого священничого виховання. Сьогодні ми особливо хочемо згадати нашого великого вчителя, священника і вихователя Церкви, отця Ізидора Дольницького, який на зламі ХІХ і ХХ століть подарував нашій Церкві модель виховання справжнього христового священника. У наших семінаріях діє братство «Введення в храм Пресвятої Богородиці». Вітаю братчиків, які тут присутні і святкують це свято у нашому Патріаршому соборі.
Задум отця Дольницького полягав у тому, що, як Пречиста Діва Марія готувалася до Богоматеринства в храмі Господньому, так само семінарист готується до духовного батьківства для свого народу у стінах семінарії. Це братство виховало багато добрих священників. Кожен семінарист, ставши його членом, отримав компас — дороговказ у пошуку Божої волі для свого життя. Тим компасом були слова кондака сьогоднішнього свята: «Пречистий храм Спасів, дорогоцінна світлиця, і Діва днесь уводиться в Дім Господній».
Апостол Павло нагадує нам, що Господь створив нас, щоб ми були «храмом Святого Духа» (пор. I Кор. 6, 19). І цей храм ми маємо збудувати в собі у співпраці з Божественною благодаттю.
Я хочу сьогодні надати цьому святові ще одного змісту. Урочисто проголошую його Днем молитви за покликання в нашій Церкві — за покликання до священничого, богопосвяченого і монашого життя. Нам так потрібні нові працівники в Божому винограднику! Господь сам нас закликає до молитви: «Жнива великі, а робітників мало. Моліться до Господаря жнив, що послав женців на свої жнива» (Лк. 10, 2). Коли, як не сьогодні, благати нам Господа Бога, за заступництвом Його Пречистої Матері, щоб на Божій ниві України ніколи не забракло працівників?
Ми тепер особливо відчуваємо, що в умовах війни потреб стає дедалі більше, а робітників і робітниць — менше. Тому молімося за наших батьків, щоб вони, виховуючи Божий задум у своїх дітях, допомагали їм знайти своє покликання, свій шлях до храму; щоб тато і мама, дивлячись на доньку чи сина, бачили в них передусім величний дар і храм Божий! Цей живий Божий храм нам усім належить довершити, відкрити і пошанувати дане йому Богом покликання та життєве завдання, що можна було промовити своїй дитині: «Радуйся, промислу Створителя сповнення!».
Сьогодні в Україні ми відзначаємо День гідності і свободи. Це день двох революцій, які вимагали від нашого суспільства та держави справжнього оновлення. Це були моменти повалення новітніх ідолів, яких різні політичні сили намагалися встановити в Україні. Це часи, коли ми ставали гідним, вільним, європейським народом у нашому суспільному й державному будівництві. Просімо, щоб ми всі у це свято Введення в храм Пречистої Діви Марії увійшли в процес оновлення, до якого нас сьогодні закликає Богородиця.
Мати Божа, молися за нашу Церкву, молися за дітей України! Мати Божа, візьми під свій покров учителів і вихователів наших дітей у всіх наших навчальних і виховних закладах! Мати Божа, виблагай у Твого Сина добрих священників, монахів і монахинь для нашої Церкви та для Твого багатостраждального українського народу! Пречиста Діво Маріє, увійди сьогодні до храму серця кожного з нас і напиши на наших серцях Слово Боже благодаттю Святого Духа! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
