Проповідь Блаженнішого Святослава у третю неділю після Зіслання Святого Духа
Боже, ущедри нас і благослови нас,
просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас (Пс. 66, 2)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Євангелист Матей, коли змальовує Ісуса Христа, зокрема в момент проголошення Нагірної проповіді, проводить дуже цікаву і глибоку паралель: зіставляє постать Мойсея, який стоїть перед Богом на горі Синай, бачить те сяйво божества, отримує Божий Закон, сходить і проголошує його людям, із постаттю Спасителя, якого показує як нового Мойсея — того, хто перевершує за своїм змістом те слово, яке Мойсей зніс людям із гори. Мойсей був посередником між Богом і людьми, а Христос є Богом, який зійшов із небес, Сином Божим і єдиним істинним посередником між Отцем Небесним та Божим людом, який приніс людям світло Божої істини, бо сам є Сяйвом слави Отця (пор. Євр. 1, 13).
І ось у момент сяяння Божої істини — момент проголошення Нагірної проповіді — ми чуємо Слово про світло. Каже Господь: «Світло тіла — око. Як, отже, око твоє ясне, все тіло буде твоє світле» (Мт. 6, 22).
Про що Христос хоче нам сказати, говорячи про світло тіла? Якщо заглибитися у священні книги, зокрема Старого Завіту, побачимо, що світло описує найкраще те, як Бог ставиться до людини. Щонеділі, у воскресних антифонах співаємо слова псалма: «Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас» (66, 2). Сяйво Божого обличчя було моментом, коли із джерела, яким є Бог, виходить всяке добро для людини і всього світу. Від Бога походить наше благословення, оте благе Слово, що дає життя, і тому є щедрим. Світло Божого обличчя — це Його милосердя і любов до нас, яка дає все, чого ми потребуємо, не вимагаючи і не забираючи від нас нічого натомість! «Бог є світлом, у ньому немає ніякої темряви» (1 Ів. 1, 5), — каже Іван Богослов. Саме тому, що Бог є джерелом усякого блага, для людини Він є джерелом життя. Просвітити лице відносно свого народу — те, про що просить псалмопівець, — означає просити в Бога всяких щедрот і благостей, які із джерела життя випливають на людину. Бог світить, тому що Він дає.
Око лихе — це око, яке виявляє цілком протилежний рух. Воно нічого не дасть, а все хоче забрати. Ми знаємо, що природне видиме світло — це рух частинок, а світло завжди має мати джерело, з якого виходить його промінь. І ось Бог є вічним джерелом усякого добра, яке спливає на світ, джерелом вічних несотворених благ — вічного світла для людини.
У наступних моментах сьогоднішнього Євангельського читання Христос наголошує на тому, що Бог дбає про своє сотворіння, світячи на нього своїм світлом життя. І це світло — найважливіше.
Каже Христос: «Хіба життя не більше їжі, а тіло — не більше одежі?» (Мт. 6, 25). Бог світить на людину, даючи їй життя, оживляє щоразу, як вона щось потребує і шукає повноти життя. Тому той, хто перебуває у світлі, хто носить у собі те Боже світло, хто має доступ до джерела світла, відчуває себе певніше за птиць небесних, яких Господь годує, відчуває себе повним краси більше від тих лілей, яких Бог зодягає (Мт. 6, 25–28). Лише той, хто має у собі світло Божого благословення, світлим оком дивиться на все довкола, адже те світло робить зі середини світлим його око. Лише та людина, яка має доступ до джерела життя, може тим життям ділитися, може давати всяке благо всім, хто довкола неї. Лише людина зі світлим оком, як Адам у раю, який дивився на всі блага, що Господь Бог йому в тому раю подарував, може бути людиною, яка будує, відновлює, світить своїм життям, даруючи його іншим.
Так важливо у світлі цього Євангелія, щоб ми в нашому щоденному житті могли розуміти, що найважливіше, що основне, а що другорядне, про що треба найбільше дбати, а що є наслідком дбання. Сьогоднішнє Євангеліє чітко нам каже, що людина сотворена Богом не як засіб для інших цілей, а як мета сама в собі. Бог сотворив людину адресатом своєї любові. Тому нині апостол Павло нам нагадує, що «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5, 6–8). Тобто Христос помер за нас, коли ми були Божими ворогами, коли перебували в темряві, — у темряві гріха. Ми стали метою Божої любові, а не засобом для чогось іншого. Бог любить людину задля неї самої, виливає на неї своє світло, свою любов. І лише в тому світлі Божої любові людина може мати світле й любляче око, яким споглядає Бога та Його творіння, лише у світлі любові можна по-спражньому побачити Бога і людину в її повноті.
У сучасному світі, який часто називають суспільством споживачів, на жаль, гасне людське око — воно прагне лише побільше взяти і поменше дати. Інколи навіть гідність людини вимірюють тим, скільки вона купує та споживає. Людина, яка живе сьогодні в культурі хижацького споживання, є руйнівником Божого творіння і самої себе. Людина, яка не вміє нічого дати, — це людина, яка сама живе в темряві й поширює темряву довкола себе. І ця темрява, про яку чуємо нині у Євангелії, темрява втрати Бога як джерела власного існування, навіює людині страх, що доступ до базових засобів, потрібних для життя, швидко мине. Як часто ми чуємо слова: «Лови момент, бо завтра не буде!». Людині з лихим оком завжди всього буде мало і те, що вона має, ніколи не задовольнить її.
Сьогодні, коли людина втрачає Боже світло, доступ до джерела життя, віру в Бога, все перевертається з ніг на голову. Тоді для неї одяг стає важливішим за тіло, а їжа — за життя. Хтось живе для того, щоб їсти, а не споживає їжу, щоб жити. Хтось вважає, що гідності їй надає той одяг, який він носить, чи те багатство, яке здобуває коштом життя іншого.
Тому каже Христос: «Шукайте перше Царства Божого і Його справедливості». Тобто шукайте перше Бога як джерела всякого добра, справедливості, миру і всього того, що потребуєте, аби життя у вас було вповні.
Сьогодні, коли ми в Україні бачимо російського злочинця, який приходить на нашу землю, щоби грабувати, вбивати, вигублювати, то бачимо лихе око, яке довкола сіє смерть. Всюди, де ступила нога російського окупанта, все руйнується, нищиться, занурюється у темряву. Сам окупант відчуває, що як носій темряви, він нікому не потрібен. Командири не вважають підлеглих за людей і не шанують їхнього життя. Відтак ті відчувають, що зброя може бути ціннішою для російської влади, ніж життя солдата, якому її дають.
Сьогодні російський злочинець приходить до України, щоб або вбивати, або бути вбитим. Яким лихим оком нині ті, що напали на нашу державу, дивляться на неї і світ! А багато хто з темних політиків думає, яка ж причина цієї війни: Може, хтось спровокував? Може, задовольнити агресора коштом України? Може, Україна чи світ не пошанували «інтересів їхньої безпеки»?
Можемо запитати себе: «Коли той злодій із лихим оком почуватиметься в безпеці»? Сьогодні Боже слово нам відповідає: Ніколи! Тому, хто живе в темряві споживацької хтивості, ніщо і ніколи не дасть відчуття власної безпеки: ні міжнародне право, ні навіть власна здатність боронитися. Він почуватиметься в безпеці лише тоді, коли матиме можливість безконечно нищити і визискувати світ! Він дивиться на світ лихим оком і, будучи лихим, є сам у собі лихом для людства!
А ми розуміємо, що справжня причина цього лиха, цієї біди, яка сьогодні виходить з росії на весь світ, — це лихе око російського загарбника, це око людини, око народу, який занурився у темряву, який хоче жити ціною життя інших, ціною майна інших — бути багатими, ціною приниження гідності інших — відчувати себе великими, гідними й достойними. «А коли око твоє лихе, — все твоє тіло буде у темряві» (Мт. 6, 23), — каже Господь. Ми бачимо сьогодні, як ті Божі слова з усією ясністю сповняються на наших очах.
Ми нині молимося: «Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас» (Пс. 66, 2). Боже, будь нашим світлом, дай нам світле око любові до Батьківщини, Церкви та народу! Бо тільки маючи світле око любові й дивлячись ним на світ, ми можемо перемогти цю темряву, яку сьогодні ворог приносить на нашу землю. Лише маючи світле око, зможемо відстояти і відбудувати Батьківщину, без страху даруючи Богові та ближньому самих себе! І тоді Перемога України означатиме для нас перемогу світла над темрявою, перемогу простору щедрості й життя над простором страху і смерті.
Сьогодні нас опромінює світло Божого слова: «Не турбуйтеся, кажучи: що будемо їсти, що будемо пити, у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець Небесний знає, що вам усе це потрібно. Шукайте перше Царства Божого і Його справедливости, а решта усе вам додасться» (Мт. 6, 31–33). Амінь!
† СВЯТОСЛАВ
