Проповідь Блаженнішого Святослава в 11-ту неділю по Зісланні Святого Духа та у свято Різдва Пресвятої Богородиці в соборі Воздвиження чесного Хреста у Вроцлаві
Сьогодні народилося наше спасіння
(Зі стихир Вечірні свята Різдва Богородиці).
Всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у неділю перед Воздвиженням, яка передвіщає ваше храмове свято, що припадає на наступну неділю, ми святкуємо одне з найбільших християнських свят, котре відкриває новий літургійний рік, — Різдво Пресвятої Богородиці. І саме цього дня, коли поєднується два Євангелія, Боже слово надзвичайно глибоко говорить про боголюдські стосунки, начебто розкриваючи нам таємницю, як Бог ставиться до нас. Вся історія спасіння людини відбувається в лоні цього стосунку. Бог шукає людину і звертається до неї. Водночас ми чуємо приклад, як сама людина повинна ставитися до Нього, у який спосіб вона повинна ввійти в той стосунок із Ним.
Цікаво, що шукаючи відповідь, як Бог ставиться до кожного з нас, ми нині чуємо дуже добру для нас новину! Святе Євангеліє є Доброю новиною. Бог людину любить. Слово «любов» — єдине, яке може вповні окреслити Його ставлення до нас.
Ми почули нині найглибшу фразу чотирьох Євангелій Нового Заповіту: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Бог приходить, щоб мене не судити, хоча всі ми грішні, а щоб урятувати, спасти, можливо, найперше від мене самого, від моїх вчинків, гріхів і немочей. Він мене любить набагато більше, ніж я можу проти Нього нагрішити.
Щойно ми почули й таке: «Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!» (Ів. 3, 13). Сина Божого спровадила з небес на землю сила Божої любові. І та сама сила відтак підносить усіх тих, які відповідають Богові взаємністю, разом із Його Сином на небеса! Бо Він єдиний, який зійшов із небес і який разом із нами на небеса восходить.
Однак ця Божа любов має одну дуже суттєву рису, без якої вона стає недіяльною. Без цієї прикмети всемогутній Бог стає немічним перед людиною. Це — взаємність у любові. Господь очікує взаємності від людини. Не можна когось любити насильно. Якщо хтось не приймає Божої любові, не приймає її гідно, особисто і добровільно, а відкидає, — вона замовкає і, зранена та розп’ята, відходить…
І ось ми чуємо, що нарешті народилася та, яка, можливо, першою після гріхопадіння людини в Раю, змогла відповісти Богові взаємністю на дар Його любові, — народилася Пречиста Діва Марія. Тому сьогодні Церква співає: «Сьогодні народилося наше спасіння».
Свято Різдва Богородиці відкриває нам таємницю. Як Богородиця любила Бога? Відповідь звучить зворушливо. Марія любила Бога так, як мама любить свою дитину, і силою Святого Духа стала здатною любити всіх так, як нас любить Господь Бог.
Ми бачимо, як мама тримає на руках свою дитину. Чи існує в людському світі приклад більшої, сильнішої любові? Взаємність Богородиці, Її відповідь на Божу любов народила Сина Божого в історії світу. Марія вчить нас Бога не боятися, а любити. Тому сьогоднішнє свято відкриває новий період літургійного року і розкриває нам таємницю справжніх, істинних стосунків, до яких Бог кличе кожного з нас.
Дорогі в Христі брати і сестри, можливо, сучасна культура, той світ, у якому ми живемо, і спосіб, у якому ми будуємо стосунки між собою і з Богом, увійде в історію як час культури контактів, але дуже слабких, зранених стосунків. Ми звикаємо спілкуватися з людьми — рідними, близькими, знайомими — за допомогою соціальних мереж або інших віртуальних видів комунікації між людьми. Сьогодні хлопець чи дівчина можуть бути в онлайн-контактах з усім світом, але почуватися самотніми, покинутими, не любленими. Як багато потрібно мамі трудитися, щоб навчити свою дитину любити, щоб виховати її спроможною до взаємин у любові, до здатності любити Бога і ближнього, як самого себе! Зранені стосунки породжують конфлікти в родині, у суспільстві. Нездатність повноцінно, відповідально брати відповідальність за стосунок любові — є, можливо, причиною початку третьої світової війни.
Яким важливим є сьогоднішнє свято для нас, адже воно кличе нас навчитися любити, відповідати взаємністю! Коли люди сваряться, то кажуть, що з’ясовують стосунки. Проте найважливіше, що вони хочуть з’ясувати, передає запитання: чи любиш ти мене? Святий папа Іван Павло ІІ сказав так: «Любов мені все пояснила».
Якщо сьогодні люди будуватимуть між собою стосунки любові та взаємності, любитимуть іншу особу, як самого себе, тоді ця любов спасатиме людину третього тисячоліття, робитиме її здатною відповісти Богові взаємністю, як Богородиця, а те спасіння стане діяльним — приєднає нас до Сина Божого, який возноситься на небеса. І ми зрозуміємо, що означає бути спасенним чи спасенною.
Ми святкуємо це свято тут, у Вроцлавській катедрі, в особливий день. Наші владики, отці та миряни спішать на Північ Польщі, до Білого Бору, на прощу до Матері Божої, Матері Скитальців. Цього року ми спогадуємо 80-ті роковини сумнозвісної акції «Вісла», внаслідок якої більше ніж мільйон українців, що не були тут чужинцями, а століттями жили на своїй землі, раптом стали скитальцями.
Господь Бог привів мене до вас дорогою до Німеччини. Наступного тижня Він кличе мене стати перед обличчям могутніх світу цього — перших осіб Німеччини та Польщі — і заступатися за свій народ, за Україну. Ми називаємо це адвокаційною місією Церкви. Як мама, Церква має захищати своїх дітей, повинна кликати світ бути солідарним з Україною.
У розп’ятому на хресті Спасителеві відкрилося у всій свої повноті обличчя Божої любові до людини і сповнилися нинішні євангельські слова: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав». Нині Українська Церква, подібно до Пречистої Діви Марії на Голготі, вглядається в обличчя українського народу, якого розп’яла злочинна війна. Ми відчитуємо зміст слова Українських Церков до світу в таїнстві Божої любові, об’явленої на хресті, яку Пречиста Діва Марія наче втілила і виявила під хрестом. Всі втекли, учні розбіглися — Матір лишилася і дивилася, як на Її очах помирає Син.
Тому сьогодні Українська Церква, кличе до всього світу: коли хтось вірує в розп’ятого Спасителя — має моральний обов’язок стати на боці України. Коли хтось шанує заповідь «Не убий» і бачить, як російський злочинець, випускаючи чотири ракети по Україні, три з яких скеровує на мирні міста й села, щоб убивати жінок і дітей, повинен стати на боці України!
Коли світ бачить, як російські окупанти мародерять, крадуть усе, що тільки можуть, що потрапляє їм у руки, і хто шанує заповідь «Не вкради», — повинен стати на боці України.
Кожен, хто бачить розп’яту Україну і те, як росіяни ґвалтують наших жінок і дівчат на очах їхніх рідних і близьких, і хто шанує заповідь «Не чужолож», — повинен стати на боці України. Тут йдеться не про дипломатію чи політику, а про вічне спасіння через особистий вибір кожного, хто споглядає на розп’яття України.
Про це сьогодні ми їдемо говорити до світу. Про це ми хочемо сповістити всіх тих, до кого нас пошле Господь Бог. Про це нині моляться наші прочани разом зі своїми владиками в Білому Борі.
У це свято, у яке «народилося наше спасіння», хай кожен відчує себе огорнутим любов’ю своєї Церкви-матері, іконою якої є Пречиста Діва Марія. Ваша Церква захищатиме і підтримуватиме вас, буде з вами всюди, де ви є, куди вас занесла хресна дорога України. Цього дня до новонародженої Пречистої Діви Марії, яка спочиває на руках Йоакима і Анни, ми молимося: Богородице, навчи нас любити Бога так, як любила Його Ти. Амінь.
