Проповідь Блаженнішого Святослава в четверту неділю після Зіслання Святого Духа
Він послав своє слово і вилікував їх, і врятував їх із могили (Пс. 107, 20).
Преосвященні владики!
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Слово Святого Євангелія, яке ми щойно читали, благовістує про лікувальну силу Божого слова. Матей описує незвичну подію, яка сталася в Капернаумі на березі Галилейського моря. До Ісуса Христа приходить сотник, поганин, і починає просити Його про зцілення свого слуги. Господь відповідає: «Ось іду до твого дому, щоби його зцілити» (пор. Мт. 8, 7). Сотник налякався і каже: «Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю» (Мт. 8, 8). Така реакція не була дивною: за звичаями юдейського благочестя, юдей, який приходив до домівки поганина, вважався нечистим. Однак Христос запропонував прийти до сотника, і той, начебто відгукуючись на це, починає просити щось глибше і більше від здоров’я свого слуги: «Господи, скажи лише слово і слуга мій видужає» (Мт. 8, 8). Поганський сотник просить про слово Ісуса!
Це прохання стає ключем до розуміння всього того, що стається далі. Про що ж просив цей віруючий римлянин? Якщо ми заглибимося в книги Святого Письма, то багато разів чутимемо про цілющу, рятівну силу Божого слова. Господь Бог покликав ним до існування все, що існує, небо і землю. «Бо він повелів, і створились. Поставив їх на віки вічні і дав закон, який не перейде», — співає псалмоспівець (Пс. 148 (147), 5–6).
Своїм словом Бог створив Ізраїль як вибраний народ. І в Старому Заповіті його [Божого слова] синонімом був Божий закон, тому що Господь не просто говорить, а кличе людину до якоїсь дії, дає завдання. Проте в контексті цього євангельського тексту ми чуємо, що Боже слово — це не «щось», не якась сліпа сила, що її потребує людина, аби доповнити нестачу здоров’я, добробуту тощо. Це — Хтось! Божим словом є Син Божий Ісус Христос, який готовий прийти до нашого дому.
Те Боже Слово, про яке ми просимо, яке чуємо, вслухаючись у слова Священного Писання, є ніщо інше, як прихід до нас Спасителя Ісуса Христа. Отець послав Його у світ людини, щоб її зцілити та вивести із тління. Про цю цілющу силу приходу до нас Божого Сина співає Давид: «Він послав своє слово і вилікував їх, і врятував з могили» (Пс. 107, 20).
Господь не просто прямує до дому сотника, Він входить у життя людини, виймає її із тих обставин, у яких вона віддалилася від Бога, і повертає до цілісності. Не просто повертає здоров’я своєму створінню, а зцілює його, дає йому повноту життя. Тому, дивуючись вірі цього римського воїна, Христос вказує на творення тим Божим слово новозавітного Божого народу, Церкви, нового Ізраїлю: «Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів» (Мт. 8, 10–12).
Сотник виявляє у своїй відповіді ще одну умову для того, щоб це творче Боже слово (наш Спаситель) могло прийти до людини. Чоловік порівнює його з наказом військового командира. Боже слово потрібно не тільки чути, а й виконувати. Лише в такому разі можливо бути зціленим. Про це говорить у своєму посланні апостол Яків: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм» (1, 23–25). Тож ми маємо прислухатися до Божого слова, його виконувати, щоб воно стало частиною нашого життя. Віра сотника вказує нам на необхідність не просто на нього відповісти, а йому підкоритися. Це наказ, який людина має виконувати, і Боже слово творитиме чуда.
Роздумуючи над цілющою силою Божого слова в житті людини, святий Іван Золотоустий спостерігає цікаву річ. Небо і земля, усі стихії цього світу, не роздумуючи, підкоряються Божому слову, усе слухає свого Творця, окрім людини, істоти, яку Він, створивши на свій образ і свою подобу, наділив даром свободи (De Sacerdotio II, 4–6). Коли людина слухає Боже слово, але його не виконує, воно стає не діяльне в її житті. Це доречно порівняти із тим, як медичний працівник впливає на хворого. Лікар може за допомогою хірургічного інструмента обробити рану, призначити ліки, прямо впливаючи ті процеси, які відбуваються в людському тілі, проте коли мова йде про зцілення особи, потрібна її співпраця. Бог діє на людину через її віру. Лікувальна Божа сила торкає рани людської істоти через довір’я до Його слова, через добровільне прийняття Його цілющого приходу.
Це зауважували ще стародавні лікарі. Зокрема, мусульманський лікар Авіценна говорив: коли недужий не довіряє лікареві, то стає на боці хвороби, і тоді вони вдвох, діючи на одного, не дають можливості лікареві вилікувати хворого. Слухаючи Боже слово, ми маємо стати на боці цілющої сили, яка нам подається, маємо вірити в Того, хто до нас приходить, і тоді стається чудо. Бог промовляє — і зцілюється та людина, яка з вірою Його приймає.
Дорогі в Христі брати і сестри! Ми сьогодні святкуємо неділю Всіх святих українського народу, тобто день тих, кого Дух Святий зродив у лоні нашого народу як діяльних виконавців Божого слова. Віра в Бога і повне довір’я до Нього стали змістом їхнього життя, їх силою та життєвим завданням. Наші святі подвижники християнського життя є прикладом, що те слово Христового Євангелія, про яке ми чуємо, є діяльним в історії нашої Церкви і нашого народу.
Приклад святих українського народу сьогодні кличе кожного з нас спитати себе: слухаючи Боже слово, наскільки я готовий його виконати як Божий наказ, даний саме мені? Наскільки я готовий його послухати, взяти глибоко до свого серця і підпорядкувати йому особисте життя? Геройські подвижники християнського життя нашого народу сьогодні кличуть брати за приклад віру цього сотника, сказати Христові такі слова: «Господи, скажи тільки слово — я виконаю його!». Цілюще слово Отця, прийди до нас! Ми готові тебе прийняти, підпорядкувати тобі все наше життя, зробити тебе силою для зцілення ран нашого народу.
Ця війна завдає глибоких ран нашому суспільству, кожному з нас. Скільки ран війни ми носимо сьогодні у своєму серці, навіть про них не знаючи! Є рани видимі й невидимі — душевні й тілесні. Ми потребуємо, щоб те цілюще Боже слово в усій своїй повноті виявилося в тілі багатостраждального українського народу.
Усі святі нашого народу, моліться за нас! Випросіть для нас того руху нашого Спасителя до синів і дочок України, які страждають в обставинах жахливої війни. Випросіть перемогу України над російським нападником. А ми сьогодні разом, одним серцем і єдиними устами, хочемо сказати: Господи, скажи тільки слово і Твій народ Твоєю силою переможе, — переможе свій біль і його причину. Скажи тільки слово і врятуй нас від тління (пор. Пс. 107, 20). Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
